Псевдомембранозний коліт відноситься до інфекційних уражень кишечнику. Розвивається внаслідок розмноження в кишечнику клостридій типу dificile. Симптоми псевдомембранозного коліту крім болю і діареї включають гіпертермію.
До факторів ризику захворювання відносять:
- лікування антибіотиками,
- перебування у хірургічному стаціонарі,
- низьку активність нормальної анаеробної флори кишечника.
Найчастіше появи симптомів псевдомембранозного коліту передує терапія антибіотиками.
У випадках, коли вони викликають загибель власної мікрофлори на фоні наявності Clostridium difficile в кишечнику, може розвинутися псевдомембранозний коліт.
Псевдомембранозний коліт: симптоми захворювання
Захворювання проявляється болями в животі, діареєю і підвищенням температури до фебрильних цифр. Переймоподібні болі в животі, можуть локалізуватися в різних його відділах, переважно по ходу товстого кишечника.
Рідкий стілець у хворих з псевдомембранозним колітом може спостерігатися до 20 разів на добу. З прямої кишки можуть виділятися не тільки фекальні маси, але і слиз, плівочки, кров’яні згустки.
Підвищення температури до фебрильних значень, нерідко досягає 40 градусів. Захворювання супроводжується загальною інтоксикацією.
У разі ускладнень хвороби проявляється клініка гострого живота. Ускладненнями є:
- мегаколон,
- перфорація кишечнику,
- перитоніт.
До клініці псевдомембранозного коліту можуть приєднуватися і симптоми загострення супутніх захворювань. Наприклад, при наявності у хворих геморою часті кровотечі з гемороїдальних вузлів.
Діагностика псевдомембранозного коліту
Для підтвердження діагнозу використовують методи виявлення токсинів, що виділяються клостридиями. Найбільш поширені імунно-ферментний аналіз і цитотоксичний тест.
При цьому необхідно визначати або обидва токсину, що виділяються бактеріями (A і B), або токсин B, так як є різновиди клостридій difficile, які виділяють тільки токсин B.
У деяких випадках проводиться колоноскопія, яка дозволяє побачити специфічні зміни кишкової стінки:
- витончення,
- фібринові плівки,
- жовтуваті бляшки.
Найбільш достовірна діагностика псевдомембранозного коліту методом посіву на діагностичних середовищах. Але зростання бактерій відбувається повільно, тому методика практично не застосовується.
Лікування псевдомембранозного коліту
Найбільш важливим у лікуванні псевдомембранозного коліту є скасування антибіотикотерапії, спровокувала його появу. У легких випадках захворювання цієї заходів досить для зменшення симптомів хвороби і одужання.
При тяжкому перебігу псевдомембранозного коліту лікування його проводять за допомогою антибіотиків, які викликають загибель клостридій. Використовують Метронідазол або Ванкоміцин. При неможливості використання таблетованих форм призначаються ін’єкції Метронідазолу.
При необхідності лікування псевдомембранозного коліту доповнюють энтеросорбентами, такими як смекта. Однак не рекомендується їх сумісне застосування з таблетками антибіотиків, так як це значно знижує ефективність лікування.
Важливо не використовувати в лікуванні препарати, що уповільнюють перистальтику кишечника. Подібні лікарські засоби сприяють формуванню мегаколон, а також підсилюють явища інтоксикації.