Генітальний герпес – не тільки дуже неприємне, але і досить небезпечне захворювання статевих органів. Викликається вірусом простого герпесу, генітальний герпес вражає слизові оболонки шкіри промежини, зовнішніх статевих органів і анального отвору. Це – так званий вірус герпесу 2-го типу, вірус 1-го типу знайомий багатьом як поява на слизових оболонках рота і на губах хворобливих дискомфортних виразок і наростів на тлі простуди, після пиття чи їжі з нечистою посуду.
За деякими даними, вірус герпесу «благополучно» перебуває в латентному стані в організмах практично 90% населення Землі. Один раз потрапивши в організм, вірус герпесу «приживається» і далі нікуди не зникає. Якщо організм здоровий і міцний, а імунна система справляється з викликами, вірус герпесу ніяк не дає про себе знати. Але обов’язково проявляється, коли імунітет знижується, захисні сили організму слабшають. Ось чому пріоритетним у боротьбі з герпесом є корекція імунітету і обов’язково здоровий спосіб життя: слід уникати психологічних і надмірних фізичних навантажень, кліматичних перепадів, перегрівання чи переохолодження. Пригнічують імунну систему і, відповідно, можуть спрацювати як каталізатор, що приймаються антибіотики, сульфаніламіди, гормональні препарати, надмірне вживання алкоголю.
Перебуваючи в «сплячому» стані, вірус герпесу ніяк не дає про себе знати – людина благополучно живе і процвітає з поки що не заважає йому хворобою, яка перебуває, так би мовити, «в анабіозі». Однак, при неналежному поводженні герпес «прокидається»: гостра і рецидивна інфекція виражаються в поразках шкірних покривів і слизових оболонок, при відсутності належного та своєчасного лікування може вражати внутрішні органи і центральну нервову систему, при вагітності небезпечна трансплацентарним інфекціями з ураженням плода. Що стосується конкретно генітального герпесу: статистичні дані свідчать, що приблизно 20% населення планети є носіями саме вірусу герпесу 2-го типу.
Причини генітального герпесу
Можна припустити, що генітальний герпес назву свою отримав не тільки з тієї причини, що проявляється на статевих органах, а й у зв’язку з шляхом зараження – як правило, головною причиною інфікування стає незахищений статевий акт з носієм інфекції. Саме статевим шляхом найчастіше передається генітальний герпес, заражений може навіть і не бути в курсі про своє носійство, якщо вірус з тієї чи іншої причини не перейшов в активну фазу.
Справа в тому, що активація вірусу, як правило, відбувається у випадку зниження імунітету: характерна захворюванню симптоматика часто проявляється після перенесених простудних захворювань, фізичного виснаження, психічних стресів, переохолодження або, навпаки, тривалих сонячних ванн. Так, близько 70-80% людей, які є носіями інфекції, навіть не підозрюють про своє носійство, поки генітальний герпес не проявить себе характерними ознаками. У більшості випадків, саме гостра форма генітального герпесу або рецидив хронічного захворювання стають головним приводом для звернення за спеціалізованою допомогою.
Крім того, що захворювання передається статевим шляхом і це є основним фактором зараження, існують і інші способи передачі та причини генітального герпесу. Так, велика ймовірність передачі вірусу немовляті під час пологів, якщо мати є носієм хвороби і інфекція на момент пологів знаходиться в активній фазі. Крім того, передаватися генітальний герпес може під час орального сексу, якщо у партнера є герпетичні висипання на слизових рота. Дуже рідко, але все ж трапляється, що генітальний герпес стає наслідком недостатнього дотримання правил особистої гігієни або ж просто безглузду випадковість. Скажімо, статися зараження може при перенесенні брудними руками інфекції зі рота на статеві органи. Або ж стати підсумком відвідування туалету, в унітазі якого внаслідок постійного користування його хворим накопичився вірус.
Симптоми генітального герпесу
Підступність генітального герпесу полягає в тому, що при первинному зараженні захворювання протікає практично безсимптомно. А ось симптоми генітального герпесу «у всій красі» виявляються переважно якраз після, так би мовити, форсують рецидив станів: стресових ситуацій, переохолодження, прийому лікарських препаратів, грипу або інших інфекційних захворювань, навіть косметичних процедур або місячних. Тобто, якщо симптоми генітального герпесу дають про себе знати після статевого контакту, в 90% випадків мова буде йти, скоріше всього, про перший рецидив вже «живе» в організмі хронічної хвороби: статевий акт стає всього лише провокуючим прояв генітального герпесу фактором.
Зазвичай явним ознаками статевого герпесу у вигляді характерної висипки передує почервоніння та свербіж шкіри в області промежини. У міру розвитку хвороби, на сідницях, внутрішній стороні стегон, на поверхні зовнішніх статевих органах, на лобку і в районі крижів, навколо заднього проходу утворюються дрібні водянисті пухирці. Поява висипу може супроводжуватися палінням, свербінням і болем, чітко пощупиваемимі збільшеними паховими лімфатичними вузлами. Крім того, нерідкі прояви грипозного стану: головний біль, підвищення температури, болі в м’язах, нездужання. В окремих випадках симптоматика генітального герпесу «доповнюється» болями або тянущими відчуттями внизу живота, прискореним сечовипусканням.
Симптоми генітального герпесу у різних людей виявляються в різній формі і різною інтенсивністю, в більшості випадків, найбільш виражені і гострі ознаки захворювання у разі, якщо захворювання дає про себе знати вперше. У тих, хто стикається з генітальним герпесом вперше, симптоми можуть триматися 1-2 тижні, в разі повторних рецидивів ознаки герпесу поступово «згасають» протягом 5-7 днів. Так, за цей час наповнені мутнуватої рідиною пухирці лопаються, а на їх місці утворюються виразки та ерозії, які, в свою чергу, в наступні кілька днів затягуються скоринкою, а потім і зовсім заміщуються новою шкірою.
В інший час генітальний герпес ніяк не дає про себе знати, захворювання немов «дрімає», набуває неактивну форму і чекає наступної стресовій ситуації, в якій виявиться організм, щоб знову нагадати про себе. Ось чому навіть при найменших підозрах ймовірності зараження генітального герпесу слід невідкладно перевіритися у фахівця, причому, обом партнера паралельно. Адже зараження якраз і відбувається в той період, коли інфекція перебуває в деактивованою формі і абсолютно ніяких ознак захворювання не спостерігається.
Діагностика генітального герпесу
При будь-якому захворюванні основоположним для подальших дій для усунення вогнища хвороби і зняття симптомів стає постановка правильного і адекватного діагнозу. У випадку з проявом статевого герпесу діагностика захворювання передбачена багатокомпонентна – з обов’язковим зовнішнім оглядом і при необхідності, спеціальними лабораторними аналізами. У кожному разі, погіршення стану з характерними для генітального герпесу симптомами – почервонінням в області геніталій, повторюваної болем, висипом, свербінням і палінням – повинні стати приводом для обов’язкового відвідування лікаря.
Часто досвідченому фахівцеві досить усього лише зовнішнього огляду і аналізу характеру скарг хворого для постановки єдино вірного діагнозу – навіть без лабораторних досліджень. Очна консультація при наявності характерних генітальному герпесу симптомів може проводитися акушером-гінекологом, урологом-андрологів, дерматовенерологом, алергологом. Ні в якому разі при будь-яких проявах, які можуть вказувати на статевий герпес, не варто нехтувати походом в клініку: багато хворих соромляться і бояться грізного діагнозу, однак без спеціалізованого втручання ситуація вже в найближчому майбутньому може значно погіршитися. Тому, відправлятися на консультацію слід негайно і в обов’язковому порядку.
У чоловіків і жінок зовнішні огляди проводяться, природно, по-різному – в силу статевої приналежності. У кожному разі, при зовнішньому обстеженні лікар огляне статеві органи, шкірні покриви, обмацає лімфатичні вузли в паху, пахвах, на шиї. Обстеження на предмет генітального герпесу у чоловіків передбачає огляд статевого члена з оголенням голівки (вогнища інфекції нерідко дислокуватися під крайньою плоттю), яєчок, анального отвору; можливо – паркан флори з сечівника і зішкріб з глотки. Огляд жінки, як правило, відбувається на гінекологічному кріслі: лікар оглядає не тільки зовнішні статеві органи, але і з застосуванням дзеркал досліджує на предмет висипань піхву і шийку матки. При необхідності може бути взятий зішкріб з піхви, уретри, шийки матки, якщо у жінки трапляються анальний секс – може бути взятий аналіз з прямої кишки. Якщо при зовнішньому огляді постановка остаточного діагнозу утруднена, потрібні додаткові дослідження і лабораторні аналізи.
Аналіз на генітальний герпес
Для проведення лабораторного дослідження на предмет захворювання сьогодні практикується кілька аналізів на генітальний герпес. Найбільш поширений, який найпершим з’явився в медичному побуті – це вірусологічне дослідження, так званий культурарний метод. Аналіз на генітальний герпес такої форми полягає в наступному: спеціальними інструментами з бульбашок відбирається вміст, який потім підсаджують на зростаючий курячий ембріон або спеціальні клітинні середовища. У міру розвитку вірусу, настає загибель курячого ембріона – за характером оспін, які залишає на ньому вірус, робиться висновок про наявність і характер захворювання.
Відносно недавно в медичній практиці присутній ще один аналіз на генітальний герпес – метод полімеразної ланцюгової реакції. Таке дослідження проводиться виключно в період рецидиву захворювання: з місць висипання відбирається матеріал, при дослідженні якого визначається, чи спричинені вони конкретно вірусом простого герпесу, і, якщо так, то якого типу. Слід зазначити, що для діагностики методом ПЛР потрібні виняткова стерильність і певний температурний режим у приміщенні, де проводиться аналіз. В іншому випадку, висока ймовірність того, що аналіз на генітальний герпес допомогою полімеразної ланцюгової реакції буде невірним – хибнопозитивним або хибнонегативних.
Ще один спосіб, застосовуючи який лікар може діагностувати захворювання з високою достовірністю – це імуноферментний аналіз (ІФА): дослідження крові на визначення антитіл до вірусу простого герпесу, які циркулюють в крові. Так, при проникненні герпетичної інфекції організм реагує на нього виробленням захисних антитіл: відразу після зараження в крові з’являються імуноглобуліни Ig M (класу ем), а потім, після першого і наступних рецидивів – імуноглобуліни Ig G (класу джи). При дослідженні крові за допомогою імуноферментного аналізу фахівцеві під силу визначити тип вірусу, що викликав генітальний герпес, стан противірусного імунітету хворого. Робити висновок щодо проведення аналізу може виключно лікар, який давав направлення на аналіз. Справа в тому, що різні лабораторії використовують для досліджень матеріали різних фірм-виробників, а тому показники в різних лабораторіях можуть бути різними.