Час невблаганно біжить, і вже ваш ненаглядний карапуз стоїть на порозі дитячого садка.
Кожна мама з хвилюванням готується до перших кроків дитини в доросле життя. Чи дійсно є необхідність віддавати малюка у дошкільний заклад?
Що треба знати батькам про період адаптації, щоб пом’якшити момент розставання? Чому одні дітки з посмішкою біжать в групу, а друге доводиться відривати від пригніченою мами? Про це ми зараз і поговоримо.
Навіщо віддавати дитину в дитячий садок
Буде відданий дитина в дитячий садок чи ні – вирішують тільки батьки, ретельно зваживши всі «за» і «проти». Про необхідність відвідувати цей заклад вже багато років говорять педагоги.
Але перш ніж зупинитися на тому чи іншому закладі, поспілкуйтеся з батьками діток, які туди вже ходять, познайомтеся з програмою навчання, обговоріть із завідуючою якість харчування, обслуговування.
Найбільш правильним варіантом стане приватний дитячий сад, але і тут необхідно дізнатися про наявність підводних каменів. Отже, що ж дає дитячий садок дитині:
1. Вміння адаптуватися в колективі
Ви можете щодня ходити на ігровий майданчик, записати дитину в развивалку, спортивні секції, але цього все одно недостатньо. Адже малюк буде постійно відчувати батьківську близькість і підтримку.
В садку дитина навчається самостійно вирішувати проблеми, налагоджувати комунікації не тільки з дітьми, але і з дорослими (персонал установи), будувати відносини в ігрових моментах, відстоювати свою позицію, бути самостійною одиницею, а не маминим синочком.
Навички спілкування з вихователями знадобляться дитині вже в дорослому житті, коли доведеться вести бесіду з сторонніми людьми.
Для кожної дитини довгий час авторитетно тільки батьківське думку. Але завдяки досвіду, отриманому в дитячому саду, він зможе з легкістю знайти спільну мову зі шкільним вчителем, зрозуміє, що його слід слухати і іноді навіть йому підкорятися.
2. Інтелектуальний і фізичний розвиток
Розмаїття інформації в інтернеті, посібників на полицях книжкових магазинів надає відмінну можливість повноцінно розвивати малюка самостійно. Але все ж більшість батьків обмежуються знайомством з літерами, цифрами, розмаїттям кольорів, геометричних форм. Достатньо навчити малюка рахувати і читати? Звичайно ж ні!
У дитячому садку дитину навчать всіляких колективним іграм, емоційного вираження власних емоцій, ліпленню, конструюванню, малюванню, мистецтву оригамі та багато іншого. Малюк буде:
- робити аплікації, вироби на свято рідним;
- брати участь у театралізованих виставах;
- танцювати, співати на музичних заняттях;
- робити зарядку на фізкультурі;
- спілкуватися з психологом, дефектологом і логопедом, якщо є така необхідність;
- розвивати мовлення, логічні, інтелектуальні, комунікативні, розумові, рухові, творчі здібності.
Деякі державні установи та більшість приватних включають в програму заняття одним або двома іноземними мовами, хореографію, загальнорозвивальні сучасні методики (наприклад, Монтессорі). В їх арсеналі є дитячий басейн, облаштований спортивний зал з необхідним інвентарем.
Помічено, що найзатятіші мовчуни в колективі однолітків починають базікати, тіхоні – активніше відстоювати свої інтереси, забіяки вчаться не конфліктувати, а дружелюбно грати. У дітей зникає страх перед навколишнім світом. Вони стають більш комунікабельними, відкритими. Починається соціалізація маленької людини.
В стінах будинку навіть дуже слухняні дітки не завжди хочуть займатися. Колективні ж вправи набагато цікавіше для всіх, в тому числі і для самих відчайдушних пустунів.
Приємним бонусом для батьків стають святкові ранки, на яких вони зможуть помилуватися виступом нащадка, і щоденний обов’язковий денний сон (не всіх діток легко вкласти в домашню ліжко).
Важливо і ставлення до їжі в саду: якщо перед мамою малюк прівереднічает, відмовляється їсти, то з вихователем цей номер не пройде, і звичайна котлета з пюре миттю зникають з тарілки.
Поширені помилки батьків
Небажання дитини ходити в дитячий садок більшість батьків списують на психологічну незрілість малюка, особливості його ніжної натури, некомпетентність «злого» персоналу і т. д. В цьому випадку мама любить повторювати, що її крихітка просто «недітсадівська» дитина.
Звичайно, зустрічаються і такі діти, але їх одиниці. Відомі також варіанти з профнепригодными вихователями. Однак більшість проблем починаються будинку і викликані вони помилками, які допускають батьки. Отже, поговоримо про батьківських промахах:
1. Мама «зникає». За давнім звичаєм у більшості садів практикують стрімкий відхід дорослого, призвів дитини. Репетує малюка тримає вихователь, а батько швидко тікає, щоб дитина до нього не вирвався. Так, після дитина заспокоюється і йде грати з дітьми. Але що відбувається в голові у маленького створення?
А там поселяються жах і страх, біль і відчуття неминучості, відчуття, що його кинули і він не потрібен. Наступного разу малюк або обхопить маму і його доведеться «відривати», або з гіркою покірністю попрямує в групу. Обидва варіанти неприпустимі.
Не треба залишати насильно крихітку. Спробуйте домовитися з ним. В крайньому випадку, затримайтеся на деякий час в групі. Дитина повинна сам вас відпустити, погодитися на розлуку.
2. Клин клином. Деякі батьки залишають малюка відразу до обіду або навіть на цілий день, вважаючи, що в будь-якому випадку дитина заспокоїться і швидше звикне до нової життям. Психологи категорично не рекомендують так чинити. Процес адаптації має проходити поступово, починаючи з 1-2 годин і доходячи до цілого дня по мірі звикання дитини.
3. Знервовані збори. Іноді хочеться поспати вранці зайву годинку, і, як наслідок, ми бігом, нервуючи збираємося на роботу. Батьки, запам’ятайте: діти не вміють так швидко пристосовуватися до обставин, як дорослі люди. Якщо ви бажаєте вести на дорозі усміхненого малюка, а не зареванного нехочуху – починайте збиратися вчасно.
Про особливості адаптації до дитячого саду я розповім в наступній статті.