Фіброма яєчника: чи небезпечна доброякісна пухлина і як її видаляти?

  • Причини захворювання
  • Клінічна картина
  • Діагностика
  • Лікування
  • Патологія та вагітність
  • Профілактика

Згідно класифікації пухлин статевих органів, фіброма належить до новоутворень статевого тяжа та строми яєчників. Це гормонально неактивну освіта, що розвивається із сполучної тканини органу, тобто з клітин, що утворюють його основу – строму. Під мікроскопом патологічні клітини виглядають як переплітаються пучки витягнутих клітин, схожих на веретена. Вони виробляють основний білок сполучної тканини – колаген.

Причини захворювання

Фіброма яєчника – доброякісне новоутворення, тобто вона не метастазує в найближчі і віддалені лімфовузли і інші органи, не викликає ракової інтоксикації, не має інших ознак злоякісної пухлини. Найчастіше її діагностують при менопаузі у жінок у віці від 45 до 60 років. Дана патологія ніколи не виникає у дівчаток, які не досягли статевого дозрівання. Діаметр пухлини може досягати 15 см.

У пацієнток з виявленою фібромою яєчника є несприятливий гінекологічний анамнез. У них в більшості випадків відзначаються порушення менструального циклу, а також безпліддя і невиношування вагітності. Ймовірно, це пов’язано з загальним фактором, що викликає ці захворювання і фіброму. Точні причини її виникнення не встановлені.

Досить часто фіброма яєчника виникає на тлі міоми матки або поєднується з кістою. При цьому клінічна картина хвороби частіше буває обумовлена супутнім захворюванням.

Клінічна картина

Зростання даного утворення повільний. У багатьох випадках невелика фіброма існує протягом багатьох років, залишаючись непоміченим. Лише при порушенні харчування тканин пухлини (дистрофії) вона може почати швидко збільшуватися в розмірах. Тому симптоми фіброми яєчника стерті або відсутні. Пухлина у багатьох випадках виявляють випадково при ультразвуковому дослідженні (УЗД) або під час оперативного втручання з іншого приводу.

Новоутворення не виділяє ніяких гормонів, тому не впливає на менструальний цикл і виношування вагітності.

При великих розмірах пухлини жінку можуть турбувати ниючі, тягнучі болі внизу живота або в попереку. Вони не пов’язані з менструальним циклом. Болі викликані розтягуванням капсули фіброми, здавленням нервових сплетень малого тазу. Іноді хворих турбує відчуття тяжкості в животі, запор, порушення сечовипускання. Такі ознаки виникають при тиску пухлини на кишечник або сечовий міхур.

У десятої частини пацієнток спостерігається так званий синдром Мейгса. Він проявляється накопиченням рідини в черевній і плевральній порожнині і зниженням рівня гемоглобіну в крові, тобто анемією. Походження цих симптомів наступне: виділяється з тканини фіброми рідина потрапляє в черевну порожнину, а звідти через отвори (люки) діафрагми – в плевральну. В результаті розвивається асцит і гідроторакс. Клінічно синдром Мейгса проявляється збільшенням живота, задишкою, слабкістю, блідістю шкіри та іншими відповідними ознаками. При цьому стані необхідно особливо ретельно обстежити жінку для виключення у неї раку яєчника або метастазів в яєчник злоякісних пухлин інших органів.

Фіброма яєчника має округлу форму. Уражується найчастіше тільки один орган з пари, проте зустрічаються і двосторонні освіти. На розрізі тканина пухлини щільна, має волокнисту структуру. В ній зустрічаються зони набряку і дегенерації з утворенням кіст. Нерідко в патологічних тканинах відкладається кальцій, викликаючи їх звапніння.

Якщо клітини починають посилено ділитися, а освіта при цьому швидко росте, то підвищується ризик злоякісного переродження. Однак імовірність такої трансформації невелика (близько 1%). Найчастіше це відбувається, якщо пухлина має складну будову, тобто при аденофиброме і цистаденофиброме.

Ускладнення захворювання переважно пов’язані з порушенням харчування пухлинної тканини або її інфікуванням. Досить часто виникає некроз пухлини з розвитком клінічної картини гострого живота (раптовий сильний біль у животі, падіння артеріального тиску, холодний піт, різка слабкість, нудота і блювота, затримка стільця, підвищення температури тіла, болючість при пальпації черевної стінки). Такий стан вимагає негайного хірургічного втручання.

Так виглядає видалена пухлина

Діагностика

Фіброма яєчника діагностується на підставі клінічних ознак і даних гінекологічного дослідження. Її потрібно диференціювати з великим числом утворень матки і яєчників.

При дворучному дослідженні фіброма визначається збоку або ззаду від матки у вигляді округлого або овоидного об’ємного утворення діаметром від 5 до 15 см. Вона має дуже щільну консистенцію, що досягає кам’янистій, гладку поверхню, безболісна і досить рухома. Нерідко у пацієнток присутній асцит як прояв синдрому Мейгса, тому фіброму необхідно диференціювати зі злоякісним новоутворенням.

Для уточнення діагнозу використовують УЗД з кольоровим допплерівським картуванням. Це дослідження допомагає встановити не тільки розміри і структуру новоутворення, але й уточнити особливості його кровопостачання. УЗД можна замінити магнітно-резонансної або комп’ютерною томографією, але яких-небудь переваг ці методи в діагностиці фіброми не мають.

Фіброма часто входить до складу складних пухлин – цистаденофибром, аденофибром. У цьому випадку ультразвукова та гістологічна картина захворювання може змінитися, що вимагає від лікаря-діагноста великого досвіду і високої кваліфікації.

Гістологія тканин фіброми

Лікування

Лікування фіброми яєчника проводиться тільки оперативним шляхом. Доступ визначається в основному розмірами пухлини. При невеликому діаметрі освіти проводиться лапароскопія із збереженням оваріальної тканини у жінок дітородного віку. Після видалення патологічні тканини відправляються на гістологічне дослідження, яке підтверджує діагноз.

При великих розмірах, операція при фіброми яєчника може бути проведена із застосуванням лапаротомії. При цьому найчастіше видаляються придатки матки з ураженої сторони. Це найбільш поширений варіант втручання у жінок в постменопаузі. Якщо є додаткові свідчення – видаляють й матку. Зрозуміло, обсяг оперативного втручання попередньо погоджують з пацієнткою.

Консервативне лікування призначається для післяопераційної реабілітації. Після операції жінка повинна вставати якомога раніше – це допомагає уникнути утворення зрощень між органами малого тазу.

Лонгидаза від фіброми яєчника без оперативного лікування не допомагає, проте цей препарат здатний запобігти утворенню спайок після видалення пухлини і придатків. Він застосовується після операції у вигляді внутрішньом’язових ін’єкцій один раз на три дні. Курс складається з п’яти ін’єкцій. Крім цього, для профілактики спайкового процесу після операції використовується фізіотерапія, зокрема, електрофорез препаратів цинку, магнію і кальцію.

Патологія та вагітність

Фіброма яєчника при вагітності найчастіше не впливає на виношування дитини. При дуже великих розмірах або розвитку ускладнень можливе проведення операції, не чекаючи пологів, однак на практиці це потрібно рідко. Якщо пухлина виявлена до планованої вагітності, її краще видалити заздалегідь.

Прогноз захворювання сприятливий. Зростає освіта повільно. Після видалення міоми не рецидивує.

Профілактика

Заходи специфічної профілактики фіброми яєчника не розроблені. Для зниження ймовірності цього захворювання жінка повинна стежити за своїм здоров’ям: щорічно проходити огляд у гінеколога, вчасно лікувати виявлені захворювання. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам з міомою матки. Саме у них найчастіше знаходять і фіброму яєчника.

loading…

Також Вам буде цікаво:

Рекомендуємо прочитати:

Leave a Comment