Миозитом називають запалення скелетних м’язів. Міозит у дітей зустрічається досить часто.
Класифікація хвороби
Залежно від тривалості протікання міозит може бути:
- гострим (тривати менше 3 тижнів);
- підгострий (від 3 тижнів до 3 місяців);
- хронічним (понад 3 місяці).
В залежності від локалізації виділяють міозит:
- локальний, або обмежений;
- дифузний, або генералізований.
Залежно від причини хвороби міозит у дітей буває:
- інфекційних негнійним – розвивається внаслідок бактеріальної або вірусної інфекції (грипу, бруцельозу, туберкульозу, сифілісу);
- гострим гнійним – викликає його хронічний гнійний процес (остеомієліт);
- паразитарних – утворюється при паразитарних інфекціях (трихінельоз, цистицеркозі, ехінококкозі, токсоплазмозі);
- токсичною – розвивається внаслідок інтоксикації організму (алкоголем, наркотиками, деякими медикаментами);
- посттравматичним – виникає при травмах кістково-м’язової системи;
- оссифицирующим – до нього призводить відкладення солей;
- статодинамическим – до хвороби призводить незручне положення тіла;
- виникли в результаті переохолодження.
Залежно від місця локалізації розрізняють міозит:
- шийний;
- грудної;
- дорсальний;
- плечового поясу;
- верхніх і нижніх кінцівок.
Особливими формами міозиту є:
- поліміозит – одночасно уражається декілька м’язів;
- дерматоміозит – разом зі скелетними м’язами патологічним змінам піддаються гладкі м’язи, що утворюють внутрішні органи, шкіра.
Причини запалення
В основному міозит у дітей виникає при переохолодженні, до якого часто призводять протяги і знаходження біля кондиціонера.
Також хвороба може виникнути в результаті:
- інфекційних захворювань (грипу, ГРВІ, хронічного тонзиліту);
- системних хвороб;
- аутоімунних захворювань;
- травмувань;
- впливу паразитів;
- дії токсичних речовин;
- інтенсивних фізичних тренувань;
- надмірного напруження м’язів з-за незручного положення тіла.
Всі вищеперелічені процеси послаблюють кровопостачання і скорочення м’язів, що приводять до виникнення набряку і здавлення нервових закінчень.
Якщо вчасно почати лікування, то вже через 2-3 дні хвороба відпустить малюка. При відсутності лікування м’язи можуть атрофуватися.
Симптоми міозиту
Міозит у дітей супроводжується:
- больовими відчуттями;
- обмеженням рухів;
- м’язовими спазмами;
- підвищенням температури тіла;
- інтоксикацією організму;
- загальною слабістю;
- почервонінням і припуханням шкіри.
Дуже часто перші ознаки хвороби з’являються вранці після нічного сну. Малюк починає плакати, стає апатичною і примхливим. Якщо він намагається поміняти положення, то плаче сильніше.
При шийному міозиті може виникати головний або зубний біль, німіти або поколювати особа. При дорсальном міозиті діти намагаються постійно лежати на спині. Зміна положення викликає сильні болі. При грудній формі хвороби уражаються міжреберні м’язи, що викликає больові відчуття не тільки при рухах, але і при диханні.
Нерідко міозит неправильно діагностується, що призводить до несоответствующему лікування і різних ускладнень.
Лікування хвороби
Залежно від причини, міозит у дітей можуть лікувати різні фахівці. При паразитарних міозиті лікуванням займаються паразитологи, при інфекційному – інфекціоністи або терапевти, при травматичних і виникли внаслідок надмірних фізичних навантажень – травматологи.
Лікування міозиту спрямована на поліпшення кровопостачання хворого ділянки, позбавлення від запалень і болю.
Щоб зупинити запальний процес і усунути больовий синдром, дитині призначають нестероїдні протизапальні засоби (Диклофенак, Нурофен, Кетонал). Якщо хвороба дуже запущена, то вдаються до застосування гормональних ліків (у вигляді уколів або блокад). Для поліпшення кровопостачання і зняття спастичного напруги м’язів використовують зігріваючі мазі (Финалгон, Апізартрон, Никофлекс). Їх застосовують для розтирань, компресів і масажу.
При паразитарних міозиті дитині призначають антигельмінтні засоби, а при інфекційному – антибіотики. Якщо причиною хвороби стали аутоімунні захворювання, то необхідні глюкокортикостероїди та імуносупресори. У разі гнійного міозиту розкривають і дренують гнійний осередок, а потім призначають антибіотики. При полимиозите і дерматомиозите потрібні глюкокортикостероидные і цитостатичні (метотрексат, циклофосфамід, азатіоприн) препарати, а також препарати, що поліпшують роботу внутрішніх органів.
Результативне дію надає фізіотерапія:
- ультрависокочастотна терапія;
- ультразвукова терапія;
- масаж (при гнійному міозиті протипоказаний);
- лікувальна фізкультура.
Для посилення ефекту при масажі можна застосовувати розлучені ефірні масла (сосни, лаванди, розмарину, евкаліпта).
Доповнити медикаментозне лікування можна використанням компресів:
- до хворого місця прикладають намилені господарським милом і посипані харчовою содою листя білокачанної капусти, зверху утеплюють хусткою;
- картоплю, зварену в «мундирі», розтирають і прикладають до запалених ділянок, утеплюючи, після зняття компресу шкіру одеколоном і розтирають знову утеплюють;
- подрібнений лавровий лист (20 г) заливають соняшниковою олією (250 мл) і настоюють 10 днів, потім настоєм розтирають хворі місця двічі на день;
- перемішують медичну жовч (250 грам), камфорний спирт (160 грам) і мелений червоний перець (20 грам), суміш залишають настоюватися протягом тижня, настоянкою просочують тканину і прикладають до хворого місця, утеплюють і залишають на 2 години;
- сухий корінь алтея (15 г) заливають окропом (250 мл) і настоюють 7 годин, роблять компрес 2-3 рази на добу.
Прекрасно зарекомендували себе з мазі:
- несолоне свиняче сало перемішують з сухою травою хвоща польового в співвідношенні 4:1 (сало можна замінити домашнім маслом), мажуть пошкоджені місця 4-5 разів на день;
- мед (400 грам) з’єднують з сіркою (20 грам) і змащують хворі ділянки тіла, роблячи легкий масаж;
- розтерті бруньки верби перемішують з несолоним домашнім маслом в рівних пропорціях;
- з’єднують жовток, скипидар (5 грам) і яблучний оцет (20 мл);
- вершкове масло розтоплюють і з’єднують з порошком бодяги в співвідношенні 4:1, на ніч втирають у шкіру (не частіше 1 рази в тиждень).
Для внутрішнього прийому можна скористатися ліками, приготованим з суміші, отриманої при з’єднанні меду і яблучного оцту (по 20 грам). Потім засіб розмішують у воді (250 мл) і дають дитині випити, розділивши на 2 частини. Хороший результат дає відвар з бруньок або листя верби. Лікарську сировину заливають окропом у пропорції 1:10 і настоюють 1 годину. Дають пити малюкові 5 разів на день по 10 мл Нирки і листя можна замінити корою. Але в цьому випадку кору заливають водою у співвідношенні 1:20 і тримають на водяній бані 30 хвилин.
Профілактика хвороби
Щоб запобігти міозит у дітей, необхідно уникати переохолоджень і протягів, травмування і надмірних навантажень, вчасно лікувати інфекційні та інші захворювання.