Уреаплазмоз – це інфекційне захворювання, яке викликається особливими мікроорганізмами Ureaplasma urealyticum. Недуга відносно «молодий», він був виявлений близько 70 років тому. До цього симптоматику хвороби вважали запальним процесом в сечостатевій системі.
Уреаплазма – це мікроорганізми з сімейства прокаріотів, тобто у них відсутнє ядро клітини. Даного збудника інфекції відносять до умовно-патогенної мікрофлори. Це означає, що збудники хвороби присутні і у абсолютно здорових людей, але при певних умовах (супутні патології, ослаблення імунітету) стають причиною запальних процесів.
У групу ризику найчастіше потрапляють жінки. З моменту зараження до появи симптомів проходить від 4 до 30 днів. Часто уреаплазмоз виявляють випадково при плановому обстеженні. Небезпека інфекції полягає в тому, що під час інкубаційного періоду заражений є переносником мікроорганізмів.
Джерело недуги – один з найменших організмів на Землі. Поширюється від людини до людини через кров, слину і слизові виділення. Розрізняють три основні шляхи передачі інфекції.
1. Статевий акт. При цьому не важливий спосіб злягання. Мікроорганізми проникають в організм здорової партнера при оральному, вагінального і анального сексу.
2. Від матері плоду при народженні. Дитина може отримати інфекцію при проходженні родових шляхів. Мікроби, що потрапили в сечостатеві шляхи малюка при народженні, залишаються там назавжди, але в більшості випадків стають неактивними.
3. Контактно-побутова передача. На цей рахунок думки фахівців розходяться. Багато хто вважає, що існує можливість заразитися в громадських місцях або при спільному використанні предметів особистої гігієни.
Правильно діагностувати уреаплазмоз досить складно, через схожість проявів з іншими, більш поширеними венеричними хворобами. Для визначення точного діагнозу слід знати кількість збудників хвороби і ступінь їх розповсюдження систем організму хворого.
Важливо знати, що уреаплазма присутній практично у всіх людей, які ведуть регулярне статеве життя. Тому виявлення мікробів не завжди говорить про наявність захворювання.
Для того щоб бути впевненим у правильності виявлення джерел проблем з сечостатевими органами, необхідно отримати консультацію профільних спеціалістів. Для чоловіків – це уролог, для жінок – гінеколог.
Існує кілька лабораторних методів визначення типу венеричного захворювання.
- ПЛР-метод. Цей аналіз дозволяє виявити наявність в організмі великої кількості хвороботворних мікробів. Негативний результат вивчення полімеразної ланцюгової реакції – це майже 100% гарантія відсутності уреаплазмозу.
- Культуральний або бактеріологічний посів. Мазок береться з піхви, зі слизової уретри та шийки матки. Також добре підходить для аналізу ранкова сеча. За допомогою такого дослідження можна визначити не тільки наявність мікроорганізмів, але і їх чутливість до різних груп антибіотиків.
- Імунофлюоресцентний аналіз. Суть РИФ полягає у визначенні наявності антитіл до клітинних суспензіях. На досліджуваний зразок наносять розчин підсвічених антитіл. Така процедура отримала свою популярність з-за низької вартості і доступності практично в будь-якому медичному закладі.
У більшості випадків уреаплазмоз не приносить інфікованій важких ускладнень. Але він може стати першопричиною безпліддя. Зараження під час вагітності призводить до викиднів.
Тому при перших дзвіночках слід звернутися за консультацією до свого лікаря. Своєчасне лікування допоможе прискорити одужання і зменшить ймовірність появи ускладнень.