Не у кожного і не всяке ранок дня, наступного за застіллям, супроводжується похміллям. Нерідко люди, що сиділи за одним столом, які вживали однакові страви та спиртне зустрічають ранок по-різному: хтось з раскалывающейся головою не в змозі навіть піднятися з ліжка, хтось виглядає так, що в народі отримала влучне прізвисько «огірочок».
Чи може бути так, що важке похмілля не наздожене кожного, а вибірково і чому?
Важке похмілля — суть отруєння організму надмірною кількістю спиртного. Хто визначає цей надлишок? В основному, клітини головного мозку — як найбільш чутливі до етанолу і можливості ферментної системи. Іншими словами, у кожної людини є своя межа, те, що називають «достатньою дозою» спиртного. Якщо нейрони мозку стійкі, не страждають від гіпоксії, якщо печінка здатна виробити достатню кількість алкогольдегідрогенази і ацетальдегіддегідрогенази, то важке похмілля настане при багаторазовому перевищенні цієї самої дози.
І навпаки — чим більше передумов до того, щоб клітини мозку не змогли надати достатній опір етанолу, чим слабкіше працює печінка, тим вище ймовірність того, що порція спиртного нижче порогового значення викликає важке отруєння. Причому проблеми з печінкою не обов’язково виникають унаслідок захворювання, це може бути спадковим чинником, а може бути генетичною особливістю — у багатьох народів печінка виробляє мінімум алкогольдегідрогенази.
Потрібно враховувати також, що в організмі людини всі процеси протікають циклічно. Цикли ці в загальній масі схожі, але індивідуальне час початку і закінчення того чи іншого циклу істотно варіюється від індивіда до індивіда. Мова, наприклад, про вироблення гормонів — наприклад, глюкокортикоїд кортизол виробляється у величезних кількостях рано вранці, а ввечері рівень його падає до мінімуму, пролактин і окситоцин «оживають» вночі, а в денні години їх в організмі дуже мало.
З урахуванням цього призначаються багато лікарські засоби, і якщо б люди були в курсі власних циклів чутливості до алкоголю, то багато неприємних наслідків його вживання були б зняті. Так, вранці і ввечері чутливість до етанолу у людини дуже висока, в обід практично мінімальна, так само як і вночі. Але при цьому поняття «ранок» і «вечір» дуже вариабельно — і добові режими сну і відпочинку тут не причому, це глибинні процеси на рівні хронобіології та фізіології.
І, нарешті, не можна не відзначити таку індивідуальну особливість, як переносимість алкоголю взагалі. Організм багатьох людей виробляє настільки крихітні дозу ферментів. Розщеплюють алкоголь, що їх ледь вистачає на переробку ендогенного етанолу. Потрапляння ж спиртного для них загрожує важким похміллям, а то й реанімаційними заходами з-за потужного отруєння.
Але є також люди, у яких розвинулася толерантність до етанолу, грубо кажучи, організму вже все одно — випив господар чи ні. Таких людей неможливо перепити — здається, скільки б він не випив, йому все дарма, а важке похмілля їм не знайоме. Така стійкість рідко буває природженою (і якщо вона імена така, то досить швидко проходить). Найчастіше толерантність до етанолу — ознака алкоголізму, наркоманії.
Автор — Галина Салмаах