Історія виникнення алкоголізму

Алкогольна проблема, до порівняно недавнього часу здавалася незначною, неістотною, не заслуговує особливої уваги, в наш час набула статусу глобальної, а її рішення – міжнародний характер.

Але у кожної проблеми, якою б вона не була, є своя дата народження і своя історія. Точніше ж про це сказав К. А. Тімірязєв: «Поглиблене вивчення питання неминуче приводить до вивчення його історії».

Дата зародження

Зараз уже неможливо встановити ім’я першої людини, яка відкрила вино, або виготовила його і разлившего по гуртках.

[bsa_pro_ad_space id=17]

Хоча йому, ім’ярек, ще дві з гаком тисячі років тому присвятив Секст Проперцій такі слова: «О, нехай буде проклятий той, хто перший видавив з виноградної кисті і хто в чисту воду влив спокусливий нектар!».

Судячи з відомостями з античної літератури, біблії, а також за даними археологічних розкопок, вже більше 5000 років тому виноградарство отримала небачений доти розквіт з єдиної причини: більша частина врожаю йшла на приготування божественного напою».

На це прямо вказує і незліченну безліч посуду, знайденої при розкопках в районі Нижнього Єгипту. Значить, вік вина ще старше.

[bsa_pro_ad_space id=42][bsa_pro_ad_space id=78][bsa_pro_ad_space id=11][bsa_pro_ad_space id=31][bsa_pro_ad_space id=34][bsa_pro_ad_space id=44][bsa_pro_ad_space id=47][bsa_pro_ad_space id=49] [bsa_pro_ad_space id=52][bsa_pro_ad_space id=55] [bsa_pro_ad_space id=57][bsa_pro_ad_space id=62] [bsa_pro_ad_space id=60][bsa_pro_ad_space id=65] [bsa_pro_ad_space id=67][bsa_pro_ad_space id=69][bsa_pro_ad_space id=76][bsa_pro_ad_space id=73]

Відомо, що в найдавніші часи для втамування спраги використовували не тільки воду, але і інші природні рідкі продукти: кумис, молоко, мед, соки.

Колись трапилося так, що цукровмісні соки з фруктів були випадково залишені на деякий час в теплому місці, швидше за все під сонцем.

Вони починали скисати і бродити, при цьому, природно, різко змінюючи свої органолептичні властивості: запах, колір, смак.

Покуштувавши випадково таку рідину, люди приходили в стан ейфорії. Неприродне їх поведінка викликало не тільки подив, але й страх у оточуючих, чим і скористалися незабаром служителі культу.

Дізнавшись смак спиртного, люди поступово навчилися прискорювати процеси зброджування шляхом додавання у вихідний продукт меду, а пізніше і дріжджів, що призвело і до підвищення міцності напоїв, яка, до речі, не перевищувала 12-14°, тобто відповідала фортеці сьогоднішніх сухих вин.

Ще досі в популярній літературі можна зустріти повідомлення про те, що міцні спиртні напої, в тому числі і горілку, вперше отримали лише в середні століття, що пов’язують з роботами алхіміків.

Правда, є повідомлення і про те, що горілку вміли отримувати в VI – VII ст. нашої ери. Дійсно, в ті часи така горілка була відома в арабських країнах, і називалася вона «аль кеголь», що в перекладі на російську означає «одурманюючий».

Вказується також, що першу пляшку горілки виготовив в 860 р. араб Рагез. Історичні матеріали дозволяють відсунути відкриття напоїв, аналогічних горілці, на багато століть назад.

[bsa_pro_ad_space id=41][bsa_pro_ad_space id=38][bsa_pro_ad_space id=39][bsa_pro_ad_space id=35][bsa_pro_ad_space id=45][bsa_pro_ad_space id=48][bsa_pro_ad_space id=50][bsa_pro_ad_space id=53][bsa_pro_ad_space id=58][bsa_pro_ad_space id=63][bsa_pro_ad_space id=61][bsa_pro_ad_space id=66] [bsa_pro_ad_space id=68][bsa_pro_ad_space id=70] [bsa_pro_ad_space id=74][bsa_pro_ad_space id=77]

Горілку вміли добувати і до нової ери. Але її призначення було зовсім іншим, ніж в нашу епоху. Недарма тому її називали «aqua vitae» («вода життя»).

Наші далекі предки вважали, що горілка має властивість запалювати духовні сили людини. Аж до XV – XVI ст. нової ери її, як правило, використовували в основному для лікування ряду старечих хвороб.

Вона вважалася ефективним засобом для лікування холери, чуми. У Китаї горілка також не вважалася напоєм масового вживання і застосовувалася тільки для виконання релігійних ритуалів.

Поява алкоголю в Росії

Поступово мистецтво виноробства поширювалася по світу. Пройшли тисячі років, перш ніж секретом виноробства оволоділа Росія. Аж до пізнього середньовіччя російські люди вживали мед, брагу.

Пиво ж і вино були заморськими продуктами, які наша країна імпортувала, і то в невеликих кількостях і далеко не постійно. До того ж алкогольні напої призначалися в основному для багатих.

Винопиття на території Росії носило епізодичний характер. Своєї алкогольної промисловості держава не мала. І про це прямо говориться в Лаврентіївському літописі X століття, де також вказується, що виноградна лоза не була нам відома.

[bsa_pro_ad_space id=18]

І цю обставину слід особливо підкреслити, оскільки ще до цього часу подекуди на Заході побутує думка, що пияцтво – доля росіян, що у них «на роду пити написано».

Але це в корені хибна думка. Адже тільки в IX – X ст. Київська Русь почала включати, і то нерегулярно, у свій торговий оборот заморські вина.

Про регулярної закупівлі алкогольної продукції можна говорити лише в XV ст. до Речі, саме у цей час наші предки навчилися самі робити брагу та пиво.

Та про це повідомляє російський лікар М. Денисюк, спеціально вивчав це питання, у своїй книзі «горе Русі та російського народу»: «Наші діди неабияк привозили з-за моря виноградне вино, але вино містить не більше 9-12° алкоголю.

Але і вино було рідко, а більше пили пиво, тобто брагу. Те пиво, яке пили наші предки, це не пиво наших днів. Брага містила не більше 2-3% алкоголю».

Відкриття спирту

У середні століття був відкритий спосіб одержання міцних напоїв з відкритого знову спирту. До нас дійшло ім’я першого чоловіка, який отримав спирт, – алхіміка Раймонда Люля.

З цього часу, коли спирт навчилися добувати в промислових масштабах, коли він до того ж став досить дешевим продуктом, можна вже говорити про поступове прилучення народів до винопиття, масштаби якого, звичайно, ні в якому разі не можна порівняти з нинішніми.

Засудження пияцтва

Але незважаючи на це винопиття засуджувалося не тільки церквою, але й державою, а також і передовою громадськістю. У III тисячолітті до н.е. почали з’являтися і перші попередження про шкоду алкоголю для здоров’я людини, для суспільства.

Епітетами «хмільний», «п’яний» нагороджувалися, до речі, не тільки зловживали спиртним, але і ті, хто виявляв себе в суспільстві з негативної сторони. Ось, наприклад, як про таких людей говорили в давньоіндійському писанні:

То були Гординя, Досягнення, Чванство,
Алкание, Гнів і Божевілля Пияцтва.

Скіфський мудрець Анахарсіс, засуджуючи пияцтво, говорив: «Виноград приносить три грона: перше – задоволення, друга – сп’яніння, третя – неприємності».

Він же продовжував: «…у себе вдома перший келих звичайно п’ють за здоров’я, другий – заради задоволення, третій – заради нахабства, останній – заради божевілля».

Наш далекий пращур Володимир Мономах застерігав: «Брехні остерігайтесь, і пияцтва, від того душа гине і тіло». А Сенека був переконаний, що: «пити вино так само шкідливо, як приймати отруту».

Говорячи про згубний дію пияцтва батьків на потомство, батько наукової медицини Гіппократ прямо заявляв: «Пияцтво – причина слабкості і хворобливості дітей».

У середні століття, коли винопиття стало долею не тільки заможного, але й середнього класу, прогресивні діячі, у тому числі і поети, застерігали народ про небезпеку зловживання алкоголем. Омар Хайям, який, як відомо, багато прекрасних віршів, восхвалявших вино, все ж знав йому справжню ціну:

Про вино! Ти міцніше мотузки будь.
Розум питущого міцно обплутаний тобою.
Ти з душею звертаєшся, немов з рабою.
Стати її змушуєш самою собою.

Багато державні діячі також засуджували пияцтво. З історії відомо, що до п’яниць застосовувалися навіть вищі міри покарання, тобто смертна кара.

Чотири з гаком тисячі років тому в Китаї був виданий спеціальний едикт, що забороняє під страхом суворої кари вживати спиртне.

У Стародавній Греції з метою викорінення пияцтва була навіть створена посада особливих чиновників, яким ставилося в обов’язок перешкоджати відвідуванню питних закладів.

З історії відомо, що ні суворі попередження, ні жорстокі заходи покарання, ні навіть введення «сухого» законів не приводили до бажаного результату.

[bsa_pro_ad_space id=56][bsa_pro_ad_space id=37]

Після тимчасових успіхів до алкоголю долучалося ще більше людей, як би слідуючи давній народній приказці: «Заборонений плід солодкий, а погані приклади заразливі». Людство продовжувало і, на жаль, продовжує створювати собі пекло.

[bsa_pro_ad_space id=72][bsa_pro_ad_space id=71][bsa_pro_ad_space id=29][bsa_pro_ad_space id=64][bsa_pro_ad_space id=59][bsa_pro_ad_space id=56][bsa_pro_ad_space id=54][bsa_pro_ad_space id=51][bsa_pro_ad_space id=46][bsa_pro_ad_space id=43][bsa_pro_ad_space id=37][bsa_pro_ad_space id=36][bsa_pro_ad_space id=31][bsa_pro_ad_space id=30][bsa_pro_ad_space id=29][bsa_pro_ad_space id=28][bsa_pro_ad_space id=27][bsa_pro_ad_space id=25] [bsa_pro_ad_space id=2][bsa_pro_ad_space id=3] [bsa_pro_ad_space id=4] [bsa_pro_ad_space id=6] [bsa_pro_ad_space id=9][bsa_pro_ad_space id=19] [bsa_pro_ad_space id=20]

Leave a Comment