Як розпізнати гепатит С?

Гепатит С – поширене інфекційне захворювання, збудники яких належать до сімейства флавивирусов і здатні паразитувати тільки в організмі людини. Зараження вірусними частинками відбувається в результаті порушення цілісності шкірних покривів, слизових оболонок або використання медичних інструментів, які не пройшли достатню стерилізацію.

Ця хвороба також відома під назвою “ласкавий вбивця”, оскільки успішно маскується під безліч інших патологій і має латентним (прихованим), малосимптомним перебігом. З-за цього людина довгий час не підозрює, що хворий, списуючи можливі симптоми на погану погоду, перевтома або нейроциркуляторну (вегето-судинну) дистонію.

Ставлячись до інфекцій, гепатит типу С має характерні для них етапи розвитку:

  • інкубаційний – проміжок часу між проникненням вірусного агента і появою перших симптомів в середньому становить 50 днів;

  • продромальний – поява первинного симптомокоплекса, на підставі якого ще не можна поставити точний діагноз (млявість, погіршення апетиту, розлад сну);
  • стадія загострення – виділення індивідуальних рис, характерних для певного інфекційного процесу;
  • реконвалесценція – видужання або перехід інфекційного процесу в інфекційну стадію.

Причини і симптоми гепатиту С

Існують два основних шляхи зараження вірусом HCV: парентеральний та інструментальний. Інфікування найчастіше відбувається в таких ситуаціях:

  • гемотрансфузія (переливання крові) або пересадка органів;

  • багаторазове використання шприців – найбільш поширена причина інфікування в країнах, що розвиваються;
  • передача вірусного агента можлива при статевому контакті (однак імовірність цього невисока);
  • будь-які маніпуляції, що передбачають пошкодження шкіри – татуювання, акупунктура, проколювання вух;
  • використання предметів особистої гігієни, якими користувалася інфікована людина (манікюрні і бритвені набори, мочалки тощо).

У початковій стадії гепатит має симптоматику, схожу з грипом – збільшення температури, млявість, головний біль, неприємні відчуття в м’язах і суглобах. Після закінчення продромального періоду у хворого пропадає апетит, змінюється відтінок сечі і калу, надходять скарги на болі в правому підребер’ї, нудоту, блювоту.

При хронічному перебігу гепатиту С симптоми носять непостійний характер, тому їх зазвичай не сприймають серйозно. Хронічна форма супроводжується розладом стільця, больовими відчуттями в суглобах і животі, загальним нездужанням, депресіями і зниженням працездатності.

Діагностика та лікування гепатиту С

Діагностичними маркерами, що підтверджують наявність патології, служать збільшення розмірів печінки і (рідко) селезінки, порушення пігментного обміну, гиперферментия, присутність в крові характерних антитіл терміном не менше 6 місяців.

У ході першої консультації лікар збирає відомості епідемічного анамнезу, проводить пальпацію живота і первинну оцінку стану хворого. Для остаточного діагнозу необхідний комплекс аналізів та інструментальних обстежень на гепатит, зокрема:

  • ультразвукове дослідження органів черевної порожнини;

  • серологічний скринінг на антитіла до HCV;
  • біопсія печінки;
  • тест з використанням нуклеїнових кислот на РНК ВГС;
  • біохімічний аналіз крові на рівень печінкових ферментів і білірубіну.

У 20 % людей, завдяки специфічної імунної реакції, одужання відбувається без допомоги лікаря. В інших випадках показана противірусна терапія інтерфероном-альфа, який перешкоджають подальшому інфікування функціональних клітин печінки (гепатоцитів). Тривалість лікувальної програми коливається від 16 до 72 тижнів, що залежить від індивідуальних особливостей хворого і генотипу HCV. Для лікування гепатиту С інтерферон зазвичай використовують у поєднанні з рибавірином.

Профілактика, консультація гастроентеролога з питання розпізнання гепатиту С

Якщо з’явився характерний симптомокомплекс, слід негайно звернутися за допомогою до гастроентеролога. При відсутності медичного втручання існує ризик розвитку цирозу, раку печінки та хронізації патологічного процесу.

В якості профілактики лікарі радять:

  • відмовитися від використання ін’єкційних наркотиків;

  • не користуватися чужими предметами особистої гігієни – сюди відносять станки для гоління, зубні щітки тощо;
  • при проходженні медичних маніпуляцій стежити, щоб лікар використовував тільки одноразові інструменти (шприци, голки, скарифікатори).

Також Вам буде цікаво:

Рекомендуємо прочитати:

Leave a Comment