Нестабільність хребетно-рухового сегмента


Хребетно-руховий сегмент — це термін, що позначає функціональну одиницю хребта для визначення порушень кінематичних властивостей хребетного стовпа.

ГДС комплектується з двох хребців, які з’єднані один з одним диском, зв’язками, м’язами (особливе значення має міжхребцевий диск, що дозволяє амортизувати навантаження і удари ). Фасеточні суглоби дозволяють мати певний діапазон рухів між хребцями. У бічних відділах хребетного сегмента через форамінальні отвори проходять кровоносні судини і нервові корінці. Рухові властивості хребта залежать від діяльності багатьох ПДС.

Порушення функції ПДС можливо у вигляді нестабільності або у вигляді блокади.При сегментарної нестабільності виникають умови для надмірного об’єму рухів, що може призводити до появи больового синдрому і нерідко до компресії нервових утворень.При блокаді ж сегменту відбувається різке зменшення рухів між хребцями. Але при цьому одночасно відбувається збільшення обсягу рухів у сусідніх сегментах, що є компенсаторною реакцією хребта і дозволяє зберегти необхідний обсяг рухів у хребті. Тобто в тому і іншому випадку з’являється нестабільність ХРС. З точки зору біомеханіки нестабільність ХРС означає втрату здатності сегмента зберігати фізіологічне положення хребців по відношенню один до одного, тобто надмірне зміщення вищерозміщеного хребця в горизонтальній і бічних напрямках щодо нижчерозташованого хребця.Нестабільність ХРС може бути обумовлена як патологічними процесами в міжхребцевому диску і фасеточних суглобах, так і бути обумовлена слабкістю м’язово-зв’язкового апарату різного генезу. Найбільш часто нестабільність зумовлена все ж дегенеративними змінами в диску -зменшення висоти диска амортизаційних функцій диска призводить до збільшення амплітуди рухів у вышележащем сегменті ( дискогенна нестабільність). Виникає S подібна динамічна деформація зацікавленої області хребта і, відповідно, надмірне навантаження на фасеточні суглоби і зв’язковий апарат. М’язовий апарат має велике значення в розвитку нестабільності так, як добре розвинені м’язи спини ( особливо глибокі ) дозволяють компенсувати надмірну рухливість при нестабільності. Але тривалий больовий синдром призводить до того, що людина починає обмежувати як обсяг, так і амплітуду рухів тулуба, що в підсумку призводить до гіпотрофії м’язів і подальшому прогресуванню нестабільності .Людина вчиняє руху по такій траєкторії, яка дозволяє уникати больових проявів і з часом виникає патологічний руховий стереотип рухів.Відповідно м’язи, які не беруть участь в русі стають в’ялими, знижується тонус і м’язева сила теж знижується.Тривала нестабільність призводить не тільки до змін у м’язах, але і призводить до утворення кісткових розростань по краях хребців ( остеофітів ) – це теж свого роду компенсаторна реакція організму, з метою збільшити площу тіла хребця . Остеофіти іноді спрямовані в спинномозковий канал і тоді виникають умови для спінального стенозу та компресії спинного мозку та корінців. Розрізняють кілька видів нестабільності хребта : посттравматична, дегенеративна, післяопераційна, диспластическая. По локалізації нестабільність може бути в шийному відділі, в поперековому відділі хребта.Нестабільність в грудному відділі практично не зустрічається через анатомічної ригідності цього відділу хребта.

Симптоми

Симптоми залежать від локалізації нестабільності ХРС, так і ступеня впливу на невральної структури. При нестабільності в шийному відділі хребта основним симптомом є біль у шиї, який посилюється при фізичному навантаженні. Причиною больового синдрому є перенапруження м’язів шиї, внаслідок цього виникає м’язовий спазм, погіршується мікроциркуляція і тонус у м’язах.Внаслідок цього з часом у людини знижується можливість виконувати звичайні фізичні навантаження. По мірі прогресування нестабільності і розвитку стенозу спинномозкового каналу виникає вплив на спинний мозок і нервові структури і можуть з’явитися наступні ускладнення:

  • радикулопатія,
  • цервікалгія,
  • м’язово-тонічні синдроми ( синдром передньої сходової м’язи,
  • синдром малої грудної м’язи,
  • плечолопатковий періартрит,
  • синдром хребетної артерії,
  • компресія спинного мозку, кардіальний синдром).

При локалізації нестабільності в поперековому відділі з’являється картина спондилолістезу. Спондилолістез розвивається поступово і спочатку проявляється епізодичним болями в попереку, що підсилюються після фізичних навантажень і можуть іррадіювати в ноги ( особливо при нахилах тулуба ). Крім того можливо слабкість в ногах, болі в тазостегнових суглобах, стегна,гомілки. Спазм м’язових груп в попереку при нестабільності сегментів в цьому відділі призводить до зменшення обсягу пасивних і активних рухів . Вираженість клінічної симптоматики залежать від розміру листеза і ступеня впливу на нервові структури.При вираженій компресії невральних структур виникають такі клінічні прояви, як парези, гіпотрофія м’язів, порушення чутливості, вегетативні порушення, іноді розвиток синдрому кінського хвоста ( сильні болі, моторні порушення,порушення функції сечового міхура, кишечника).

Діагностика

Діагностика нестабільності сегментів різних відділів хребта базується на основане скарг пацієнта,історії хвороби, огляду, неврологічного статусу, результатів інструментальних методів дослідження. Оцінюється наявність деформацій, обсягу рухів у різних відділах хребта, наявність функціональних блоків, м’язового спазму,посилення хворобливості при певних рухах . З інструментальних методів дослідження насамперед використовується рентгенографія, як стандартна, так і більш інформативне дослідження — рентгенографія з функціональними пробами. Зміщення хребця вперед або назад більше 2-3 мм при проведенні рентгенографії з нахилом вперед і розгинанням є ознакою наявності нестабільності хребта.Але рентгенографія дозволяє візуалізувати зміни тільки в кісткових структурах і при необхідності діагностики морфологічних змін у м’яких тканинах ( хрящова тканина,зв’язки, м’язи, нервові структури ) необхідна томографія ( КТ або МРТ). МРТ є найбільш достовірним діагностичним методом діагностики таких змін хребта, як стеноз спинномозкового каналу грижа диска компресія корінця і т. д. При необхідності виявлення ліквородинамічних порушень можливе проведення мієлографії. Застосування ЕМГ необхідно при наявності компресії периферичних нервів. Лабораторна діагностика призначається при необхідності диференціації з системними інфекційними або онкологічними захворюваннями. Діагностика дозволяє визначитися як з діагнозом, так і тактикою лікування (консервативне, так і оперативне ).

Лікування.

Тактика лікування при нестабільності залежить від ступеня вираженості клінічних проявів. У початкових стадіях розвитку нестабільності дуже хороший ефект дає лікувальна фізкультура( ЛФК), після зняття больового синдрому .Дозовані фізичні навантаження на тренажерах, лікувальна гімнастика, плавання, ходьба допомагають зміцнити м’язовий корсет,зняти м’язовий спазм і призупинити розвиток дегенеративних процесів остеохондрозу. При наявності больового синдрому застосовуються фізіотерапія, голкорефлексотерапія,медикаментозне лікування . При наявності вираженої нестабільності рекомендується корсетування тривалістю до декількох місяців,але паралельно з носінням корсета необхідно ЛФК для того, щоб не розвинулися гіпотрофії м’язів. Носіння корсета допомагає обмежити руху в сегменті з наявністю нестабільності і дозволяє м’язово-связочному апарату відновити свою функцію . Але іноді консервативні методи лікування виявляються не ефективними і тоді необхідно оперативна стабілізація хребців. Оперативне лікування показано і в тих випадках, коли є клінічні ознаки компресії спинного мозку або невральних структур ( парези, порушення функції сечового міхура і кишечника, виражений больовий синдром ). Оперативне лікування нестабільності полягає в стабілізації хребців з використанням різних конструкцій ( титанових ) і пластики з використанням кісткової тканини або кераміки. Враховуючи,що після формування кісткового блоку функцію сегмента на себе беруть сусідні сегменти,велике значення має рання реабілітація з метою посилення м’язового корсета. Хороша реабілітація дозволяє не тільки відновити функцію хребта, але і є профілактикою розвитку нестабільності ХРС у майбутньому.

Також Вам буде цікаво:

Рекомендуємо прочитати:

Leave a Comment