Що таке трубне і перитонеальне безпліддя і як його лікувати?

  • Розшифровка терміну
  • Класифікації патології
  • Чому виникає трубно-перитонеальне безпліддя
  • Симптоми
  • Діагностика
  • Лікування

Трубно-перитонеальне безпліддя – це неможливість зачати дитини внаслідок порушення прохідності маткових труб, коли утворена в яєчнику яйцеклітина не може потрапити в порожнину матки, де має зустрітися зі сперматозоїдом. Цей вид безпліддя зустрічається дуже часто, в основному, з вини запальних захворювань, що розвиваються в маткових трубах і прилеглих до них органах. Про наявність патології свідчить поява періодичних болів внизу живота, часті випадки появи жовтих, зеленуватих або творожистых виділень. У групу ризику входять жінки, в анамнезі яких були аборти або операції на органах малого тазу.

Трубно-перитонеальне жіноче безпліддя не діагностується «звичайним» УЗД: для її виявлення потрібні більш складні методи. Лікувати цей стан, тим складніше, чим довше воно існує. Якщо прохідність фаллопієвих труб відновити неможливо, зачати дитину можна тільки з допомогою ЕКЗ або інших допоміжних репродуктивних технологій.

Розшифровка терміну

Кілька разів на рік (у молодих жінок – кожен місяць) в яєчниках дозріває яйцеклітина. Ставши повністю готовою для запліднення, вона розриває свою оболонку і виходить назовні, опиняючись на очеревині (це тонка плівка-оболонка, що вистилає порожнину живота і тазу зсередини). Маткові труби закінчуються воронкоподібним розширенням, на якому ростуть «ворсинка», фимбрии. Ці фимбрии виконують особливі рухи, які повинні «присосать» яйцеклітину в отвір маткової труби.

Далі труба повинна скорочуватися (подібно до того, як це робить кишечник для проведення їжі), щоб яйцеклітина дійшла до того місця, де фаллопієва труба впадає в матку. Саме в цьому місці жіноча клітина повинна зустріти «носія» чоловічий інформації і, якщо між ними не виникне хімічного або імунологічного конфлікту (коли одна клітина вважатиме іншу «недругом»), відбудеться запліднення.

Якщо один з механізмів порушується, завагітніти стає проблематично:

  • трубне безпліддя – стан, коли порушення торкнулися каналу маткової труби;
  • перитонеального (тобто очеревинної) характеру виникає, коли між яєчником і входом в трубу розростається сполучна тканина, яка заважає яйцеклітині зайти в трубну порожнину.

Читайте також: Непрохідність маткових труб

Класифікації патології

Трубно-перитонеальне безпліддя стають причиною відсутності зачаття у 35-60% сімейних пар, які ведуть регулярне статеве життя без застосування контрацепції.

Трубний чинник безпліддя

Функціональне трубне безпліддя

Тут порушення будови маткової труби немає, вона цілком прохідна, але порушується її здатність до скорочення. Відбуватися це може по одному з трьох типів:

  • гіпертонусу: «напружена» труба скорочується сильно швидко;
  • дискоординації, коли різні частини «трубки» скорочуються у власному ритмі;
  • гіпотонус: орган «млявий», слабо скорочується.

Трубне безпліддя за органічним типом

В даному випадку прохідність маткових труб порушується зовні (спайками, пухлиною з іншого органу), зсередини — при запальному процесі, коли набряк перекриває просвіт каналу або в трубі накопичується рідина (гідросальпінкс). Даний тип безпліддя може виникати, якщо під час якоїсь операції фаллопієва труба була частково або повністю видалена, або внаслідок хірургічного втручання в ній розвинувся рубець.

Статті по темі: Видалення маткових труб

Перитонеальне безпліддя

Завжди розвивається внаслідок наявності спайкового процесу в малому тазі, що є відповіддю на мікробне або асептичне (подію в стерильних умовах) запалення. Воно ніяк не підрозділяється.

Також безпліддя класифікується на первинне і вторинне. Під першим терміном позначаються стану, коли жінка спочатку не може завагітніти. Коли кажуть, що неможливість зачаття має вторинний характер, що означає, що до цього у даної пацієнтки вагітності вже були (вони могли закінчуватися пологами, викиднями або навмисним перериванням). Коли кажуть «вторинне Безпліддя трубно-перитонеального генезу», це означає, що у жінки були вагітності, але потім можливість запліднення яйцеклітини природним способом пропала, внаслідок проблем з придатками або спайкової хвороби в цій області.

Ще одна класифікація передбачає поділ безпліддя:

  • Відносне: вагітність може розвинутися.
  • Абсолютна: зачаття природним шляхом неможливо (наприклад, при повній непрохідності придатків відразу з 2-х сторін).
  • Чому виникає трубно-перитонеальне безпліддя

    Основні причини трубного безпліддя – це:

    • Мікробне запалення, що починається зазвичай з піхви, куди інфекція найчастіше потрапляє статевим шляхом. Це процеси, викликані уреаплазмами, хламідіями, вірусом простого герпесу, мікоплазмами, гонококами, трихомонадами і іншими.
    • Операції на репродуктивних органах: видалення апоплектированного («лопнув») яєчника, пошкодженої в результаті трубної вагітності, міоми, кісти будь-яких розмірів, в тому числі дермоидной або ендометріоїдних. Причини трубного безпліддя можуть критися і в операціях на нирках або кишечнику.
    • Післяпологові травматичні або запальні ускладнення.

    Порушення рухової активності труб обумовлено зміною в рівні гормонів і тих речовин, з допомогою яких відбувається управління трубної перистальтикою. Основні причини дискоординації рухів придатків – це хронічний стрес, підвищений рівень чоловічих гормонів, порушення роботи надниркових залоз, набряк в результаті їх самостійного або післяопераційного запалення.

    Перитонеальний чинник неплідності обумовлений розвитком запальних хвороб матки чи придатків, операцій, що проводяться на них, а також ендометріозу, особливо тієї його форми, коли слизова оболонка матки починає розвиватися на очеревині.

    Симптоми

    Запідозрити безпліддя саме трубно-перитонеального характеру можна, якщо:

    • у жінки була одна або кілька операцій на нижніх відділах живота або на статевих органах, коли розрізи робилися на стінці живота;
    • пацієнтка перенесла один або кілька абортів;
    • виконувалися дослідження прохідності маткових труб;
    • є рясні менструації;
    • періодично болить внизу живота;
    • є болі при статевих контактах;
    • хворобливі місячні;
    • на УЗД хоч раз визначали наявність рідини в маткових придатках;
    • хоч 1 раз ставився діагноз аднекситу (сальпінгоофориту) чи варто діагноз «Хронічний аднексит».

    Саме по собі безпліддя ніякими особливими, крім неможливості завагітніти при частій статевого життя без контрацепції, симптомами не проявляється.

    Діагностика

    Підтвердити наявність і встановити причини перитонеального безпліддя можна за допомогою інструментально-лабораторних досліджень:

  • Гістеросальпінгографія: рентген з заповненням матки і маткових труб контрастом.
  • Гидросальпингоскопия: УЗД з заповненням придатків водою, яка є для ультразвуку контрастом.
  • Кимографическая пертубация – дослідження рухової активності придатків після введення в них повітря або вуглекислого газу.
  • Фаллоскопия – огляд порожнини придатків з допомогою волоконної оптики.
  • З діагностичною метою функціонального трубного безпліддя потрібно дізнатися рівні гормонів ЛГ, ФСГ, пролактину, тестостерону.
  • Лапароскопія – метод, коли в черевну порожнину вводиться трубка з камерою на кінці. Це метод, яким проводиться не тільки діагностика, але і розсічення спайок або видалення ендометріоїдних вогнищ, які стають причиною трубно-перитонеальних проблем із зачаттям.
  • Для визначення причин неможливості зачаття беруться мазки з порожнини матки на рівень запалення та визначення інфекції методом ПЛР.

    Лікування

    Лікування трубного безпліддя функціонального характеру проводиться медикаментозно: протизапальними препаратами, спазмолітиками, адаптогенами. Також застосовуються психотерапевтичні методи, гінекологічний масаж, гідротерапія, ультразвук, бальнеотерапія.

    Якщо проблема невдалого зачаття викликала ураження труби, і полягала вона в гострому або обострившемся на даний момент бактеріальному запаленні придатків, призначаються антибактеріальні препарати.

    Коли причина в хронічному запаленні, проводиться терапія із застосуванням не тільки антибіотиків, але і ліків, що підвищують імунітет. Також залучаються методи фізіотерапії, спрямовані на розсмоктування набряку і скупчення рідини.

    Терапія ендометріозу здійснюється курсом гормональних препаратів, після яких зазвичай проводиться лапароскопічне видалення вогнищ неправильно розташованого ендометрію.

    Лікування перитонеального безпліддя проводиться оперативно: на передній черевній стінці виконується 2 розрізу, через 1 спочатку в черевну порожнину нагнітається стерильний повітря, потім туди вводиться апарат з камерою. Другий розріз служить для введення в нього мікроінструментів, які будуть розсікати спайки і припікати їх.

    Якщо прохідність фаллопієвих труб порушена в результаті будь-якої причини, також потрібно хірургічне лікування. Метод підбирається в залежності від ситуації. Так, можуть бути проведені:

    • сальпинголизис – розсічення спайок;
    • фимбриопластика – відновлення лише входу у фалопієву трубу;
    • сальпингостомия – створення нового отвори в заращенном відділі;
    • сальпинго-сальпингоанастомоз – видалення частини труби з подальшим їх повторним з’єднанням після відновлення прохідності резецированного ділянки;
    • імплантація придатків в матку, якщо немає прохідності у трубному інтерстиціальному відділі.

    Після будь-якої з операцій може знадобитися курс з декількох гидротубаций («розширення» маткових труб рідиною). Якщо після операції за півроку-рік вагітність не наступає, є сенс починати готуватися до ЕКО, так як, чим більше пройде часу, тим менше її ймовірність.

    Лікування народними засобами при даній патології неефективно.

    loading…

    Також Вам буде цікаво:

    Рекомендуємо прочитати:

    Leave a Comment