У кишечнику здорової людини знаходиться близько 2 кг різноманітних бактерій, виконують такі важливі функції:
- розщеплення їжі;
- захист від чужорідних бацил;
- участь у виробленні імунітету;
- поглинання токсинів.
Велика частина цих мікроорганізмів є біфідо – і лактобактеріями. При порушенні їх кількісного або якісного складу та подальшому зниженні виконання своїх функцій говорять про дисбактеріозі кишечника. За міжнародною класифікацією такої хвороби немає, але ця патологія характеризується досить неприємними симптомами, погіршує якість життя, посилює різні хронічні захворювання, а також провокує появу нових.
Симптоми
Прояви дисбалансу кишкової флори у великій мірі залежать від того, яких корисних бацил недостатньо, конкретизації патогенної флори, а також індивідуальних особливостей організму. На самому початку дисбактеріозу коли незначні порушення, як правило, симптоми відсутні. Вони з’являються тільки при критичному зниженні корисних мікробів і значне збільшення умовно-патогенних.
Порушення стільця – найбільш часте наслідок кишкових неполадок. У деяких випадках, особливо коли патогенна мікрофлора локалізується в тонкому кишечнику, порушується всмоктування, а перистальтика посилюється, в результаті розвивається діарея, стілець набуває гнильний запах і містить різного роду включення. При порушенні нормофлори товстого кишечника можливі запори, особливо характерні для осіб похилого віку. З-за підвищеного газоутворення може з’явитися відчуття дискомфорту, здуття живота, метеоризм, розпираючий біль.
В результаті порушення травлення деякі люди відчувають зниження апетиту, неприємний присмак в роті, відрижку, нудоту, блювоту. Оскільки кишечник перестає виконувати захисні функції, у деяких пацієнтів з’являються ознаки авітамінозу (сухість і блідість шкірних покривів, витончення волосся і нігтів) або алергії (сверблячі висипання). Нерідко хворі відчувають загальну слабкість, безсоння, головні болі через накопичення в організмі токсинів та продуктів розпаду.
Діагностика дисбактеріозу
Оскільки симптоми дисбактеріозу неспецифічні і властиві ряду інших захворювань, для його діагностики необхідні лабораторні дослідження. Бактеріологічний посів калу допомагає з’ясувати, який зміст в нього нормальних і умовно-патогенних бацил, включаючи бифидофлору, лактобактерії, кишкову паличку, стрептококи, стафілококи, клостридії та дріжджеподібні гриби. Випорожнення висівають на кілька поживних середовищ і чекають приблизно тиждень, коли колонії відповідних мікроорганізмів підростуть, щоб підрахувати їх кількість і порівняти з нормальними показниками.
Бактеріологічний аналіз калу буде достовірним тільки у випадку, якщо пацієнт не приймав ніяких лікарських засобів кілька днів, помістив кал у стерильну посудину безпосередньо після випорожнення і відразу відніс в лабораторію. Від контакту з повітрям і просто з плином часу частина бактерій гине, і результат виходить недостовірним.
Бактеріологічний посів допомагає визначити концентрацію в товстому кишечнику приблизно 20 видів мікробів з 500 перебувають в ньому, а значить достовірними можна вважати лише відносно. Цим методом неможливо зрозуміти стан флори в тонкому кишечнику та на поверхні слизових толстого. Більш повну картину може дати ПЛР-диагонстика. Спосіб полягає у виділенні і багаторазовому копіюванні фрагментів нуклеїнових кислот кожного представника кишкової флори. Щоб знайти збудника доведеться чекати не більше години.
Іноді застосовують і хімічні методи дослідження калу, наприклад, газорідинна хроматографія, мас-спектрометрія. Вони дозволяють виявити приблизно в два рази більше бацил, ніж бактеріологічний посів, при цьому оцінюється кількість не тільки живих, а й мертвих. Час дослідження — не більше трьох годин, але вони вимагають спеціального обладнання і мають високу вартість.
Лікування
Лікування дисбактеріозу, насамперед, має бути спрямоване на усунення його причини (захворювання ШКТ, неправильне харчування, зниження імунітету). Іноді цього достатньо, щоб нормалізувати кишкову флору. На підставі даних лабораторних аналізів, лікар призначає хворим:
- пробіотики (препарати, що містять живі мікроорганізми);
- пребіотики (немикробные препарати).
Пробіотики можуть бути багатокомпонентними або містити тільки один вид бактерій. Пребіотики — неперетравлювані речовини, здатні стимулювати ріст і розвиток нормальної мікрофлори і гальмувати активність патогенної.
Необхідно також скорегувати харчування. При схильності до проносу слід дотримуватися дробового харчування, виключити жирне м’ясо, молочні продукти, сирі фрукти і овочі. При запорах потрібно їсти багато клітковини і пити більше рідини. Метеоризм пройде, якщо мінімізувати споживання бобових, свіжих фруктів і овочів, чорного хліба.