Наслідки окремих випадків вживання алкоголю залежать від ступеня алкогольного сп’яніння.
На початковому етапі алкогольного сп’яніння свої сили і працездатність здаються людині підвищеними, хоча численні експериментальні дослідження показали, що навіть самі незначні кількості спиртного відчутно знижують здатність людини до якої б то не було роботи, фізичної або розумової.
Подання втрачають зрозумілість і чіткість; дрібні деталі і взаємозв’язку між ними вислизають від уваги; людина швидше втомлюється.
Невелика ступінь алкогольного сп’яніння, як правило, характеризується поліпшенням настрою, балакучістю, зниженням здатності до самокритики, хиткістю уваги, нетерплячістю і іншими ознаками переважання механізмів психічного збудження над гальмуванням.
При цьому злегка підвищена збудливість, втрачаються тонкі фізіологічні механізми, які в буденному житті весь час і з великою точністю контролюють поведінку людини і його окремі дії.
Можна також спостерігати деякі неврологічні і вегетативні розлади (порушення координації тонких рухів і почастішання пульсу і дихання відповідно).
Людина стає беззаботнее, безпечніше, говорить і діє развязнее і менш обачно («Що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці»).
При сп’янінні середнього ступеня хороше самопочуття і безтурботний настрій змінюються на тупе байдужість, але найчастіше виникає дратівливість, грубість і напади гніву.
При цьому здатність мислити і міркувати пригальмовується, висловлювання стають примітивними, мова – невиразною, а поведінка – неделікатним і розпущеним.
Неврологічні патології при сп’янінні середнього ступеня виражаються в підвищенні больового і температурного порогів, обличчя блідне, виникають порушення координації, хода стає нетвердою, часто з’являються нудота і блювота.
При вживанні великих доз алкоголю може наступити важка ступінь алкогольного сп’яніння (при цьому концентрація алкоголю в крові становить від 250 до 400 ммоль/л).
Для важкого ступеня сп’яніння характерна апатія, сонливість (з наступними провалами в пам’яті), потьмарення свідомості аж до впадіння в кому.
Сильна інтоксикація також викликає глибокий сон, порушення сухожильних, шкірних і інших рефлексів; іноді можуть виникнути загрозливі для життя проблеми з серцевою діяльністю і порушення дихання.
Якщо концентрація алкоголю в крові ще вище (до 700 ммоль/л), людина може померти внаслідок паралічу дихання.
Наслідками систематичного зловживання алкоголем є стійкі порушення, складові картину хронічного алкоголізму, що супроводжується психічними порушеннями і приводить до деградації особистості.
Алкоголізм, втім, як всі хронічні захворювання (виразкова хвороба шлунку, діабет тощо), не лікується і розташований до прогресування (посилення симптомів).
При систематичному вживанні алкоголю мало-помалу, іноді навіть непомітно для самого питущого, так звані «періоди просвітлення» – проміжки, коли людина не п’є спиртне, – коротшають, а періоди пияцтва, навпаки, збільшуються.
Запої починають проходити важче. Надалі найчастіше до цього приєднуються судоми, припадки, розлади психіки – порушення слуху і зору – виникають різного роду бачення, галюцинації, постійна тривога, хвилювання.
Погіршується робота серцево-судинної системи, сильно підвищується тиск, пульс частішає, з’являються серцеві болі. Починаються сильні головні болі і розлад сну.
Цирози печінки, до яких призводить алкоголізм, при цьому захворюванні легко можуть придбати злоякісний характер. Алкоголізм призводить і до більш швидкого формування і злоякісного перебігу судинних захворювань, наприклад гіпертонії.