Ановуляція: причини, симптоми, можливе лікування

  • Причини захворювання
  • Ознаки та діагностика
  • Терапія ановуляції
  • Чи можна завагітніти при ановуляції без лікування?

Овуляція – це процес виходу дозрілої яйцеклітини з яєчника, необхідна умова для зачаття дитини. Відбувається вона під впливом гормонів гіпофіза – лютеїнізуючого (ЛГ) та фолікулостимулюючого (ФСГ). Приставка ан – означає заперечення, отже, ановуляція – це порушення процесу дозрівання яйцеклітин. Вона є універсальним ознакою патології роботи яєчників і відноситься до ендокринних чинників безпліддя.

Причини

У нормі яєчники жінки містять певну кількість незрілих яйцеклітин, які закладаються ще в ембріональному періоді. Ооцит росте всередині невеликого бульбашки, заповненого рідиною – фолікула. По мірі дозрівання порожнину з яйцеклітиною рухається до поверхні яєчника, а стінка її стає все тоншою. У момент овуляції відбувається розрив фолікула і жіноча статева клітина потрапляє в черевну порожнину, а потім в маткові труби.

В умовах нормальної роботи жіночої репродуктивної системи овуляція відбувається практично в кожному менструальному циклі. Зростання, дозрівання і розрив фолікула регулюють гормони гіпоталамуса і гіпофіза – гонадолиберин, ЛГ, ФСГ. У свою чергу, стероїди яєчників – естроген і прогестерон впливають на роботу гіпоталамо-гіпофізарної системи. Таким чином, жіночу репродуктивну функцію забезпечує складний механізм гормонального взаємодії.

Ановуляторні цикли бувають у кожної жінки кілька разів у рік – це нормальне явище і лікування не потребує. Хронічна ановуляція – це стійке переважання безплідних циклів над фертильними. В цьому випадку виникає безпліддя, яке може бути викликано наступними причинами:

  • травми голови, що призводять до ушкодження гіпоталамо-гіпофізарної системи;
  • інфекції, що уражають мозок і його оболонки (кліщовий енцефаліт, нейросифіліс);
  • пухлини гіпоталамуса та гіпофіза або їх вроджене недорозвинення;
  • надлишковий синтез пролактину гіпофізом – він пригнічує дозрівання фолікулів;
  • резистентність (відсутність відповіді) яєчників до статевих гормонів;
  • виснаження фолікулярного фонду яєчників;
  • потовщення яєчникової капсули (фолікул не може розірватися);
  • пухлини, що продукують статеві стероїди;
  • хвороби інших ендокринних залоз (надниркових, щитовидної залози) – вони ведуть до гормонального дисбалансу.

Порушення роботи гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи можуть спровокувати такі фактори:

  • інфекційні та аутоімунні захворювання;
  • значні фізичні навантаження;
  • прийом лікарських препаратів;
  • сильний психоемоційний стрес;
  • порушення обміну речовин з різким зміною маси тіла.

Ознаки та діагностика

Основна причина звернення до лікаря жінок з ановуляцією – безпліддя. У деяких випадках це єдина скарга, так як ановуляція при регулярних місячних – не рідкість. Однак у більшості жінок виникають і інші ознаки гормонального дисбалансу:

  • надмірне оволосіння обличчя і тіла, нерідко в поєднанні з облисінням голови;
  • зниження тембру голосу;
  • порушення циклу, зміна характеру кровотечі;
  • вугри, підвищена жирність шкіри;
  • недорозвинення молочних залоз і зовнішніх статевих органів;
  • зниження статевого потягу;
  • сухість і печіння в піхву;
  • ожиріння;
  • дратівливість, плаксивість, різкі зміни настрою.

Симптоми ановуляції нерідко поєднуються з ознаками інших хвороб. Наприклад, порушення роботи щитовидної залози супроводжується вираженою сонливістю, сухістю шкіри, випаданням брів, вій і волосся. Синдром Іценко-Кушинга (патологія надниркових залоз) призводить до появи тяжкої депресії й суїцидального мислення, зміни зовнішнього вигляду: жир відкладається на обличчі і тулубі, порівняно з якими кінцівки виглядають надто худими. На шкірі хворих з’являються стрії – широкі багряні розтяжки.

Діагностика ановуляції іноді викликає ряд труднощів. До безплідності призводять різні причини, тому лікар у пошуках правильного діагнозу вимушений виключати і їх. Для цього він призначає:

  • Визначення у венозній крові концентрації жіночих статевих гормонів (пролактину, ФСГ, ЛГ, естрадіолу, тестостерону).
  • Аналіз крові на гормони щитовидної залози – ТТГ, Т3, Т4.
  • Функціональні гормональні проби – жінці вводять невелику кількість гормонального препарату з метою з’ясувати відповідь на нього органів гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи.
  • Ультразвукове дослідження (УЗД) органів малого тазу – його проводять кілька разів протягом одного циклу: на 5-7 день, під час передбачуваної овуляції і після неї. У разі ановуляції немає росту фолікула і утворення жовтого тіла.
  • УЗД щитовидної залози можна виявити кісти, пухлини, зміна розміру.
  • МРТ або КТ черепа – дозволяють виявити порушення в будові гіпоталамо-гіпофізарної системи, її пухлини.
  • Лапароскопічна діагностика – її проводять через прокол у черевній порожнині, в який вводять видеодатчик. Хірург візуально оцінює стан яєчників і бере невелику ділянку їх тканини для гістологічного аналізу.

В домашніх умовах жінка заповнює календар місячних, де зазначає вираженість і тривалість кровотечі. Протягом декількох циклів вона виконує тест на овуляцію – він схожий на звичайний тест на вагітність, але чутливий до інших гормонів. Раніше широко застосовували метод вимірювання базальної температури – при ановуляції вона не змінюється протягом усього циклу.

Читайте також: Як визначити день овуляції?

Терапія

Лікування ановуляції залежить від викликали її причин. Практично будь-яка форма порушень вимагає гормональної коригування ззовні, підбір препарату здійснює лікар гінеколог-ендокринолог. Якщо вагітність не настає протягом чотирьох місяців після початку лікування, до терапії підключають препарати, що стимулюють овуляцію. Оперативне лікування показане через півроку-рік відсутності ефекту.

Яєчникова недостатність

У цьому випадку проводять замісну гормональну терапію однофазними і двухфазными препаратами. У перші місяці використовують препарати естрогену з 1 по 21 день циклу з перервою на тиждень. Потім переходять на комбіновані естроген-гестагенні засоби: Марвелон, Рігевідон, Фемоден, Цикло-прогенова.

Лікування резистентних яєчників складне і в більшості випадків малоефективне. Оваріальних тканина слабо реагує на гормональний вплив, але в деяких випадках високі дози естрогену дозволяють домогтися позитивного результату. Одночасно призначають Клостільбегіт – він блокує естрогенні рецептори на поверхні гіпоталамуса і гіпофіза, завдяки чому викид ФЛГ і ЛГ залишається на високому рівні.

Гіпоталамо-гіпофізарна недостатність

Гормональне лікування починають після виключення органічної патології гіпофіза і гіпоталамуса за результатами КТ або МРТ. Протягом перших 3-4 місяців використовують замісну терапію естрогенними препаратами: Прогінова, Естрофем, Мікрофоллін. Додатково призначають Дюфастон при ановуляції даного типу, його приймають в другу фазу циклу. Таким чином, імітують циклічні гормональні зміни в організмі жінки – це підготовляє її репродуктивну систему до впливу гонадотропінів (ФСГ, ЛГ).

Наступним етапом проводять стимуляцію овуляції препаратами Меногон, Хумегон, Метродин, Пурегон. Ріст фолікула контролюють за даними фолликулометрии, в нормі він повинен збільшуватися на 2 мм у добу. Для підвищення шансу на настання вагітності після овуляції жінці призначають прогестагени, наприклад, Дюфастон, Утрожестан.

Гіперпролактинемія

Надлишок гормону гіпофіза пролактину гальмує дозрівання фолікула і надає контрацептивний ефект. Такі препарати, як Бромкриптин, Парлодел, Правидел гальмують його секрецію. Їх приймають всередину, починаючи з мінімальної дози, яку поступово збільшують. Лікування в середньому триває 6-18 місяців, після чого препарат відміняють і жінка може планувати вагітність. Стимулюють овуляцію не раніше, ніж через півроку від початку терапії.

Полікістоз яєчників

Овуляції перешкоджає капсула потовщена яєчників, з-за якої фолікул не може розірватися. У жінок з полікістозом яєчників знижена продукція жіночих статевих гормонів та підвищена концентрація чоловічих. Тому для лікування використовують препарати з антиандрогенной активністю: Діані-35, Андрокур, Верошпірон. Їх поєднують з гонадотропінами – Хумегоном, Метродином, Золадексом. Показано призначення гестаген-прогестагенний препаратів для відновлення нормального гормонального фону.

При відсутності ефекту виконують хірургічне втручання: хірург надрізає капсулу яєчника або видаляє його частина. Овуляції відновлюються на нетривалий час, тому слід планувати вагітність відразу після лікування.

Для нормалізації гормонального фону при всіх формах ановуляції необхідна корекція маси тіла. Для цього призначають низькокалорійну дієту, блокатори центру голоду, цукрознижувальні препарати.

Чи можна завагітніти при ановуляції без лікування?

Немає, так як зачаття неможливе без яйцеклітини в матковій трубі або матці. У випадках, коли консервативні і хірургічні методи лікування не призвели до бажаної овуляції, можливе проведення ЕКО з донорським ооцитом. Сучасна медицина володіє широким спектром лікувальних методик, які дозволять жінці стати матір’ю навіть з діагнозом «ановуляція».

loading…

Також Вам буде цікаво:

Рекомендуємо прочитати:

Leave a Comment