Остеохондроз є деструктивно-дегенеративним захворюванням, при якому тканина кісткових хрящів втрачає вологу, стає крихкою, деформується і руйнується. Порушується нормальне функціонування суглобів і хребта, як наслідок цього з’являються міжхребетні грижі, зміщення хребців і защемлення тонких нервових закінчень, провідних від спинного мозку до численних внутрішніх органів і тканин всього організму. Також при остеохондрозі хребта страждає і кровообіг, так як через сам хребет проходять великі артерії, а зона поруч з ним багато иннервирована і забезпечена безліччю кровоносних судин різної величини. При остеохондрозі відбувається стиснення цих судин, деформація невеликих призводить до місцевого застою крові, набряку і запалення ураженої ділянки, виникнення болю. Якщо ж страждають великі судини, це відчуває весь організм. Можуть виникнути головний біль, запаморочення, нудота, падіння зору та інші прояви порушення мозкового кровообігу, найчастіше спостерігаються при остеохондрозі шийного і грудного відділу. При захворюванні ж поперекового відділу частіше страждають внутрішні органи, розташовані в черевній порожнині.
Лікування остеохондрозу будь-якої ділянки хребта завжди носить комплексний характер. Одна із складових частин такого впливу на захворювання – таблетки при остеохондрозі поперекового відділу.
Які типи ліків призначаються при остеохондрозі попереку?
Так як лікування повинно проводиться всебічно, то і лікарські засоби вибираються різної спрямованості:
- Знеболюючі.
- Протизапальні.
- Міорелаксанти.
- Судинорозширювальні.
- Хонропротекторы.
- Заспокійливі.
Анальгетики застосовуються для симптоматичного лікування, тобто для зняття гострого болю. Для впливу на джерело хвороби найчастіше застосовуються нестероїдні протизапальні препарати. Вони здатні швидко зняти хворобливі відчуття, прибрати запальний процес і полегшити стан хворого. Міорелаксанти покликані розслабити спазмовані і напружені м’язи – стан, характерне для остеохондрозу. Судинорозширювальні препарати налагоджують кровообіг уражених ділянок, покращують трофіку і знімають застійні явища. Хондропротектори покликані відновити зруйновані та пошкоджені хрящі і тим самим запобігти подальший розвиток остеохондрозу. Заспокійливі ж препарати необхідні для зняття нервового напруження пацієнтів, гостро реагують на больовий синдром і вимушену нерухомість.
Всі ці лікарські засоби можуть випускатися як в ампулах для ін’єкцій, так і як таблетки при остеохондрозі поперекового відділу.
Найбільш часто використовувані препарати в таблетках
Для знеболювання найчастіше використовують Анальгін і подібні йому препарати. Так як ці кошти тільки знімають біль, їх застосування зазвичай носить разовий характер.- Спектр використовуваних протизапальних нестероїдних препаратів набагато більш широкий, так як ці препарати комплексно впливають на захворювання. Найбільш використовувані – це Диклофенак, Ібупрофен, Німесил, Кетанов, Індометацин та інші подібні засоби.
- З м’язових релаксантів найчастіше використовуються Мідокалм, Тизанідин, Баклофен і інші. Ці препарати використовуються тільки за призначенням і під наглядом лікаря, оскільки можуть мати серйозні побічні ефекти.
- Судинорозширювальні препарати можуть мати різну спрямованість і впливати на кровопостачання головного мозку і всього організму. Використовується Еуфілін, Актовегін, Трентал, Берлітіон і інші препарати.
- З препаратів-хондропротекторів часто використовуються Терафлек і Хондроксид, а також різноманітні біологічно активні добавки, що містять в різних кількостях глюкозамін, хондроїтин, гіалуронову кислоту і колаген. В якості підтримуючої терапії призначають комплекси вітамінів з кальцієм.
- Заспокійливі засоби зазвичай виписуються м’які, рослинного походження типу кореня валеріани і заспокійливих зборів. Якщо ж пацієнт постійно тривожиться і перебуває в стані безперервного стресу, це може негативно позначитися на його здоров’ї. Лікар може призначити більш серйозні таблетки при остеохондрозі поперекового відділу – антидепресанти. Найчастіше застосовується Донормил і Гидазепам.
Всі лікарські препарати можуть виписуватися тільки лікарем і застосовуються під його постійним контролем.