Про виникнення методу
Озонотерапія вперше була випробувана як потужна антисептична терапія в часи Першої світової війни.
Першим випробувачем методики став хтось лікар A. Wolff, котрий озон для лікування не загоюються ран і гнійних абсцесів.
Тривалий час цей інертний газ застосовувався виключно для зовнішнього впливу, проявивши себе як прекрасний лікувальний засіб при різних бактеріальних інфекціях шкіри, грибкових захворюваннях, гангренах і пролежнях.
Використовувався озон і для введення в порожнини тіла, як у вигляді газу, так і у вигляді озонованих розчинів.
З часом, все більша увага медиків і біологів залучали методи, пов’язані з парентеральним введенням терапевтичного озону. Газ стали вводити підшкірно, цей напрямок отримав широкий розвиток в косметології і дерматології. Розчини, насичене озоном, почали вливати внутрішньовенно та внутрішньом’язово.
Дана методика була випробувана на хворих на цукровий діабет, туберкульоз, пневмонію, залізодефіцитною анемією. Практика показала високу ступінь ефективності терапії озоном для лікування широкого спектру захворювань.
У 1972 році німецькі лікарі Ганс Зігфрід Вольф і Риллинг стали засновниками Німецького медичного товариства озонотерапевтов. З того часу озонотерапія отримала потужний поштовх у розвитку, ставши справді сенсаційною серед численних фізіотерапевтичних методик.
Застосування озону в лікуванні та реабілітації наркологічних захворювань також почалося в другій половині XX століття. Зараз ця методика була взята на озброєння практично всіма клініками по лікуванню алкоголізму і застосовується як стаціонарно, так і амбулаторно.
Опис методу
Газ озон – О3 це аллотропная форма кисню, при цьому озон є набагато більшим окислювачем, ніж сам кисень. Завдяки цьому, озон чудово окисляє речовини, інертні до кисню. В результаті вдається домогтися високого ступеня оксигенації крові і тканин.
Слід зазначити, що озонотерапія використовується навіть в акушерстві та гінекології, що зайвий раз доводить ефективність і безпека методу.
Існує кілька способів лікування озоном. Газ може вводитися підшкірно, внутрішньовенно, внутрішньом’язово. Також існують методики озонотерапії, що передбачають введення озону ректально та вагінально.
При лікуванні алкогольної хвороби найбільш часто використовується так звана велика чи мала озонова аутогемотерапія (БАГТ або МАГТ) або введення озонованого фізіологічного розчину внутрішньовенно (ОФР).
При внутрішньовенної озонотерапії для процедури використовується звичайний фізіологічний розчин, насичений озоном з допомогою спеціальної установки – медичного озонатора. Слід зазначити, що свої цілющі властивості даний розчин зберігає лише протягом 20 хвилин після насичення, тому проводити лікування доцільно лише в умовах клініки, де безпосередньо є апарат озонотерапії.
Сеанс являє собою звичайне внутрішньовенне вливання (крапельницю). Кількість вливається розчину – 200-400 мл в залежності від індивідуальних особливостей. Процедура займає близько 15 хвилин, після чого голка витягується і на місце її введення накладається туга пов’язка (можна просто потримати руку, зігнуту в ліктьовому суглобі протягом 10 хвилин, як після звичайного взяття крові з вени). Ніяких негативних відчуттів при правильно поставленому системі у пацієнта не виникає.
Велика озонова аутогемотерапія (БАГТ) починається з забору венозної крові (від 50 до 150 мл) у спеціальний контейнер з антикоагулянтами. Далі туди вводиться киснево-озонова газова суміш, після чого, вміст контейнера ретельно перемішується, і насичене озоном знову кров вливається пацієнту. Такий сеанс займає приблизно 20-40 хвилин. Після закінчення маніпуляції система виймається, на місце проколу накладається пов’язка, що давить.
При малій озонової аутогемотерапії (МАГТ) проводиться забір венозної крові, потім в контейнері вона перемішується з необхідною кількістю озону, після чого отримана суміш вводиться внутрішньом’язово.
Після сеансу озонотерапії рекомендується протягом 10-15 хвилин посидіти в спокійній обстановці. Проводити процедуру бажано після легкого перекусу (не натщесерце, і не після щільного обіду!). До і після сеансу краще не палити протягом 30-40 хвилин.
Інших обмежень в день проведення сеансу немає. Процедура не накладає обмежень на водіння автомобіля або фізичні навантаження.
Важливо, що лікування озоном можна поєднувати з прийомом інших медикаментозних засобів, що використовуються в лікуванні алкогольної залежності.
Наслідки
У результаті впливу медичним озоном істотно підвищується імунітет. Озон має потужну антибактеріальну, протигрибкову і противірусним ефектом, тому швидко очищає організм від вогнищ запалення, сприяє відновленню природних захисних функцій.
Озонотерапія розріджує кров, завдяки цьому вона швидше прокачується по судинах, приносячи необхідні поживні речовини і кисень у клітини всіх органів і тканин. За рахунок поліпшення мікроциркуляції крові, мозок швидше насичується киснем, зникають такі явища як апатія, зниження критики до власного стану. Підвищується розумова працездатність і поліпшуються інтелектуально-мнестичні функції.
Особливу увагу медики відводять озонотерапії, як методу лікування алкогольних захворювань печінки і нейтралізації шкідливого впливу метаболітів етанолу.
Не секрет, що функція печінки у питущих часто порушена. Хворий орган не справляється зі своєю роботою – очищенням крові. Зниження функції печінки призводить до неповного окислення спирту, в результаті в крові тривалий час накопичуються токсини, які надають свою руйнівну дію на весь організм.
Отруюється плазма крові, перестає належним чином синтезуватися білок, в результаті чого знижується здатність гепатоцитів до відновлення. Це призводить до важким алкогольним змін у печінки, аж до жирової дистрофії, а потім і цирозу.
Внутрішньовенно введений озон звільняє організм від продуктів розпаду алкоголю, тим самим, знижуючи навантаження на печінку. Поліпшення загальної мікроциркуляції крові сприяє швидкому відновленню клітин, захищає їх від загрози переродження в жирову тканину.
Також озонотерапія сприяє загальному омолоджуванню організму, нейтралізуючи дію вільних радикалів.
Відгуки
У наркології озонотерапія визнана одним з кращих методів детоксикації. Дана методика використовується в неспецифічної терапії алкоголізму і наркоманії поряд з такими методами як плазмаферез або магнітотерапія.
Після проведеного курсу лікування пацієнти відчувають помітне поліпшення загального стану, нормалізується артеріальний тиск, купіруються головні болі спазматичного характеру. Завдяки відновленню роботи клітин печінки, організм швидко очищується від продуктів розпаду етанолу. Це підтверджують і клініко-лабораторні дані, і суб’єктивні відчуття самих пацієнтів.
Багато хто відзначає, що вже після двох-трьох сеансів нормалізується сон і апетит, зменшується тяга до спиртного, поліпшуються розумові процеси і настрій, зникають болі в правому підребер’ї, характерні при алкогольних захворюваннях печінки. Пацієнта перестає турбувати слабкість і швидка стомлюваність – наслідок загального виснаження організму.
Протипоказання
Озонотерапія має ряд абсолютних і відносних протипоказань. Дана процедура в значній мірі впливає на швидкість згортання крові, а також здатна викликати негативні зміни, якщо у пацієнта є проблеми зі щитовидною залозою. Тому перш ніж відправитися на курс озонотерапії, необхідно проконсультуватися зі своїм лікарем.
Абсолютні протипоказання до озонотерапії:
- — захворювання щитовидної залози (тиреотоксикоз, гіпертиреоз);
- — гострий інфаркт міокарда;
- — цукровий діабет, гіпоглікемія;
- — епілепсія або інші судомні напади в анамнезі;
- — внутрішня кровотеча або схильність до них;
- — тромбоцитопенія;
- — гострий панкреатит, загострення виразкової хвороби шлунка;
- — гіпотонія (знижений артеріальний тиск) протягом тривалого періоду;
- — гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт) за геморагічним типом;
- — гемофілія;
- — індивідуальна непереносимість.
З обережністю слід підходити до озонотерапії, якщо пацієнт паралельно приймає антикоагулянти (препарати, що зменшують згортання крові), аспірин.
ВАЖЛИВО: у період лікування озоном не можна ні в якому разі приймати алкоголь. Озонотерапія повинна проводитися лише після повного зняття похмільного синдрому.