Поширена причина зустрічі з інфекцією – недотримання правил особистої гігієни. Такий спосіб підхоплювати захворювання надзвичайно характерний для дитячого віку.
Адже маленькі непосиди нерідко забувають вимити руки після прогулянки або відвідування навчальних закладів. Багато недуг не просто приносять дискомфорт, але можуть призвести до трагічних наслідків. Наприклад, дифтерія. Як захистити дитину від такої хвороби?
Захворювання вражає ротоглотку малюка, в деяких випадках може зачіпати бронхи, шкіру, гортань, інші тканини і внутрішні органи. До появи вакцинації епідемії дифтерії супроводжувалися великою дитячою смертністю. Дорослі люди хворіли рідко, так як їх імунітет міг впоратися з інфекцією.
Щеплення від такої недуги зупинили поширення інфекції, але в останні роки вона знову почала нагадувати про себе. Цьому сприяє втрата настороженості медичними працівниками та населенням.
Сьогодні батьки все частіше відмовляються від вакцинації, що відкриває доступ до організму малюка різних хвороботворних бактерій. Особливо насторожує той факт, що хвороба «дорослішає». Заразитися може будь-яка людина, незалежно від віку.
Дифтерія характеризується сильним запальним процесом і інтоксикацією всього організму, що часто призводить до смерті хворого.
Хвороботворні мікроорганізми в процесі життєдіяльності виробляють отрута, яка вражає переважно нервову і серцево-судинну системи, але нерідко зачіпає і інші внутрішні органи.
Як відбувається зараження
Збудники дифтерії – бактерії Corynebcterium diphtheria. Ще одна назва цих мікроорганізмів – паличка Лефлера. Передається інфекція повітряно-крапельним шляхом, але побутовий і харчовий способи перенесення теж не виключені, хоча і зустрічаються досить рідко.
Бактерії стійкі до агресивного зовнішнього середовища. Вони виживають поза організму носія навіть при низькій температурі. Переносник хвороби – будь-інфікована людина. Найпоширеніший період – осінньо-зимовий, так як саме в цей час спостерігається велике скупчення людей у закритих приміщеннях і ослаблення імунітету через перехідного періоду.
У групу ризику потрапляють переважно діти у віці від 3 до 7 років, але можливе зараження і дорослих. Інкубаційний період складає 2-10 днів, залежно від загального стану організму і концентрації токсигенних штамів.
Симптоми недуги
Початкова стадія дифтерії не приносить хворому сильного дискомфорту. Її можна сплутати з банальним ринітом або легкою формою ангіни. Але через кілька днів з’являються небезпечні ускладнення, що можуть викликати серйозне погіршення здоров’я. Розрізняють дифтерію по локалізації запалення.
1. Зів. Цей вид інфекції зазвичай починається з невеликого стрибка температури тіла, дискомфорту при виконанні ковтальних функцій. Мигдалини набрякають і червоніють. На них з’являється специфічний білий наліт.
У щеплених дітей захворювання проходить через 5-7 днів. У малюків, які не отримали вакцину, дифтерія перетікає в токсичну форму. Вона характеризується головним болем, втомою, сухістю в роті, блювотою, утрудненням дихання. Часто ознакою того, що хвороба прогресує, стає набряк в області горла або грудної клітки.
2. Ніс. На цій ділянці тіла дифтерія проявляється серозними і кров’яними виділеннями. Нерідко в них є гній. Патологічний процес зачіпає придаткові пазухи, всередині носа видно плівчатий наліт.
3. Шкіра. Головний сигнал організму про появу інфекції – гіперемія. Судини переповнюються кров’ю, тканини сильно опухають. Ще одним симптомом такого виду дифтерії є ослаблення регенеративних властивостей. Будь-які рани дуже довго заживають.
4. Очі. При інфікуванні органів зору виникають набряки повік, що з’являються незначні виділення з кон’юнктивального мішка і сірувато-білі плівки навколо очниці.
Діагностують дифтерію тільки в медичному закладі. Після проведення огляду та збору анамнезу лікар призначає додаткові дослідження. Зазвичай проводиться загальний аналіз крові, визначення рівня антитіл, посів біологічного матеріалу.
Головне завдання фахівця – диференціювати вплив паличок Леффлера від гострого тонзиліту і ангіни. Так як симптоми цих захворювань схожі з проявами дифтерії. У маленьких дітей необхідно виключити діагноз – помилковий круп.
Лікування хвороби грунтується на придушенні збудників інфекції та поліпшення імунітету. Для цього призначають курс антибіотиків, спеціальна вітамінізована дієта, місцевий вплив на бактерії (полоскання дезінфікуючими рідинами і сольовими розчинами).
Також застосовуються етіотропна терапія (введення сироватки) і прийом глюкокортикостероїдів.
Ускладнення недуги бувають дуже серйозними, так як токсин поширюється по всьому організму кровотоком. Можливі міокардит, параліч, косоокість, тромбоз, гепатит, ДВЗ-синдром, гостра ниркова недостатність та інші патології.
Профілактика хвороби
Самий дієвий спосіб захистити себе і свою дитину від дифтерії – це вакцинація. Не потрібно відмовлятися від обов’язкових щеплень. Введений штучний анатоксин допомагає організму виробити потрібні антитіла.
Ця речовина входить до складу комплексної вакцини від правця, кашлюку та дифтерії (АКДП). У Росії такі щеплення проводять дітям до року (3-6 місяців), ревакцинації у 18 місяців, 7 і 14 років. Для дорослих повтор введення інактивованого токсину рекомендований кожні 10 років життя.