Зміст
- Анатомічні аспекти
- Основні причини патологічного процесу
- Симптоми, на які необхідно звернути увагу
- Алгоритм діагностики
- Тактика ведення хворих
- Заходи профілактики
- Висновок
Процес спорожнення сечового міхура є фізіологічним явищем і не повинен доставляти людині абсолютно ніяких неприємних, больових або дискомфортних відчуттів. Переривчасте сечовипускання досить неприємний симптом, який відображається не тільки на функціональній активності сечовидільної системи, але і на загальному самопочутті пацієнта.
Найчастіше саме чоловіки стикаються з проблемою переривчастого сечовипускання, що обумовлено наявністю у них такого органу, як передміхурова залоза, патологічні процеси в якої стають причиною порушення прохідності просвіту сечівника.
Незважаючи на те, що дана проблема є долею представників чоловічої статі, у жінок переривчасте сечовипускання також свідчить про початок ряду серйозних захворювань, про які поговоримо нижче.
Анатомічні аспекти
Для того щоб розуміти всі можливі механізми порушення акту сечовипускання, необхідно коротко розглянути процеси утворення сечі і спорожнення сечового міхура.
Як відомо, сеча (урина) утворюється завдяки фільтрації в клубочковом апараті нирок. Через нього щомиті «проганяється» сироватка крові, яка очищається від шкідливих компонентів і непотрібних шлаків.
Далі сеча надходить в чашково-мискову систему обох нирок, після чого поступово виходить через сечоводи в просвіт сечового міхура. До тих пір, поки рецепторний апарат органу не отримає сигнал про достатній наповненні міхура, сфінктери уретри (сечовипускального каналу) залишаються закритими.
Як тільки об’єму сечі буде достатньо, запускається нервовий імпульс від рецепторів у стінках міхура до верхніх відділів центральної нервової системи. Це призводить до розкриття сфінктерів, і одночасного скорочення м’язового апарату міхура, що допомагає сечі безперешкодно вийти назовні через сечівник.
Фізіологічні аспекти процесу сечовипускання
Розбираючи питання анатомії органів сечовивідної системи, необхідно зробити акцент на наступних фактах, які відіграють чималу роль в перериванні струменя у представників чоловічої статі, а саме:
- уретра чоловіки досить вузька і довга, при цьому вона має кілька анатомічних вигинів (у жінок, навпаки, уретра широка і коротка);
- верхню частину сечівника щільним кільцем охоплює передміхурова залоза, ось чому проблеми з нею безпосередньо ведуть до порушення процесу спорожнення.
Основні причини патологічного процесу
Виходячи з фізіології акта спорожнення, стає зрозумілим, що причина переривчастого сечовипускання може бути пов’язана з безпосереднім ураженням сечового міхура, уретри та передміхурової залози.
Більш докладно поговоримо про найбільш поширених захворюваннях.
Чому після сечовипускання виділяється сеча у чоловіків?
Таке захворювання, як простатит, нерідко зустрічається у пацієнтів молодого віку (20-25 років)
Симптоми, на які необхідно звернути увагу
Як правило, переривчасте сечовипускання є не єдиним проявом патологічного процесу, воно супроводжується низкою інших симптомів, які спостерігаються як у дорослих чоловіків, так і хлопчиків молодшого віку.
До них відносять:
- незважаючи на бажання помочитися, хворому доводиться докладати зусилля для спорожнення (сеча з’являється не відразу, а через певний час, поступово тривалість акту значно збільшується);
- спостерігається ослаблення напору струменя сечі, аж до виділення її краплями або дуже маленькими порціями («млява» струмінь);
- після походу в туалет залишається почуття неопорожненного сечового міхура, неприємне відчуття дискомфорту і т. д.;
- під час випорожнення можуть з’являтися різі, печіння і болю різної вираженості;
- збільшується кількість походів в туалет в нічний час;
- з’являються неприємні відчуття внизу живота або періодичні ниючі болі, що тягнуть, які посилюються у процесі сечовипускання;
- підвищується температура тіла, у хворого є прояви синдрому інтоксикації (слабкість, апатія, нездужання, зниження апетиту тощо);
- можлива безпричинна втрата ваги, підвищена пітливість ночами і на тлі мінімальної фізичної активності;
- сечовий осад змінює свій колір або запах, в ній з’являються сліди гною, крові, згустки і т. д.
Уретрит – одна з причин порушень сечовипускання
Алгоритм діагностики
Переривчасте сечовипускання завжди вимагає діагностики, незалежно від загального стану хворого, а також від того, у кого виник цей симптом: у дорослого пацієнта або дитини.
Лабораторно-інструментальне обстеження включає в себе наступні процедури:
- загальноклінічні дослідження крові та сечі;
- біохімічний аналіз крові і сечі;
- аналіз сечі по Нечипоренко;
- трьохстаканна проба сечового осаду;
- визначення маркерів, специфічних для онкологічних процесів в тканинах передміхурової залози (ПСА);
- посів сечі на живильні середовища та визначення антибактеріальної чутливості виявленого інфекційного агента;
- загальна та екскреторна урографія;
- УЗД органів сечовивідної системи і передміхурової залози з застосуванням трансректального датчика);
- цистоскопія і уретроскопія;
КТ або МРТ органів сечовидільної системи і передміхурової залози володіють перевагою перед іншими інструментальними дослідженнями завдяки своїй високій інформативності та неинвазивности.
Урофлоуметрія – процедура, що дозволяє оцінити параметри та основні характеристики акту сечовипускання
Тактика ведення хворих
Лікування переривчастого сечовипускання, повинно бути спрямоване на повне усунення основного захворювання, яке стало причиною цього неприємного симптому. Якщо мова йде про запальних процесах у сечовому міхурі, сечівнику або тканинах передміхурової залози, то основу лікування буде представляти антибактеріальні препарати.
Сечокам’яна хвороба вимагає від пацієнта дотримання спеціальної дієти, метою якої є розщеплення конкрементів, а також попередження їх подальшого формування. У разі великих каменів, виробляють їх хірургічне видалення (наприклад, ударно-хвильової літотрипсією).
Рубцеві звуження уретри усувають шляхом ендоскопічного розсічення спайок, а також проведення процедури бужування.
Доброякісну пухлину передміхурової залози лікують консервативно, для цього призначають препарати, що володіють протипухлинною ефектом.
Завдяки методам сучасної хірургії можливо лазерне видалення пухлини
Новоутворення злоякісної природи усувають тільки шляхом операції, обсяг якої визначається розмірами патологічного вогнища, його проростанням в оточуючі тканини і лімфатичні вузли, занедбаністю процесу, загальним станом хворого і т. д.
Заходи профілактики
Для того щоб убезпечити себе від будь-яких проблем із сечовипусканням, необхідно дотримуватися наступних рекомендацій:
- своєчасно діагностувати та лікувати захворювання органів сечостатевої системи, щорічно проходить планові медичні огляди, особливо якщо у найближчих родичів були схожі проблеми;
- повноцінно харчуватися, вести активний спосіб життя, здійснювати щоденні прогулянки на свіжому повітрі, дотримуватися принципів ЗСЖ;
- рекомендовано уникати переохолоджень, купатися в холодній воді і знаходиться на протягах;
- статеве життя повинна бути регулярною, при цьому необхідно практикувати секс з одним статевим партнером, а також не нехтувати правилами контрацепції.
Здоровий спосіб життя – профілактика порушення сечовипускання
Висновок
Якщо процес сечовипускання доставляє будь-яке почуття дискомфорту, потрібно негайно звернутися за допомогою до фахівця (терапевта, уролога), адже за цим симптомом можуть ховатися серйозні проблеми.
Не варто забувати, що чим раніше лікар приступить до адекватної терапії, тим швидше настане одужання, і тим менше ймовірність важких ускладнень.