- Причини і механізми розвитку хвороби
- Клінічна картина
- Діагностика
- Лікування
- Профілактика гонореї
Гонорея – захворювання інфекційної природи, що передається статевим шляхом. Викликають його гонококи роду нейсерій. Назва захворювання дослівно означає «сімятечіння». Воно не відображає суті хвороби, але міцно закріпилося в медицині, витіснивши такі терміни, як «трипер» і «бленнорея».
Гонорея відома вже протягом багатьох століть. Але лише в 1879 році німецький вчений Нейссер відкрив мікроорганізм, що викликає гнійне запалення сечовипускального каналу. З цього часу гонорею стали вважати самостійним захворюванням.
Причини і механізми розвитку хвороби
Збудник гонореї називається гонокок. Ця бактерія має малі розміри (0,7 х 1,5 мкм), овальну форму, добре забарвлюється аніліновими барвниками. У гострій фазі процесу виділяється в гної дуже багато гонококів і їх легко виявити при мікроскопії. При хронічному перебігу хвороби відокремлюване стає незначним, збудник виділяється рідко. Для його визначення доводиться вдаватися до додаткових способів діагностики.
У несприятливих умовах гонококки утворюють так звані L-форми, нездатні до розмноження, але дуже стійкі до ушкоджувальних чинників зовнішнього середовища. Ці форми проникають вглиб слизової оболонки, формуючи вогнище хронічної інфекції.
Деякі з гонококів виробляють пеніциліназу – фермент, різко знижує вплив на них антибіотиків пеніцилінового ряду. В результаті формується лікарська стійкість. Це одна з проблем сучасної венерології, наслідок нераціонального використання антибактеріальних препаратів та самолікування.
Гонококи швидко гинуть поза людського організму під дією висушування, нагрівання, охолодження, впливу сонячних променів, антисептичних засобів.
Зараження гонореєю жінки відбувається при статевому контакті з хворим чоловіком або здоровим носієм. Небезпечні як звичайні, так і анальні і оральні статеві акти. При цьому уражається пряма кишка, мигдалики, слизова оболонка порожнини рота і носа.
Дівчатка можуть заразитися від матері при користуванні спільним рушником, білизною. При занесенні гонокока в очі розвивається кон’юнктивіт.
При гонореї активується клітинний і гуморальний імунітет. Однак ці реакції не захищають від повторного зараження. Хворі дуже часто заражаються багаторазово, як після одужання (реінфекція), так і при збереженні гонокока в організмі (суперінфекція). Багато в чому це пов’язано з тим, що гонококи змінюють реактивність організму, і повторне зараження розвивається легше і швидше, ніж первинне.
Бувають випадки так званої сімейної гонореї, коли збудник є і в чоловіка, і в дружини, але не викликає серйозних клінічних проявів. При контакті кого-небудь з них з «чужими» гонококами іншого статевого партнера виникає гостра картина захворювання.
Гонорея у жінок буває в наступних варіантах:
- цервіцит (запалення каналу шийки матки);
- цистит (запалення сечового міхура);
- уретрит (запалення сечівника);
- вульвовагініт (запалення піхви і вульви);
- запальні захворювання тазових органів, ендометрит, сальпінгоофорит, проктит.
Ускладнення
Ускладнення гонореї включають пельвіоперитоніт (запалення очеревини), гонококову інфекцію кістково-м’язової системи (артрити). Рідко уражаються такі органи, як серце, головний мозок, легені, шкіра. Описані випадки дисемінований (розповсюдженої) гонококової інфекції.
У жінок симптоми гонореї найчастіше не виражені, тому вони рідко звертаються за медичною допомогою. Необхідний діагностичний скринінг у пацієнток з високої групи ризику (жінки, часто змінюють статевого партнера). Необхідно розповідати таким жінкам, як передається захворювання, чим воно небезпечне і як лікувати гонорею.
Клінічна картина
Слизові оболонки статевих шляхів уражуються збудником відразу ж, але перші ознаки хвороби з’являються лише після того, як пройде інкубаційний період. В цей час хвора вже може бути заразним для свого статевого партнера, не відчуваючи при цьому ніяких неприємних відчуттів. Інкубаційний період гонореї становить від доби до трьох тижнів.
Гонорея ділиться на свіжу (до двох місяців), хронічну (більше 2 місяців) та латентну (невідомої давності, без симптомів). Свіжа форма може бути гострим, підгострим і торпідній.
Гостра гонорея
У жінок виникає рідко. Вона супроводжується болем, свербежем, печінням в промежині, болем при сечовипусканні, підвищенням температури тіла. Зазвичай уражається вульва, піхва, сечовипускальний канал, частина прямої кишки. Спостерігається набряк і почервоніння слизової оболонки цих органів, слизово-гнійні виділення у великому обсязі, мають неприємний запах. Слизова оболонка легко травмується, на ній виникають пошкодження – ерозії. Дратується навколишнє шкіра. Можуть збільшитися пахові лімфовузли.
У запальний процес втягується шийка матки, цервікальний канал. Уражається уретра, її канал розширюється, з нього при натисканні виділяється гній.
Підгостра форма
Більш часто спостерігається підгостра форма. Всі її ознаки виражені менш чітко, ніж при гострому. Тим не менш, можна побачити невеликий набряк і почервоніння статевих губ, уретри, піхви. Є незначне слизисто-гнійне виділення з цервікального каналу.
Хронічна гонорея
Найчастіше діагностується лише під час загострення. При цій формі завжди уражається уретра, але порушення сечовипускання виражені незначно. Є набряк і почервоніння стінок піхви. Найчастіше захворювання проявляється лише біло-жовтими плямами на білизну. Загострення пов’язане переважно з менструацією, при цьому кров’янисті виділення можуть набувати неприємний запах. Такий же ефект може викликати похибка в дієті, вживання дуже жирної, гострої, солоної їжі або алкоголю.
У багатьох хворих виявляється ураження прямої кишки. Воно проявляється домішкою крові і слизу в калі.
Одним з ускладнень гонореї є бартолініт – запалення великої залози, яка відкривається в переддень піхви. Проявляється це захворювання появою збільшеного хворобливого освіти в області вульви.
Нерідко інфекція поширюється висхідним шляхом з ураженням матки, придатків і очеревини. При цьому може виникнути озноб, лихоманка, гострі болі в животі, блювота.
У жінок зустрічається дисемінована гонококкова інфекція, при якому збудники потрапляють в кров’яне русло. Цьому сприяють тривалий перебіг хвороби, менструація, вагітність, травми шийки матки при інструментальних втручань, в тому числі аборти.
Існують два варіанти дисемінований гонококової інфекції. Перший протікає як блискавичний сепсис з ознобом, лихоманкою, пітливістю, важким загальним станом, ураженням шкіри і суглобів. У другому випадку інтоксикація виражена слабо, основною ознакою гонореї є гонококовий артрит. Однак і при цьому варіанті можливо важке ураження серця, мозку та інших органів.
Якщо не лікувати гонорею, її ускладнення можуть призвести до тяжкого стану жінки, викликати безпліддя або навіть летальний результат при розвитку блискавичного сепсису. Тому при підозрі на це захворювання має проводитися своєчасна діагностика.
Діагностика
Гонорея викликає неспецифічні симптоми, властиві й іншим інфекційних процесів. Тому головна роль у діагностиці належить микроскопическому дослідженням мазка з уретри, піхви або цервікального каналу.
Як береться мазок на гонорею?
За 4-5 днів до дослідження скасовують всі антибіотики. За 3 години до аналізу не можна мочитися. Аналіз на гонорею беруть спеціальним шпателем і роблять мазок на предметному лабораторному склі. Відокремлюване обробляють спеціальними барвниками, висушують, фіксують і розглядають під мікроскопом. При гонореї можна побачити специфічний симптом, що підтверджує діагноз – розташування пофарбованих за Грамом бобовидных клітин парами у вигляді кавових зерен. Цей ознака буває не у всіх хворих, але його наявність дозволяє з упевненістю говорити саме про гонореї.
Культуральний метод
Якщо діагноз викликає сумнів, проводять посів виділень на спеціальні живильні середовища. Після культивації гонококи на них розмножуються і значно легше диференціюються з іншими інфекційними агентами.
Полімеразна ланцюгова реакція
Крім мікроскопії мазка та культурального методу часто використовується визначення антитіл до гонококкам в крові – полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).
Експрес-тест показує наявність в сечі хворого збудника – гонокока. Однак його результат часто не підтверджується іншими методами дослідження. З іншого боку, використовуючи лише експрес-тест, можна і не виявити захворювання.
ПЛР володіє високою точністю. Вона дозволяє виявити у виділеннях з уретри або цервікального каналу антигени гонококів. Недоліком такого дослідження є його висока вартість і необхідність гарного оснащення лабораторії.
Інші методи лабораторної діагностики гонореї (реакція імунофлюоресценції, імуноферментний аналіз, реакція Борде-Жангу і інші) мають допоміжне значення.
При хронізації процесу гонококки утворюють стійкі форми, глибоко впроваджуються в слизову оболонку. Для їх активації використовують так звані провокаційні проби з використанням хімічних речовин, гонококової вакцини, термічну, харчову провокації, проводять дослідження в дні менструації.
Лікування
Лікування гонореї, що вразила лише нижні відділи сечостатевих шляхів (сечівник, піхва і вульву, шийку матки), проводять з допомогою одноразового введення антибіотиків, найчастіше цефалоспоринів або фторхінолонів.
Лікування гонореї Цефтріаксоном – один з найпоширеніших варіантів. Цефтриаксон – антибіотик з групи цефалоспоринів, він вводиться внутрішньом’язово одноразово в дозі 250 мг. Ефективні таблетки від гонореї – Ципрофлоксацин. Зазвичай буває достатньо прийняти одну таблетку 500 мг.
При одночасному виявленні хламідій призначається Азитроміцин у дозі 1000 мг одноразово внутрішньо.
Амоксицилін і інші пеніциліни практично не застосовуються, оскільки до цих засобів часто є резистентність (стійкість) гонококів.
Слід враховувати ймовірність поєднання гонореї з сифіліс, хламідіоз та іншими венеричними хворобами і підбирати антибіотики, ефективно діють на всі можливі збудники.
Лікування антибіотиками повинно проводитися тільки за призначенням лікаря. Раціональна антибактеріальна терапія призводить до хронічного перебігу інфекції, сприяє розвитку її ускладнень і зараження статевих партнерів.
При хронічній і прихованій формах гонореї перед застосуванням антибіотиків призначають курс гонококової вакцини, що сприяє посиленню імунних реакцій і виходу мікроорганізмів із захищеного стану. Після 6-10 ін’єкцій вакцини проводиться антибактеріальна терапія за звичайними схемами.
Терапію ускладнень захворювання проводять в стаціонарі. Для цього використовують курси антибіотиків для внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення. При необхідності лікування доповнюють імуностимулюючими засобами, фізіотерапевтичними процедурами, хірургічним втручанням (наприклад, при бартолініті).
Лікування гонореї, виявленої під час вагітності, необхідно, щоб виключити зараження дитини в пологах. Для цього застосовують препарати, що роблять мінімальний шкідливий вплив на плід: Цефтріаксон, Азитроміцин, Левоміцетин. Фторхінолони, зокрема, Ципрофлоксацин, протипоказані. Лікування гонореї у вагітних слід проводити в стаціонарі.
Через 10 днів після завершення лікування необхідно оцінити його ефективність. Для цього повторюють аналіз мазка, переконуються у відсутності симптомів. Потім таке ж дослідження проводять після чергового менструального циклу. Це допомагає переконатися у відсутності хронічної форми. При підозрі на неповну вилікування проводять культуральне дослідження, встановлюють чутливість мікробів до антибіотиків і повторюють курс лікування.
Статевий партнер жінки, хворої на гонорею, повинен бути обстежений, якщо мав з нею контакт протягом місяця до появи симптомів хвороби. Якщо ж захворювання має хронічний або приховану форму, обстежити та при необхідності лікувати потрібно усіх партнерів жінки за останні два місяці. Якщо хвора доглядає за дітьми, необхідно виключити захворювання і у них.
Способи підвищення ефективності лікування:
- неухильне виконання призначень лікаря;
- відмова від статевих контактів під час лікування;
- обстеження статевих партнерів;
- лікування інших венеричних захворювань.
Профілактика гонореї
Профілактика цієї неприємної хвороби полягає в дотриманні статевої гігієни, користуванні бар’єрними засобами контрацепції (презервативи), подружньої вірності.
Для попередження побутового зараження членів сім’ї не слід користуватися загальними рушниками, білизною та іншими предметами гігієни.
loading…