Незрозуміло звідки взялася висип на шкірі, набряки і задишка… А може бути нескінченний кашель і ніс «на мокрому місці»? Очевидно у вас алергія! Так що ж таке алергія? Чому вона виникає і що потрібно робити для того, щоб уникнути неприємних наслідків? Спробуємо розібратися…
Для початку кілька цікавих фактів про алергії
Якщо якихось десять років тому страждала алергією не більше чверті населення, то в наші дні ця цифра наближається до п’ятдесяти відсоткам.
Алергія може бути спровокована практично будь-якою речовиною: ліками, харчовими продуктами, побутовою хімією, пилком рослин, отрутою комах, компонентами слини, сечі, шерсті домашніх тварин. У відповідності з цим прийнято розрізняти і її основні види: лікарська, харчова, респіраторна алергія на укуси комах.
Природа алергії до цього часу залишається не до кінця вивченою. Цей стан може виникати несподівано і раптово проходити (на жаль, друге, як правило, відбувається значно рідше, ніж перше).
Алергічна реакція розвивається вже в перші півгодини після потрапляння чужорідного речовини в організм.
Це хвороба молодих. Найбільш ймовірні її жертви – люди віком 20-35 років, а ось алергічна реакція на ліки більшою мірою властива жінкам.
Виявляється, кішки значно частіше викликають алергію у своїх господарів, ніж собаки.
Алкоголь здатний посилювати прояви алергії, притому, що сам не є алергеном.
Вважається, що повністю вилікувати алергію практично неможливо, проте цілком реально «тримати в узді» за допомогою правильно підібраних сучасних лікарських препаратів.
Чужий не пройде
Сучасна наука визначає алергію, як спадково обумовлену надмірну реакцію організму на дію речовини, що сприймається ним як чужорідне, тобто алергену. Така реакція, звана алергічної, зазвичай складається з трьох етапів:
- Сенсибілізація. При першому знайомстві» організму з алергеном виникає захисна реакція підвищеної чутливості організму до даної речовини, що проявляється в утворенні антитіл і лімфоцитів, здатних з ним взаємодіяти.
- На другій стадії, при повторному контакті організму з алергеном, антитіла і лімфоцити вступають у взаємодію з антигеном (молекулою речовини, що викликав алергічну реакцію), після чого починається вироблення гістаміну та інших подібних речовин, відповідальних за клінічні прояви алергії.
- Третя стадія – у випадку надмірної вироблення гістаміну відбувається пошкодження клітин, тканин і органів, тобто розвиток симптомів алергії, таких як набряк, сльозотеча, нежить, кропив’янка тощо
Дізнаємося ворога в обличчя
Про те, що пора записуватися на прийом до лікаря-алерголога можуть свідчити такі ознаки:
- сезонозависимые сльозотеча і нежить;
- нав’язливий сухий кашель, особливо в нічний час;
- тривалий нежить без присутності інших ознак респіраторної інфекції та ін.
Для виявлення агента, що викликав алергічну реакцію, в сучасній медицині використовується цілий ряд діагностичних методів, серед яких^
- шкірні проби (на область передпліччя наносяться подряпини, куди крапельно вводяться передбачувані алергени);
- елімінаційних тести («винуватець» визначається методом послідовного виключення можливих алергенів);
- провокаційні методи (вивчається реакція організму на введення малої кількості алергену під язик, ніс або, рідше, бронхи);
- виявлення рівня специфічних антитіл lgE, lgG4 (на аналіз береться зразок крові з вени через 3 години після їжі);
- теплового і холодового тести і ін.
Отримання ж повній «алергічної» картини організму можливо при проведенні комплексного імунологічного та алергологічного обстеження.
У пошуках речовини, що викликало в організмі алергічну реакцію, лікар може поцікавитися умовами проживання пацієнта, місцем його роботи, а крім того, може попросити вести щоденник, в який необхідно записувати всі обставини, пов’язані з початком алергічної реакції і її перебігом.
Той, та не той
У деяких випадках симптоматика, подібна до алергічної, є ознакою не алергії, а псевдоаллергии – стану, за характером проявів на неї схожого, але протікає без утворення антитіл. Такий стан може викликатися такими факторами:
- підвищеним виробленням гістаміну в організмі або недостатнім його руйнуванням, як при впливі холоду або надмірної сонячної інсоляції, а також надходженням його надлишкової кількості в складі харчових продуктів, наприклад, деяких видів ковбас і сирів;
- непереносимістю певних речовин (аспірин або інші анальгетики);
- введенням в організм деяких рентгеноконтрастних речовин.
Анафілактичний шок
Анафілактичний шок є найбільш важкою і вкрай небезпечною формою алергії, яка найчастіше зазвичай виникає як реакція на укуси комах (ос, бджіл) або прийом будь-якого лікарського препарату. Починається він зазвичай з почервоніння шкіри, відчуття жару, головних болів і болів за грудиною. Пульс стає ниткоподібним, артеріальний тиск падає. Також можуть спостерігатися пригнічення свідомості, судоми, мимовільне сечовипускання.
Можливі й інші його прояви з переважним ураженням:
- серця (інфаркт міокарда або гострий міокардит);
- органів дихання (задуха за набряку і спазму верхніх дихальних шляхів);
- нервової системи (нудота, інтенсивні головні болі, судоми, мимовільні дефекація і сечовипускання, втрата свідомості);
- шкірних покривів (тяжкий шкірний свербіж, почервоніння, кропив’янка, набряк Квінке).
При найменшій підозрі на анафілактичний шок необхідно якомога швидше викликати швидку допомогу. До її приїзду слід постаратися усунути дію алергену, покласти потерпілого, звільнити його шию, живіт, грудну клітину від одягу, що стискує і забезпечити доступ свіжого повітря.
Як лікувати
На жаль, до теперішнього моменту не було знайдено жодного дійсно ефективного методу лікування, здатної раз і назавжди позбавити людину від алергії. Тим не менш, грамотний підбір ліків та розумна профілактика можуть істотно послабити її прояви та покращити якість життя людини.
Так, вже почалася алергічну реакцію, як правило, купірують за допомогою різних антигістамінних препаратів. Серед інших методів лікування алергії варто згадати імунотерапію алергенами, в ході якої пацієнту регулярно протягом кількох тижнів вводять розчини алергену із систематичним збільшенням його концентрації. Незважаючи на свою тривалість (до кількох років) даний спосіб є досить ефективним, оскільки дозволяє поступово добиватися помітного зниження реактивності організму.
Важливо пам’ятати, що, маючи підвищену схильність організму до алергічних реакцій, людина завжди мусить мати при собі відповідні лікарські засоби, які призначить лікар-алерголог.
Для запобігання можливих нападів лікуючий лікар також допоможе підібрати элиминационную дієту (виключає присутність небезпечних продуктів в їжі), розробить сезонний графік по конкретному виду алергену або запропонує інші способи, у відповідності з індивідуальними особливостями перебігу захворювання пацієнта.