Дуже серйозне ускладнення варикозної хвороби може бути тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок, розвивається в результаті утворення в їх просвіті кров’яного згустку.
Стан тромбозу залежить від місця і розмірів варикозного розширення вен. Якщо повної закупорки судини немає, симптоми можуть бути зовсім відсутніми.
Сам по собі глибокий тромбоз до летального результату не призводить, чого не можна сказати про тромбоемболії легеневої артерії, причиною якої може стати сформувався відрив від згустку судинної стінки.
Якщо ж тромб має достатній розмір для того, щоб викликати порушення відтоку крові, неминуче з’являються гемодинамічні розлади. Тоді наголошується набряклість кінцівки і пов’язане з нею відчуття розпирання.
Набряк м’яких тканин може бути настільки великим, що поранена нога стає в об’ємі в два рази більше, ніж інша. Шкірні покриви набувають синюшний, іноді червонуватий відтінок.
За рахунок застою крові нижче рівня знаходження тромбу відмічається відчуття жару. Будь-які рухи викликають різку болючість, особливо виражену під час ходьби і при згинанні кінцівки.
Коли проблема зачіпає основні венозні магістралі і відбувається суттєва оклюзія великих стовбурів, відтік крові від кінцівки може практично повністю припинитися і спровокувати розвиток венозної гангрени, так званої «синьої флегмазии».
Основним методом діагностики глибокого флеботромбоз є ультразвукове ангіосканування з кольоровим картуванням кровотоку.
Це найбільш простий, інформативний і безпечний метод, з допомогою якого визначають місце локалізації тромбу, його форму, структуру, розміри і протяжність, а також оцінюють стан клапанного апарату вен і ступінь вираженості гемодинамічних порушень. Як і раніше звертаються і до флебографии, але в очах її інвазивності це відбувається усе рідше і рідше.
В якості додаткового методу дослідження в даний час здійснюють визначення в крові рівня Д-димеру – універсального маркера тромбоутворення, що утворюється при руйнуванні тромбу під дією системи фібринолізу.
Однак використовуватися даний показник повинен вибірково, через те, що його виявлення можливо і при будь-якій травмі, і при звичайній гематомі.
Глибокий тромбоз дуже рідко проходить абсолютно безслідно. У 2/3 пацієнтів вже через рік має місце недостатність клапанного апарату із зворотним током крові з глибоких вен у поверхневі, що неухильно веде до розширення останніх.
Не варто забувати і про можливості розвитку посттромбофлебітичного синдрому, що супроводжується появою болю в кінцівці і трофічними порушеннями, аж до утворення хронічних венозних виразок.
Варикозна хвороба – це серйозне захворювання, що вимагає уважного до себе ставлення.
Рання діагностика флеботромбозу і його своєчасно розпочате лікування – запорука більш швидкій реабілітації та поліпшення якості життя пацієнта.
При появі характерних скарг, перше, що необхідно зробити, – звернутися до фахівця, який і вирішить питання про те, яка тактика і препарати показані в конкретному випадку.
Консервативний підхід полягає у проведенні дезагрегантной та антикоагулянтної терапії. Якщо ж вона протипоказана (наприклад, при черепно-мозкових травмах, геморагічних інсультах), єдиною альтернативою залишається імплантація кава-фільтрів у нижню порожнисту вену.
При перших же ознаках, що вказують на зародження в організмі патологічного процесу слід звернутися за кваліфікованою медичною допомогою і виконувати рекомендації і розпорядження лікаря.