Радикуліт поперекового відділу характеризується дегенеративно-дистрофічними змінами, що приводять до защемлення нервових корінців.
У разі поразки корінців сідничних нервів поперековий радикуліт називають ишиалгией.Якщо уражаються корінці спинного мозку, то хвороба носить назву дискогенного попереково-крижового радикуліту.
Найчастіше радикуліт проявляється в середньому і літньому віці.
Причини хвороби
Основна причина радикуліту попереку – пошкодження або запальні процеси в нервових корінцях.
Нерідко радикуліт викликається:
- остеохондроз;
- травмами хребта;
- переохолодженням;
- різкими незграбними рухами;
- деформацією хребта;
- міжхребцевої грижею;
вивихами, переломом або зміщенням хребців;- стиранням міжхребцевих дисків;
- миозитами;
- спондилитами;
- інтоксикацією організму в результаті інфекційної хвороби;
- відкладенням солей в суглобах;
- частими запорами;
- фораминальным стенозом;
- стеноз спинномозкового каналу;
- доброякісними або канцерогенними новоутвореннями;
- утворенням остеофітів;
- стресовим станом;
- порушенням метаболізму;
- віковими змінами;
- частим підняттям тягарів;
- вродженими патологіями розвитку.
Особливо схильні радикуліту попереку спортсмени-важкоатлети і люди, чия робота пов’язана з постійним підняттям вантажів, з частими нахилами або з переохолодженням.
Симптоми радикуліту попереку
Основний ознака поперекового радикуліту – виникнення під час рухів, нахилів і поворотів гострого болю в попереку і сідницях, яка передається в ногу.
Також радикуліт поперекового відділу характеризується:
- болем у місці натискання, що віддає в область сідниць;
- напругою довгих м’язів спини;
- підвищеною пітливістю;
- похолоданням і зблідненням шкіри в місці защемлення нервового корінця;
- ослабленням пульсу в артеріях, які проходять через стопи;
- скутістю рухів;
- спробами хворого зайняти безболісну позу, згинаючись в бік болю.
Відомі й деякі специфічні ознаки хвороби:
- ознака Бехтерева – коли хворий змінює лежаче положення на сидяче, то нога на ураженій стороні рефлекторно згинається;
- ознака Легаса – якщо пацієнт лежачи на спині піднімає болючу ногу, то біль в області попереку, сідниць і в стегні різко посилюється;
- ознака Дежериана – біль в поперековому відділі посилюється під час кашлю та чхання;
- ознака Нерлі: больові відчуття посилюються при різких нахилах голови;
- ознака Бонні – на ураженій стороні згладжується сіднична складка.
Радикуліт найчастіше має хронічним перебігом, для якого характерні періоди загострення, що тривають 2-3 тижні.
Діагностика хвороби
Діагностує радикуліт невролог або невропатолог, використовуючи рентгенографію, электромагнитографию, магнітно-резонансну або комп’ютерну томографію.
Лікування поперекового радикуліту
В основному радикуліт поперекового відділу лікують консервативно: медикаментозно або з допомогою фізіотерапевтичних процедур. Але якщо протягом двох місяців таке лікування не надає ніякого результату, то лікар може призначити операцію.
Консервативне лікування спрямоване на розслаблення м’язів, зняття хворій і зупинку запальних процесів.
При медикаментозному лікуванні лікар призначає:
- знеболюючі препарати (анальгін, бутадіон, індометацин, пірамінал, пірамеїн);
- стероїдні гормони;
- нестероїдні протизапальні ліки (напроксен, інгібітори ЦОГ-2, ібупрофен);
- біостимулятори (плазмол, екстракт алое);
- вітаміни, що входять до групи B (ціанокобаламін, пангамат кальцію);
- препарати, надають місцеву дію (новокаїн, хлоретил, перцева настоянка, камфорний або мурашиний спирт, мазі, що містять бджолиний або зміїний отрута, перцевый пластир).
Фізіотерапія включає масаж, корсетотерапию, голковколювання, електрофорез, магнітотерапію, лікувальну гімнастику.
Хірургічне втручання проводять двома способами: микродискэктомией або поперекової ламінектомією. В процесі операції видаляють частину кістки або выпячивающегося диска.
Ускладнення
Якщо не лікувати радикуліт, то він може призвести до атрофії нижніх кінцівок, часткової або повної втрати здатності рухати ногами.
Профілактичні заходи
Щоб запобігти розвитку радикуліту попереку, необхідно:
- своєчасно лікувати вірусні захворювання;
- не допускати травмування хребта;
- займатися фізичними вправами;
- раціонально харчуватися;
- гартувати організм;
- не перевантажувати поперек;
- носити корсет при хронічних хворобах хребта;
- спати на жорсткому ліжку.