Травма меніска – досить поширене пошкодження коліна, причиною якого можуть бути різкі рухи: обертання і згинання суглоба, стрибки і глибокі присідання.
У більшості випадків, а саме при надриві або защемленні, застосовуються консервативні методи. Хірургічне втручання потрібне лише при великому розриві, який супроводжується больовим синдромом, обмеженням рухливості, скупченням рідини і виникненням хрускоту і клацань.
Як захиститися від ускладнень після видалення меніска?
Менискэктомия буває двох видів: артротомия і артроскопія.
Перша являє собою відкриту техніку, друга – закриту з використанням проколів, через які вводяться артроскоп та інструменти.
Відкрита операція більш травматична, вимагає нанесення швів і спричиняє тривалий реабілітаційний період. Сучасні артроскопічні препарати забезпечують захист від травмування, знижують ризик виникнення ускладнень і скорочують відновлювальний період.
Після операції необхідний догляд: протягом 2-3 днів коліно повинно бути обмотана еластичним бинтом для зменшення набряклості.
Щоб не нашкодити суглоба, при пересуванні слід використовувати милиці, але в той же час необхідно виконувати приписані лікарем вправи, щоб не атрофувалися м’язи.
Щоб уникнути інфікування призначаються антибіотики. Також варто проконсультуватися з хірургом з приводу того, коли можна піддавати проопероване місце впливу води під час прийому душу або ванни.
Серед можливих ускладнень виділяють зовнішні ознаки: набряк, кровотеча, гнійні виділення, почервоніння, припухлість, а також роздутість пальців або втрату ними відчуття температури.
Крім цього, може бути нудота, блювота, кашель і задишка; пропасниця і озноб – наслідок інфікування. Вкрай рідко зустрічається пошкодження судин і утворення тромбів в суглобі.
Наслідки втручання можуть бути пов’язані і з анастезії: деякі її види погано переносяться або взагалі протипоказані людям з порушеннями опорно-рухового апарату, алергічними реакціями, захворюваннями серцево-судинної і нервової системи.
Методи реабілітації після видалення меніска
Реабілітація після видалення меніска найчастіше триває близько 3-6 тижнів, але цей термін залежить від складності травми і встановлюється індивідуально. Іноді для повного відновлення потрібно кілька місяців.
Головне правило: в перший тиждень уникати навантажень на травмовану ногу, тому обов’язково потрібно користуватися милицями.
Відновити функцію суглоба допоможе лікувальна фізкультура: розгинання ноги в положенні сидячи і з валиком під ногою, напруга м’язів стегна в положенні лежачи.
З метою профілактики призначаються протизапальні і знеболюючі препарати, також застосовуються різні мазі, гелі та креми, що активізують кровообіг і знімають набряк.
У перші дні прибираються біль і набряки, потім лікування спрямоване на збільшення рухливості, призначаються фізіотерапевтичні процедури і вправи з фізичним навантаженням, але навіть у перший час після закінчення відновного періоду треба берегти коліно, уникаючи різких рухів.
Відразу ж після операції проводиться процедура електростимуляції чотириголового м’яза стегна, завдяки якій коліно знову знаходить стабільне положення.
Після видалення меніска рідина в коліні і хворобливі відчуття усуваються за допомогою масажу і пасивної розробки колінного суглоба.
Остання забезпечується проведенням мануальної терапії або використанням артрамота – шини-робота, яка згинає і розгинає коліно в рамках заданої амплітуди.
На більш пізньому етапі рекомендуються заняття в тренажерному залі і відвідування басейну, їзда на велосипеді і звичайна ходьба.
Що робити, якщо після видалення меніска з’явилася біль в коліні?
Від болю в коліні після видалення меніска позбуваються за допомогою фармакологічних засобів, зокрема антибіотиків.
Їх підбирає лікар, враховуючи індивідуальну непереносимість пацієнтом компонентів лікарських препаратів, а також можливі побічні ефекти і протипоказання до застосування. Не можна підбирати знеболюючі самостійно, це може зашкодити вашому здоров’ю.
Коли після видалення меніска болить коліно, рекомендується підняти ногу і прикладати ємність з льодом або інші холодні предмети.
Якщо болі не проходять, це може бути не проста реакція організму на оперативне втручання, а ознака ускладнень. Варто звернутися до лікаря, щоб убезпечити себе від виникнення повторної патології або припинити її перебіг.