Про виникнення методу
Сімейна психотерапія вважається одним з наймолодших напрямків психотерапевтичного лікування.
Виникла вона після Другої Світової Війни, а стала широко застосовуватися трохи пізніше – приблизно з 2-ї половини XX століття. Цікаво, що цей вид психотерапії розвивався без явної опори на який-небудь інший метод.
Багато в чому, своєю появою сімейна системна психотерапія зобов’язана розвитку кібернетики. Саме загальна теорія систем, відображена у кібернетиці, і склала концептуальну основу нової методики психотерапевтичного впливу. В даному випадку такою системою є сім’я.
Для фахівців стало очевидно, що сім’я це самоорганізована соціальна система, яка у величезній мірі впливає на кожного з своїх членів. Тобто, часто людина надходить певним чином виходячи не з власних мотивів і спонукань, а під впливом сім’ї.
На жаль, не завжди сім’я впливає найкращим чином. Часто непорозуміння й конфлікти, замкнутість і відсутність можливості висловитися, взаємні докори і не прощеные образи стають тим самим пусковим механізмом, який підштовхує людину в алкогольну або наркотичну прірву. Тому й лікування від залежності, поряд з медикаментозними методами і гіпнотичними техніками, повинно проводитися із залученням всіх членів сім’ї.
В позбавленні від алкогольної залежності сімейні заняття вже зарекомендували себе найкращим чином, тому все частіше в наркологічних центрах та центрах психологічної підтримки для лікування і реабілітації пацієнтів використовують саме цей вид психотерапії.
Опис методу
Як виявляється з самої назви, сімейна психотерапія проводиться лікарем спільно з сім’єю пацієнта. Під поняттям сім’я розуміються близькі родичі – батьки, дружини і чоловіки, діти. Не секрет, що відносини в родині алкоголіка не можна назвати гармонійними. Люди в такій сім’ї бояться (чи не вміють) проговорювати свої почуття, нерідко замикаються в собі або, навпаки, надто дають волю емоціям.
Завдання психотерапевта навчити їх озвучувати свої думки і відчуття, своєчасно контролювати сплески емоцій, уміти розпізнати маски, що надягають для самозахисту, прислухатися до думки один одного.
Важливо адаптувати сім’ю до режиму тверезості, зміцнити установки пацієнта на здоровий спосіб життя. Але головне – навчитися будувати довірливі й теплі стосунки, щоб протистояти загальній біді – алкогольною залежністю одного з членів сім’ї.
Як правило, курс лікування складається з 10 занять по 1-1,5 години кожне.
В ході сеансів сімейної психотерапії докладно розбираються сімейні причини, провокуючі пацієнта на алкоголепитие. Такими причинами можуть бути:
— відсутність визнання особистих заслуг;
— постійні вказівки на низький соціальний статус, матеріальні можливості;
— загальна напружена обстановка, що з’являється через недомовленості і невміння обговорити негативні події;
— надмірна опіка;
На перших заняттях важливо вирішити таку проблему, як алкогольне заперечення, при якому пацієнт категорично не бажає визнавати наявність проблем з алкоголем. Саме рідні та близькі люди за участю психотерапевта допомагають йому усвідомити необхідність відмови від алкоголю, надихнути на лікування і подальшу підтримку тверезого способу життя.
Далі йде робота з виявлення основних конфліктів, пошук рішень, реконструкція втрачених довірчих відносин. Паралельно проводиться робота по ліквідації співзалежності родичів від питущого людини.
При цьому завдання психотерапевта навчити близьких людей не брати на себе відповідальності за вчинки залежного. Зрозуміло, це жодною мірою не означає, що необхідно стати байдужими чи ворожими, але потрібно пам’ятати, що надмірна опіка або контроль можуть послужити погану службу.
Сімейна психотерапія повинна вирішити і ще одну важливу задачу. Вона перегукується з проблемою співзалежності полягає в тому, що пацієнта необхідно навчити повністю брати на себе відповідальність за свою нову тверезе життя. Психотерапевт в цьому випадку допомагає закріпити думка, що відтепер перекладати провину за своє пияцтво буде не на кого, і вирішувати проблеми, що виникли в результаті, буде він сам.
Часто залежні люди зловживають увагою близьких, прагнучи скинути на їх плечі весь тягар турбот, що виникають із-за своєї згубної пристрасті. Іноді думки про ступінь відповідальності достатньо, щоб закріпити тверезницькі установки.
На останньому етапі лікар допомагає закріпити отримані навички спілкування, обговорює разом з членами сім’ї подальший план реабілітації пацієнта, дає рекомендації щодо поведінки в тій чи іншій ситуації.
Наслідки
Після проходження курсу сімейної психотерапії у переважної більшості пацієнтів налагоджуються взаємини з близькими родичами. Надалі це допомагає запобігати внутрішньосімейні конфлікти, а значить, чоловік буде позбавлений від зайвих стресів, здатних спровокувати рецисм.
Психотерапевт допомагає пацієнтам і їхнім близьким усвідомити справжні причини хвороби, розібратися в механізмах виникнення залежності, виробити правильну лінію поведінки і гармонізувати стосунки між усіма членами сім’ї.
При грамотному підході спеціаліста ніяких негативних ефектів сімейна психотерапія не викликає, а лише навпаки – зміцнює пацієнта в його бажанні жити тверезо.
Відгуки
Сімейна психотерапія на одностайну думку лікарів наркологів значною мірою сприяє успіху лікування. Відчуваючи підтримку сім’ї, усвідомлюючи свою роль у подальшій перспективі спільного життя, п’є здатний кардинально змінити свої погляди в бік тверезого способу життя.
Важливо, що в процесі занять близькі родичі позбавляються від співзалежності, заважає їм самим, і часто штовхає залежного в алкогольну пастку вже після одужання.
За відгуками більшості пройшли лікування, сімейна психотерапія допомогла їм усвідомити багато моментів у власному поведінці, налагодити стосунки з близькими, навчитися вирішувати конфліктні ситуації без негативних наслідків та алкогольних зривів.
Протипоказання
До сеансах сімейної психотерапії протипоказання відсутні. Проте, лікарі відзначають, що даний вид лікування діє ефективніше в поєднанні з іншими методами, такими як вшивание ампули від алкоголізму чи вплив за допомогою сеансів гипносуггестивної терапії.