Патології сечовивідних шляхів – поширена проблема.
За статистикою, в Україні більше 3% дорослого населення страждають від уролітіазу. Таке захворювання характеризується утворенням каменів в паренхімі, чашечках і нирках.
Конкременти різної величини можуть з’являтися як в одній, так і в обох нирках. Як правильно визначити недугу? Який спосіб лікування максимально ефективний?
Головна небезпека сечокам’яної хвороби полягає в можливості переміщення конкрементів у сечовід. Це призводить до виникнення болісних симптомів і провокує різні небезпечні ускладнення.
При несвоєчасному або неправильному лікуванні уролітіаз може спровокувати виникнення гідронефрозу, циститу, пієлонефриту і навіть абсцесу нирки. Останній загрожує летальним результатом.
Всупереч популярній думці, що причини патології різноманітні, лікарі вважають джерелом недуги тільки порушення обміну речовин. Наслідок такого дисбалансу – осідання і кристалізація солей, які формуються в камені різного розміру (від міліметра до декількох сантиметрів у поперечнику).
Фактори, що збільшують ризик утворення конкрементів
- Неправильне харчування. Зловживання гострими, смаженими, солоними стравами призводить до зміни кислотно-лужного балансу. Також подібну метаморфозу можуть провокувати мінеральні води.
- Забруднення води. Статистичні дослідження зафіксували той факт, що в регіонах, де люди п’ють таку рідину, відсоток захворюваності набагато вище.
- Неправильний спосіб життя. Гіподинамія часто викликає застій крові, негативний результат якого – недостатнє постачання поживними речовинами внутрішніх органів. Доказом цього є дані про схильність до сечокам’яної хвороби лежачих хворих.
- Недолік рідини в організмі. Загальновідомо, що вода необхідна для нормального функціонування всіх систем життєдіяльності. Але багато людей все одно мало п’ють. З цієї причини сеча стає концентрованою і знаходяться в ній солі кристалізуються, поступово перетворюючись в камені.
- Інфекційні та інші захворювання сечостатевої системи. Будь-які подібні недуги можуть порушувати обмін речовин і приводити до уролитиазу. Сюди ж резонно віднести травми нирок і звуження сечоводу.
- Генетична схильність. При наявності спадкових факторів ризик виникнення захворювання значно збільшується.
- Порушення балансу вітамінів і мінералів. Недолік або надлишок таких речовин нерідко стає причиною дисбалансу в роботі нирок. Особливо важливо контролювати концентрацію вітамінів А, С, D.
Крім перерахованих вище факторів, що збільшують ймовірність появи проблем із сечовиділенням недолік впливу ультрафіолетом, хвороби опорно-рухового апарату, тривале застосування лікарських препаратів.
Основні симптоми уролітіазу
Консультація уролога потрібно при виявленні таких неприємних ознак:
- часті безпричинні позиви до сечовипускання;
- біль у попереку при фізичних навантаженнях;
- наявність крові у виділеннях.
Патологічні зміни в нирках призводять до появи запального процесу, який характеризується підвищенням температури тіла, нудотою, блювотою.
Діагностика та лікування сечокам’яної хвороби
Своєчасне і точне визначення локалізації і характеру захворювання дозволяє значно збільшити ефективність терапевтичних дій.
Для підтвердження наявності конкрементів урологи можуть зажадати ультразвукове дослідження сечового міхура і нирок, рентгенографію, аналізи сечі і крові, рентгеноконтрастную урографію та комп’ютерну томографію внутрішніх органів.
Один з найбільш результативних способів дослідження сечоводу і видалення каменів – уретроскопія. Суть даного методу полягає в визначенні вогнища проблем з мочевыведением та витягу або дроблення конкрементів за допомогою спеціального діагностичного інструменту.
Подібна процедура проводиться без хірургічних розрізів під місцевою або загальною анестезією. У сечовід або ниркову балію через
сечовипускальний канал вводиться уретроскоп. Цей медичний прилад забезпечений мініатюрної камерою, яка дозволяє лікарю контролювати процес.
Якщо виявлені камені мають невеликий розмір, то їх витягують за допомогою спеціальних щипців або кошиків. У разі коли величина конкременту не дозволяє провести витягування, застосовується літотрипсія (дроблення).
Після операції пацієнтові встановлюється тимчасове пристосування (стент), що забезпечує виведення з організму мікроскопічних залишків каменю і нормалізує відтік сечі. Трубочку від нирок до сечового міхура прибирають через 3-4 тижні. Протягом цього часу хворий повинен дотримувати строгу дієту і остерігатися важких фізичних навантажень. Для полегшення болю рекомендується приймати теплі ванни і більше пити.
Уретроскопія – дуже ефективний спосіб боротьби з сечокам’яною хворобою. Позитивний результат такого лікування настає в 97% випадків. Але важливо пам’ятати, що витяг каменів не зупинить хвороба, а лише усуне її наслідки.
Профілактика захворювання
Запобігти появі проблем із сечостатевою системою легше, ніж згодом від них позбавлятися. Для того щоб зменшити ймовірність утворення каменів, потрібно дотримуватися правильного режиму харчування, випивати в день не менше літра чистої негазованої води, вести рухливий спосіб життя і відмовитися від шкідливих звичок.
Уролітіаз – рецидивуюча хвороба. Тому людям, які пройшли лікування, потрібно ставитися до свого здоров’я з підвищеною увагою.
Вивчення хімічного складу каменів або піску дозволяє виробити індивідуальну дієту і комплекс фізичних вправ. Без подібної профілактики майже у половини тих, що вилікувалися протягом 5-7 років патологія повертається.