Роль підшлункової залози у правильному функціонуванні організму важко переоцінити. Незважаючи на малі розміри (довжина до 20 см, вага близько 60 грамів), вона відповідає за безліч життєво необхідних процесів.
Завдяки цьому органу в організмі виробляються ферменти, які сприяють перетравленню їжі і перетворення білків, жирів і вуглеводів.
При запаленні підшлункової, клітини перестають виробляти глюкагон, інсулін, соматостатин і поліпептид, порушуються внутрісекреторной і внешнесекреторные функції. Орган починає перетравлювати сам себе.
Важливо знати, що залоза знаходиться в безпосередній близькості від шлунка, печінки, серця, нирок і селезінки. Тому вона може негативно на них впливати. Найпоширеніші захворювання, пов’язані зі збоями в роботі органу – це панкреатит, рак, мукосвисцидоз і кіста.
Головна небезпека полягає в тому, що патологія може призвести до накопичення тілом внутрішніх жирових відкладень. При цьому розвивається дистрофія серцевого м’яза і загибель клітин головного мозку.
Причини порушення функціонування системи виробництва ферментів, досить різноманітні. Найчастіші джерела проблем, це:
- зловживання алкоголем, нікотином;
- незбалансоване харчування;
- дисбактеріоз;
- наявність хвороб шлунка або кишечнику;
- жовчнокам’яна патологія.
Визначити у себе розлад роботи підшлункової залози можна з яскраво вираженим проявам. Найчастіше організм реагує на захворювання:
- метеоризмом (здуттям);
- проблемами з дефекацією;
- печією, нудотою (іноді блювотою);
- втратою апетиту і відраза до їжі;
- зниженням ваги;
- відрижкою, гикавкою.
Також спостерігаються загальні симптоми такі, як надмірна втомлюваність, немотивована слабкість, безсоння. Але самий явний показник – це біль, оперізуючого характеру, найчастіше локалізується у лівому боці.
Лікування хвороб підшлункової полягає в дотриманні суворої дієти. В екстрених випадках потрібна госпіталізація. При сильних болях лікарі прописують спазматичні препарати («Но-шпа», «Спазмлгон», «Папаверин»). Будь-які лікарські засоби можна приймати лише після схвалення лікаря.
Придушити напад можна голодуванням. Зазвичай гастроентерологи радять утриматися від прийому їжі строком на 24 години. У цей час потрібно багато пити.
Благотворний вплив мають лужні мінеральні води. Зменшити болісні симптоми можна приклавши до вогнища запалення (вище і лівіше пупка) холодний компрес.
Але сама результативна терапія – це правильно спланований і грамотно складений раціон. Незважаючи на те, що з багатьма улюбленими продуктами доведеться розлучитися, необхідно неухильно слідувати рекомендаціям дієтологів.
Категорично заборонені: яйця, боби, капуста, ковбаси (особливо копчені), солодощі, спиртне, білий хліб. Необхідно відмовитися від жирних, кислих страв. Обмежити споживання смаженого і молочних продуктів з великим відсотком жирності. Також рекомендується зменшити кількість солі.
В своє меню потрібно включити: слизисті супи (вівсяні, рисові, манні), рибу, овочі (морква, кабачки, картопля), м’ясо нежирних сортів (індичка, яловичина, курка). Цукор і борошняні страви замінюються компотами або фруктовими мусами, желе.
Правильна дієта при дисфункції залози повинна містити великий обсяг білка і малу кількість вуглеводів і жирів. При цьому зменшується білковий дефіцит і вплив на желчеотделительную і желчеобразующую функцію.
Зразкове меню на день:
1. Сніданок – котлети на пару, рисова каша з нежирним молоком. Через 2-3 години слід з’їсти суфле зі свіжого сиру, випити неміцний чай. Дозволений вегетаріанський суп.
2. Полудень – омлет з двох яєць з настоєм шипшини.
3. Обід – м’ясний рулет з яловичини, пудинг, узвар з чорної смородини.
4. Вечеря – некислий кефір з вчорашньої випічкою (не більше 200 г).
При гострому кризі перші кілька днів (до 5) раціон повинен бути мінімальним і складатися в основному з мінеральної води. Ідеально підійде «Боржомі» або її аналог.
Пам’ятайте, що будь-яку хворобу простіше попередити, ніж вилікувати. Тому постійно стежте за своїм харчуванням. Уникайте переїдання, особливо важких для переварювання продуктів. Помірність – найважливіший фактор для правильної роботи підшлункової залози та шлунково-кишкового тракту.