Генітальний герпес: особливості прояву у чоловіків і жінок, лікування

  • Як передається генітальний герпес
  • Класифікація
  • Механізм розвитку (патогенез)
  • Симптоми захворювання
  • Діагностика
  • Лікування
  • Профілактика
  • Інфекція та вагітність

Герпес широко поширений в людській популяції. Ця вірусна інфекція являє собою важливу медичну і соціальну проблему.

Вірус простого герпесу (ВПГ) є у 9 з 10 людей на планеті. У кожного п’ятого людини він викликає які-небудь зовнішні прояви. Для ВПГ характерний нейродермотропизм, тобто він воліє розмножуватися в нервових клітинах і шкірі. Улюблені місця ураження вірусу – шкіра біля губ, обличчя, слизові оболонки, що вистилають статеві органи, головний мозок, кон’юнктива і рогівка ока. ВПГ може призвести до неправильного перебігу вагітності і пологів, викликаючи смерть плоду, викидні, системне вірусне захворювання у новонароджених. Є дані, що вірус простого герпесу має зв’язок зі злоякісними пухлинами простати і шийки матки.

Хвороба зустрічається частіше у осіб жіночої статі, але буває і у чоловіків. Пік захворюваності припадає на вік 40 років. Однак нерідко генітальний герпес вперше проявляється у юнаків і дівчат при статевих контактах. У дітей молодшого віку інфекція на статеві органи найчастіше потрапляє з шкіри рук, з забруднених рушників в дитячих колективах і так далі.

ВПГ нестійкий у зовнішньому середовищі, гине під дією сонячних і ультрафіолетових променів. Він довго зберігається при низьких температурах. У висушеному вигляді ВПГ може існувати до 10 років.

Як передається генітальний герпес

Причина захворювання — віруси простого герпесу (Herpessimplex) двох типів, переважно ВПГ-2. Вірус першого типу раніше асоціювався з захворюванням шкіри, порожнини рота. ВПГ-2 викликає генітальний герпес і менінгоенцефаліт. Зараз зустрічаються випадки хвороби, спричиненої першим типом вірусу або їх поєднанням. Нерідко носій не має жодних симптомів хвороби і не підозрює, що є джерелом інфекції.

Як можна заразитися цим захворюванням? Найчастіші шляхи передачі генітального герпесу – статевий і контактний. Найчастіше зараження відбувається при статевому контакті з носієм вірусу або з хворою людиною. Можна заразитися при поцілунку, а також при користуванні спільними предметами вжитку (ложки, іграшки). Вірус може передаватися і повітряно-крапельним шляхом.

Від матері в організм дитини збудник потрапляє при пологах. Ризик такої передачі залежить від виду ураження у пацієнтки. Він становить до 75%. Крім того, зараження плода можливо через кров у період вірусемії (виходу вірусних частинок в кров) при гострому захворюванні у матері.

Діти в більшості випадків інфікуються ВПГ-1 в перші роки життя. До 5 років зростає і інфікованість ВПГ-2. Протягом першого півріччя життя немовлята не хворіють, це пов’язано з наявністю у них материнських антитіл. Якщо ж мати не була інфікована раніше і не передала дитині свої захисні антитіла, то діти в такому ранньому віці хворіють дуже важко.

Класифікація

З медичної точки зору це захворювання називається «Аногенитальная герпетична вірусна інфекція, викликана вірусом HerpesSimplex». Виділяють дві основні форми хвороби:

Інфекція сечостатевих органів:

  • генітальний герпес у жінок;
  • генітальний герпес у чоловіків;

Інфекція прямої кишки і шкірного покриву навколо ануса.

Механізм розвитку (патогенез) генетального герпесу

Вірус потрапляє в організм через пошкоджені слизові оболонки та шкіру. В області вхідних воріт» він розмножується, викликаючи типові прояви. Далі збудник зазвичай не поширюється, він рідко потрапляє в лімфовузли і ще рідше проникає в кров, викликаючи вірусемію. Подальша доля вірусу багато в чому залежить від властивостей організму людини.

Якщо організм володіє хорошою імунним захистом, формується вірусоносійство не виключає рецидиви інфекції при несприятливих умовах. Якщо ж організм не справляється з інфекцією, вірус герпесу через кров потрапляє у внутрішні органи (мозок, печінка та інші), вражаючи їх. У відповідь на інфекцію виробляються антитіла, але вони не попереджають розвиток загострень і рецидивів.

При ослабленні імунітету зберігався до цього в нервових клітинах вірус активується і виходить у кров, викликаючи загострення захворювання.

Симптоми захворювання

У більшості людей-носіїв протягом довгого часу ВПЛ не викликає ніяких проявів. Інкубаційний період генітального герпесу у раніше неінфікованих людей становить 7 днів. У чоловіків вірус персистує в органах сечостатевої системи, у жінок – в цервікальному каналі, піхві, сечівнику. Після зараження формується довічне носійство вірусу генітального герпесу. Хвороба має схильність до наполегливої течії з рецидивами.

Причини, що сприяють розвитку зовнішніх ознак інфікування:

  • постійне або тимчасове зниження імунітету, у тому числі ВІЛ-інфекція;
  • переохолодження або перегрівання;
  • супутні хвороби, наприклад, цукровий діабет, гостра респіраторна інфекція;
  • медичні втручання, в тому числі аборт і введення внутрішньоматкового контрацептивного засобу (спіралі).

Під впливом перерахованих факторів виникає продромальний період – «предболезнь». Початкові ознаки генітального герпесу: на місці майбутнього вогнища пацієнти відзначають поява свербежу, болю або печіння. Через деякий час у вогнищі виникають висипання.

Локалізація висипань у жінок і чоловіків

Як виглядає генітальний герпес?

Елементи висипу розташовані окремо або згруповані, мають вигляд невеликих бульбашок діаметром до 4 мм, Розташовані такі елементи на покрасневшем (еритематозний), набряковому підставі шкірі промежини, періанальної зони і слизовій оболонці сечостатевих органів. Поява везикул (бульбашок) може супроводжуватися помірною лихоманкою, головним болем, нездужанням, безсонням. Регіонарні (пахові) лімфовузли стають більше і болісніше. Первинний епізод особливо сильно виражений у людей, раніше неінфікованих вірусом, у яких відсутні антитіла до нього.

Через кілька днів везикули самостійно розкриваються, утворюючи ерозії (поверхневі ушкодження слизової оболонки) з нерівними контурами. В цей час пацієнти скаржаться на сильний свербіж і відчуття печіння в зоні ерозій, мокнутие, виражена болючість, ще більш підсилюється при статевих контактах. Протягом перших десяти днів хвороби з’являються нові висипання. З них активно виділяються вірусні частинки.

Поступово ерозії покриваються корочками і гояться, залишаючи невеликі осередки слабкої пігментації або більш світлі ділянки шкіри. Час від появи елемента висипки до його епітелізації (загоєння) дорівнює двом – трьом тижням. Збудник потрапляє в клітини нервових стовбурів, де зберігається тривалий час в латентному стані.

Симптоми генітального герпесу у хворих жіночої статі виражені в області статевих губ, вульви, промежини, піхви, шийки матки. У чоловіків уражається головка статевого члена, крайньої плоті, сечовипускальний канал.

У процес нерідко залучаються тазові нерви. Це призводить до порушень чутливості шкіри нижніх кінцівок, болі в попереку і крижах. Іноді стає частим і болючим сечовипускання.

У жінок перший епізод герписа протікає більш тривало і помітно, ніж у чоловіків. Тривалість загострення без лікування становить близько 3 тижнів.

Рецидивуючий генітальний герпес

Приблизно у 10-20% перехворілих виникає рецидивуючий генітальний герпес. Перший прояв інфекції зазвичай більш бурхливий. Рецидив генітального герпесу виявляється менш інтенсивно і проходить швидше, ніж первинні ознаки. Це пов’язано з вже наявними в організмі до цього моменту антитілами, які допомагають боротися з вірусом. Генітальний герпес 1 типу рецидивує рідше, ніж другого.

Загострення хвороби може проявлятися незначними симптомами – сверблячкою, рідкісними висипаннями. Іноді картина хвороби представлена болючими зливаються ерозіями, виразками слизової оболонки. Виділення вірусу триває від 4 днів і довше. З’являється збільшення пахових лімфовузлів, не виключено лімфостаз і виражена набряклість статевих органів із-за застою лімфи (слоновість).

Рецидиви виникають однаково часто у чоловіків і жінок. У чоловіків відзначаються більш тривалі епізоди, а у жінок – більш яскрава клінічна картина.

Якщо частота рецидивів становить більше шести на рік, говорять про тяжкій формі захворювання. Середньотяжка форма супроводжується трьома — чотирма загостреннями протягом року, а легка – одним або двома.

У 20% випадків розвивається атиповий генітальний герпес. Прояви хвороби маскуються іншою інфекцією сечостатевої системи, наприклад, кандидоз (молочницю). Так, для молочниці характерні виділення, яких практично немає при звичайному генітальному герпесі.

Діагностика

Діагностика генітального герпесу здійснюється з допомогою наступних лабораторних досліджень:

  • вірусологічні методи (виділення збудника з використанням курячого ембріона або культури клітин, що результат може бути отриманий уже через дві доби);
  • полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), обнаруживающая генетичний матеріал вірусу;
  • виявлення антигенів збудника (його часток) за допомогою імуноферментного та імунофлюоресцентний аналізу;
  • виявлення в крові антитіл, що виробляються організмом у відповідь на вплив ВПГ, з допомогою імуноферментного аналізу;
  • цитоморфологічні методи, що оцінюють ураження клітин при інфікуванні ВПГ (формування гігантських клітин з безліччю ядер і внутриядерными включеннями).

Аналіз на генітальний герпес рекомендується брати неодноразово з інтервалом у кілька днів, від 2 до 4 досліджень з різних вогнищ ураження. У жінок рекомендований забір матеріалу на 18-20 день циклу. Це збільшує шанс розпізнати вірусну інфекцію і підтвердити діагноз.

Найбільш інформативними вважаються такі тести, як ПЛР при дослідженні сечі і зіскрібків з сечостатевих органів (піхви, уретри, шийки матки).

Лікування

Дієта хворих з генітальним герпесом якихось особливостей не має. Вона повинна бути повноцінної, збалансованої, багатої білками і вітамінами. Їжу під час загострення краще запікати або тушкувати, готувати на пару. Принесуть користь кисломолочні та овочеві продукти, а також рясне пиття.

Лікування генітального герпесу, його інтенсивність і тривалість залежать від форми захворювання і його тяжкості. Як лікувати генітальний герпес у кожного пацієнта, визначає лікар-венеролог на підставі повного огляду та обстеження хворого. Самолікування в цьому випадку неприпустимо. Щоб визначити, як вилікувати хворого, обов’язково потрібні дані його імунограми, тобто оцінка стану імунітету.

Хворому рекомендують використовувати презерватив при статевих контактах або утриматися від них до одужання. Партнера також обстежують, за наявності у нього ознак хвороби призначають лікування.

Для терапії захворювання застосовують такі групи лікарських засобів:

  • противірусні препарати системної дії;
  • противірусні засоби для місцевого застосування;
  • імуностимулюючі речовини, аналоги інтерферонів, які мають і противірусним ефектом;
  • симптоматичні засоби (жарознижувальні, знеболювальні).

Терапія Ацикловіром

Схема лікування гострого генітального герпесу та його рецидивів включає насамперед Ацикловір (Зовіракс). При нормальних показниках імунограми його призначають у добовій дозі 1 грам, розділеної на п’ять прийомів, протягом десяти днів або до одужання. При значному імунодефіциті або ураженні прямої кишки добова доза збільшується до 2 грамів в 4-5 прийомів. Чим раніше розпочато лікування, тим вище його ефективність. Найкращий варіант початку терапії, при якому ліки найбільш ефективно, – продромальний період або перший день появи висипань.

Як позбутися рецидивів хвороби? З цією метою призначають супресивну (переважну) терапію Ацикловіром у дозі 0,8 г на добу. Таблетки при цьому приймають протягом місяців, а іноді і років. Щоденний прийом ліків допомагає уникнути рецидивів майже всім хворим, а у третини з них повторних епізодів хвороби не спостерігається.

Ацикловір випускається під торговими найменуваннями, які включають саме це слово, а також Ациклостад, Виворакс, Виролекс, Герперакс, Медовир, Провирсан. З його побічних ефектів можна відзначити порушення травлення (нудота, болі в животі, діарея), головний біль, свербіж шкіри, втомлюваність. Дуже частими небажаними ефектами препарату є порушення кровотворення, ниркова недостатність, ураження нервової системи. Протипоказаний він тільки при індивідуальній непереносимості препарату, а також з обережністю має призначатися хворим з порушенням функції нирок. Використання можливе під час вагітності та при грудному вигодовуванні, а також у дітей, але тільки після оцінки можливого ризику.

У продромальному періоді та в ранні терміни хвороби ефективний 5% крем Ацикловіру. Він допомагає краще, якщо висипання розташовуються на шкірі. Застосовують його кілька разів на день протягом тижня.

Існують препарати Ацикловіру другого покоління, більш ефективні. До них відноситься валацикловір (Вайрова, Валавир, Валвир, Валтрекс, Валцикон, Вирдел). Він добре всмоктується в органах травлення, його біодоступність у кілька разів вище, ніж у Ацикловіру. Тому ефективність лікування вища на 25%. Загострення хвороби розвивається рідше на 40%. Препарат протипоказаний при маніфестуючої ВІЛ-інфекції, трансплантації нирки або кісткового мозку, а також дітям до 18 років. Застосування під час вагітності та при годуванні дитини можливе при оцінці ризику і користі.

Альтернативні препарати

Чим лікувати генітальний герпес, якщо вона викликана стійкими до Ацикловіру вірусами? В цьому разі призначаються альтернативні засоби – Фамцикловір або Фоскарнет. Фамцикловір випускається під такими назвами, як Минакер, Фамацивир, Фамвир. Препарат переноситься дуже добре, лише іноді викликаючи головний біль, нудоту. Протипоказанням є лише індивідуальна непереносимість. Так як цей новий препарат, його дія на плід мало вивчено. Тому його застосування під час вагітності й вигодовування дитини можливо лише за індивідуальними показаннями.

Місцеві препарати

Деякі противірусні препарати для лікування висипань являють собою мазь. Серед них можна відзначити наступні:

  • Фоскарнет, наноситься на шкіру і слизові оболонки;
  • Алпізарін, препарат є і у формі таблеток;
  • Тромантадин, найбільш ефективний при перших ознаках герпесу;
  • Хелепин; існує й у формі для прийому всередину;
  • Оксолін;
  • Теброфен;
  • Риодоксол;
  • Бонафтон.

Кратність нанесення, тривалість лікування місцевими препаратами визначає лікар. Зазвичай вони призначаються кілька разів на день протягом тижня.

Терапія генітального герпесу препаратами інтерферону

В останні роки зростає інтерес до интерферонам або індукторів інтерферону, що допомагає організму самому впоратися з інфекцією, часто володіють прямою противірусною дією. До них відносяться такі засоби:

  • Алокін-альфа;
  • Аміксин;
  • Вобэ-Мугос Е;
  • Галавіт;
  • Гиаферон;
  • Гропринозин;
  • Изопринозин;
  • Имунофан;
  • Поліоксидоній;
  • Циклоферон та багато інших.

Вони можуть призначатися як всередину, так і місцево. Деякі з цих препаратів являють собою свічки. Так, ректальні супозиторії Віферон часто призначаються у складі комплексної терапії генітального герпесу.

Для полегшення симптомів можна приймати нестероїдні протизапальні препарати, наприклад, парацетамол або ібупрофен.

Антибіотики при генітальному герпесі не призначаються, оскільки вони діють лише на бактерії, а не віруси. Ефективність таких напрямків терапії, як гомеопатія, народні способи, не доведена.

Профілактика

Розроблена специфічна профілактика генітального герпесу, тобто вакцина. Поливакцину російського виробництва потрібно вводити кілька разів на рік курсами по 5 ін’єкцій. Вона являє собою інактивовану культуральну вакцину. Ефективність такої профілактики вивчається.

Неспецифічна профілактика полягає в дотриманні статевої гігієни, відмови від випадкових статевих зв’язків.

Людині, інфікованій генітальний герпес, слід не переохолоджуватися, уникати емоційних стресів, інтенсивних навантажень та інших причин, що викликають загострення.

Інфекція та вагітність

Вважається, що вагітність не є чинником, що викликає загострення генітального герпесу. Однак деякі вчені дотримуються іншої думки.

Вагітність і пологи при носійства ВПГ без клінічних проявів зазвичай проходять нормально. Лікування вагітної проводять у разі розвитку у неї системних проявів, наприклад, менінгіту, гепатиту. Зазвичай це відбувається при першій зустрічі жінки з вірусом саме під час вагітності. Для лікування призначають Ацикловір.

Якщо таке лікування не провести, то в результаті попадання вірусних частинок в кров дитини через плаценту (ушкоджену або навіть здорову) розвинеться внутрішньоутробна інфекція. У першому триместрі вагітності формуються вади розвитку. У другому і третьому триместрах уражаються слизові оболонки, шкіра дитини, очі, печінку, головний мозок. Може наступити внутрішньоутробна загибель плода. Збільшується ризик передчасних пологів. Після народження такого малюка у нього можливі важкі ускладнення: мікроцефалія (недорозвинення головного мозку), микроофтальмия і хоріоретиніт (ураження очей, що веде до сліпоти).

Розродження проводиться природним шляхом. Кесарів розтин призначається лише у випадках, коли у матері є висипання на статевих органах, а також якщо перший епізод інфекції у неї виник під час вагітності. У цих випадках рекомендується допологова профілактика передачі вірусу герпесу дитині з допомогою Ацикловіру, призначуваного з 36 тижня. Ще більш зручним і економічно вигідним препаратом для передпологової підготовки хворої жінки є препарат Валцикон (Валацикловір). Застосування противірусних засобів перед пологами допомагає знизити частоту загострень генітального герпесу, зменшити ймовірність безсимптомного виділення вірусних частинок, що заражають дитини.

При пологах хворої жінки небезпечно передчасне вилиття вод, відшарування плаценти, слабкість пологової діяльності. Тому їй необхідно особливу увагу медичного персоналу.

Чим небезпечний генітальний герпес для новонародженого?

Якщо дитина буде контактувати з ВПГ, проходячи по родових шляхах, через 6 днів після народження у нього розвинеться неонатальний герпес. Його наслідки – генералізований сепсис, тобто зараження всіх внутрішніх органів дитини. Новонароджений може навіть загинути від інфекційно-токсичного шоку.

У зв’язку з потенційною загрозою для дитини кожна вагітна обстежується на носійство ВПГ і при необхідності проходить лікування за призначенням лікаря. Після народження малюка його також обстежують і при необхідності проводять лікування. Якщо у дитини не виявлено жодних ознак інфекції, за ним необхідно спостереження протягом 2 місяців, оскільки не завжди прояви хвороби видно відразу.

Щоб уникнути неприємних наслідків захворювання при вагітності, інфікована жінка повинна пройти спеціальну підготовку перед нею, так звану предгравидарную. Зокрема, призначаються противірусні та імуностимулюючі засоби рослинного походження (Алпізарін) всередину і у вигляді мазі при появі загострень у пацієнтки. Одночасно проводиться корекція її імунітету з використанням індукторів інтерферону. Протягом трьох місяців до планованої вагітності призначається і метаболічна терапія, що покращує обмін речовин в клітинах (рибофлавін, ліпоєва кислота, пантотенат кальцію, вітамін Е, фолієва кислота). Одночасно можна використовувати пасивну імунізацію, тобто введення в організм жінки вже готових противірусних антитіл – імуноглобулінів, що знижують ризик загострення.

Планування вагітності варто здійснювати лише за відсутності рецидивів протягом півроку. Діагностика і терапія генітального герпесу до вагітності здатні знизити частоту ускладнень з боку матері та дитини, зменшити ймовірність рецидиву під час виношування, мінімізувати ризик внутрішньоутробної інфекції або неонатального герпесу. Все це сприяє зниженню малюкової захворюваності та смертності.

loading…

Рекомендуємо прочитати:

Leave a Comment