Плоскостопість – це досить поширена проблема.
Даний діагноз в тій чи іншій формі і мірі розвитку спостерігається ледь не в половини населення країни. Помічають його, як правило, ще в дитячому віці, але по-справжньому серйозні спроби виправити плоскостопість робляться рідко.
Справа в тому, що у багатьох випадках цей діагноз не дає ускладнень, ні якого-небудь серйозного дискомфорту. Зрозуміло, це має відношення тільки до легких форм плоскостопості. І, тим не менше, нерідко навіть такі нешкідливі форми патології прогресують. Це відбувається, як правило, у віці пацієнта від 18 до 35 років. Причина – великі навантаження, носіння неправильно підібраного взуття, невелика робота над собою в плані фізичного розвитку. Якщо ж плоскостопість прогресує, це починає позначатися на пацієнта, викликаючи основні симптоми:
- печіння в стопах від тривалої ходьби;
- відчуття дискомфорту в ногах, підвищена втомлюваність;
- ниючий, тягнучий біль, теж із-за навантажень, які, однак, є чимось нормальним для здорової людини.
Симптоми плоскостопості не тільки шкідливі самі по собі і заподіюють незручності. Вони ще й значною мірою позначаються на способі життя хворого, сковуючи його, зменшуючи його можливості активного відпочинку і взагалі – активного життя.
Традиційні методи лікування
Традиційний метод лікування плоскостопості – це терапія, в основному механічна, тобто спрямована на зовнішній вплив на деформовані стопи. Спеціальна взуття, носіння супінаторів – ось методи даного виду лікування, які посилюють свій ефект спеціальним масажем.
Такий курс терапії виписується ортопедом ще в дитинстві, при виявленні даного типу деформації стоп. Нехтування даного роду лікуванням, яке найчастіше відбувається якраз у разі відсутності симптомів, може спровокувати погіршення стану.
Але самим негативним фактором є, безумовно, модельне взуття, яка ніби спеціально створена, щоб при легкій формі плоскостопості тільки погіршувати стан пацієнта.
Як традиційний хірургічний спосіб втручання при лікуванні плоскостопості застосовується остеотомія п’яткової кістки. Дана операція хоча і дає позитивний ефект набагато швидше, ніж терапія, і не потребує в роботі з боку пацієнта, має недолік – досить тривалий і неприємний реабілітаційний період.
Даного роду хірургічна процедура являє собою радикальне втручання в структуру стопи, а тому потребує особливої уваги.
Менш радикальний метод операції та його переваги
Тим не менш, є й інший тип операції, менш інвазивний. Йдеться про вживляння в стопу спеціального имплатна, який грає роль підтримуючої конструкції.
Називається ця операція – внесуставный подтаранный (це пов’язано з найменуванням деяких кісткових частин стопи) артроэрез.
Використовуваний імплант піднімає і підтримує звід стопи. Сама по собі операція теж не дуже складна. Імплант впроваджується в структуру стопи на відстані в півтора сантиметра від п’яткової кістки, що є найбільш ефективним рішенням. Пацієнт лежить на спині під спинномозковою анестезією.
Після операції йому доведеться лежати в стаціонарі не більше двох сутог, а як правило – і того менше. В абсолютній більшості випадків у пацієнта спостерігається зняття больового синдрому і всіх відчуттів, пов’язаних з дискомфортом. Лише зрідка можуть бути відчуття тягне легкого болю після тривалих навантажень протягом дня.
Операція з імплантації в стопу імпланта є легшим за всіма показниками. Він не змінює структуру будови самої стопи, але має постійний підтримуючий ефект, як би будучи чимось на зразок внутрішнього супінатора. При цьому всі маніпуляції в післяопераційний період зводяться до простої профілактичної терапії.
Згідно з опитуваннями, протягом наступних трьох років після операції в абсолютній більшості випадків спостерігається стійкий позитивний ефект.