Паротит (свинка) – це гостре респіраторне захворювання, яке вражає слюнную й підшлункову залози, а також центральну нервову систему. Із-за сильного зараження воно являє епідеміологічну небезпеку, тому по всьому світу проводиться планова вакцинація.
В основному ця недуга зустрічається у дітей і підлітків, причому хлопчики хворіють у два рази частіше дівчаток.
Збудником паротиту є фільтрівний вірус. Він володіє високим ступенем зараження, але нестійкий у зовнішньому середовищі. Інкубаційний період складає від десяти до двадцяти двох днів, причому хворий починає заражати оточуючих, ще не маючи явних симптомів свого захворювання. Зараження відбувається повітряно–краплинним і контактно-побутовим шляхом.
Симптоми залежать від етапу захворювання.
В інкубаційний період відбувається закріплення і розмноження вірусу на слизових верхніх дихальних шляхів, після чого хвороба вступає у гостру фазу. Для неї характерні:
- загальна слабкість;
- підвищення температури тіла;
- біль і сухість у щоках;
- припухлість в області вух.
Хворий набуває характерний зовнішній вигляд, при якому обличчя розпухає й підводиться область мочки вуха.
Після досягнення максимальної концентрації вірусу, може статися його прорив і повторне потрапляння в кров. Далі гематогенним шляхом він потрапляє в інші залози організму, а також в центральну нервову систему, після чого можливі такі ускладнення:
- ураження яєчок;
- серозний менінгіт;
- поліневропатія;
- порушення роботи підшлункової залози.
Існує також алергічний вид паротиту. У цьому випадку привушна залоза реагує на алергени бактеріального, харчової і лікарської характеру. Незважаючи на схожі симптоми, це захворювання не є респіраторним.
Для діагностики, крім загального огляду і вивчення епідеміологічного анамнезу, може знадобитися:
- вірусологічні дослідження слини;
- серологічні методи для аналізу антитіл у крові;
- алергологічне обстеження.
Лікування легкої форми проводиться в домашніх умовах. Діти повинні дотримувати постільний режим на весь період високої температури. Через утруднення жування готуйте рідку і полегшену їжу. В області слинних залоз можна застосовувати сухе тепло. З медикаментозних засобів використовують:
- противірусні;
- імуностимулюючі;
- жарознижуючі.
Відвідувати дитячий колектив можна тільки через два тижні від початку захворювання.
Лікування ускладнених форм відбувається в стаціонарі.
При ураженні підшлункової залози застосовується сувора дієта протягом дванадцяти місяців після одужання, при необхідності використовують ферментні препарати. Болі знімаються спазмолітиками або застосуванням сухого холоду. Також необхідна дезінтоксикаційна терапія сольовими розчинами внутрішньовенно.
При ускладненні менінгітом пацієнтам приписаний постільний режим при постійному медичному спостереженні. Набряки головного мозку знімають з допомогою люмбальної пункції і прийому діуретиків. Для попередження віддалених наслідків приймають препарати, що стимулюють мозкову діяльність.
Ураження статевих залоз може виникнути як у дівчаток (оофорит), так і у хлопчиків (орхіт). Але частіше його спостерігають у дорослих чоловіків, не щеплених у дитинстві. В якості лікування використовується протинабрякова, антибактеріальна і рассасывающая терапія, а фізпроцедури поліпшують кровопостачання та транспортування поживних речовин.
Поліневропатія розвивається, якщо хвороба дісталася до ЦНС. Її медикаментозна терапія включає в себе як засоби нейротрофічної дії, так і загальнозміцнюючі вітамінні ліки. Для підтримки м’язового тонусу корисні комплекси лікувальної фізкультури.
Профілактикою свинки є вакцинація, яка проводиться дітям 12 – 15 місяців, а потім в 6 – 7 років. До складу вакцини входить живий ослаблений вірус. В якості побічного ефекту щеплення дитина може отримати “стерту” форму хвороби. Така недуга протікає легко, при цьому малюк не заразний. Імунітет від щеплення виникає на десятий день і зберігається протягом 20 років.