Антибактеріальні засоби групи аміноглікозидів належать до препаратів розширеного спектру дії. Вони ефективні у відношенні 70% представників патогенної мікрофлори.
Розрізняють чотири покоління цих медикаментів, антибіотик Амікацин належить до третього.
Це напівсинтетичний препарат, отриманий на основі канаміцину А (більш старого і менш ефективного аміноглікозиду). Він проникає через клітинну мембрану і пригнічує синтез рибонуклеїнової кислоти (РНК), необхідної для подальшої життєдіяльності бактерій.
Антибіотик Амікацин пов’язується з однією з субодиниць цієї молекули і порушує утворення комплексу з інформаційної (її також називають матричною) РНК. Відбувається збій у передачі спадкового коду при поділі клітини.
Подібний механізм зумовлює бактерицидний ефект ліки: воно не тільки призупиняє розвиток і розмноження мікроорганізму, але і вбиває його. Препарат випускається у флаконах з порошком — лиофилизатом для самостійного приготування розчинів для ін’єкцій.
Що це означає? Основне завдання фармацевтичного виробництва полягає у максимальному збереженні властивостей діючої речовини препарату, тому застосовується метод ліофілізації, тобто біологічний матеріал спочатку заморожується, а потім висушується за допомогою вакууму.
Крім заощадження бактерицидних властивостей антибіотика Амікацин, подібний спосіб також розширює умови та термін зберігання. Фото упаковок з ампулами і флаконами препарату можна знайти в інтернеті.
Засіб ефективний відносно грамнегативних та інших бактерій:
- кишкова паличка;
- сальмонели;
- стійкі форми синьогнійної палички;
- клебсієли;
- протей;
- ентеробактерій;
- ієрсинії;
- бруцели;
- паличка Коха (збудник туберкульозу);
- гонококи;
- псевдомонади;
- стафілококи, що не піддаються лікуванню іншими медикаментами.
Виходячи з широкого спектру активності лікарського засобу, показань до його застосування дуже багато.
Проте із-за вираженого нефротоксичної дії, його призначають тільки в умовах стаціонару під постійним контролем стану нирок і аналізів крові.
Особливої уваги заслуговує використання антибіотика Амікацин для лікування простатиту.
При хронічному перебігу захворювання він малоефективний, оскільки в тканини передміхурової залози проникає в невеликій концентрації.
Однак при загостренні патології проникність клітин органу для діючої речовини препарату значно підвищується.
Антибіотик Амікацин призначають при інфекційному простатиті, викликані чутливими мікроорганізмами.
Інтерес представляють недавні дослідження безпосереднього введення препарату в тканини залози, але подібна практика ще не набула широкого розповсюдження.
Зазвичай при простатиті призначаються внутрішньом’язові уколи по 5 мг на кілограм ваги кожні 12 годин.
При тривалому застосуванні препарату можлива поява таких побічних ефектів:
- Головний біль, сонливість, м’язова слабкість, судоми, зниження слуху, шум у вухах, глухота (при тривалому використанні), порушення координації.
- Гіпотензія, зменшення кількості гемоглобіну, лейкоцитів, тромбоцитів, еозинофілів.
- Розлади випорожнення, нудота, блювання, дисбактеріоз.
- Порушення роботи нирок.
- Висип, свербіж, набряк, почервоніння і болючість у місці введення препарату.
Протипоказаннями до призначення служать:
- Тяжкі захворювання нирок і печінки, але якщо без препарату не обійтися, рекомендується корекція добової дози і постійний контроль стану хворого.
- Підвищена чутливість до аміноглікозидів.
- Патології слуху та вестибулярного апарату у дітей та дорослих, якщо вони не викликані чутливими до препарату бактеріями.
Ліки легко проникає через плацентарний бар’єр і виявляється в крові пуповини. Воно може викликати незворотні ураження слухового апарату і нирок, тому для захисту плода при вагітності медикамент застосовується тільки за життєвими показаннями.
Антибіотик Амікацин також виявляється в грудному молоці. Незважаючи на те, що його мінімальна концентрація, рекомендується припинити лактацію на час проведення лікування.
Амікацин — показання до застосування та взаємодія з іншими ліками
Крім простатиту, препарат призначають при захворюваннях, спричинених чутливими до нього патогенними мікроорганізмами: грампозитивними і грамнегативних бактерій, а також їх комбінаціями.
Варто відзначити, що показанням до застосування Амікацину служать інфекційні процеси, стійкі до терапії іншими антибіотиками:
- Патології дихальних шляхів: бронхіт, пневмонія, емпієма плеври, абсцес легені, туберкульоз.
- Бактеріальні зараження центральної нервової системи (менінгіт, субдуральна емпієма, епідуральний абсцес).
- Системний сепсис (у тому числі в неонатальній практиці у новонароджених та недоношених дітей), бактеріємія, септицемія.
- Запалення внутрішньої оболонки серця (ендокардит).
- В гінекології і урології при інфекціях сечостатевої системи: гонорея, цистит, пієлонефрит, уретрит.
- Ураження шкіри: опіки, виразки.
- Мікробні зараження органів шлунково-кишкового тракту і крові (септичний перитоніт черевної порожнини).
- Бактеріальна інфекція кісткової тканини (остеомієліт).
При призначенні Амікацину слід враховувати такі моменти:
- Препарат не поєднується з деякими антибіотиками (цефалоспоринами, пеніциліном еритроміцином), вітамінами С і групи В, гепарином.
- При одночасному прийомі з іншими аміноглікозидами, їх ефективність знижується, а токсична дія посилюється.
- Діуретики (Фуросемід, Лазикс) підвищують негативний вплив Амікацину на органи слуху.
Так як препарат досить токсичний, його використання пов’язане з певним ризиком. Тому слід звернутися до лікаря, перш ніж призначати Амікацин.
Показання до застосування можуть включати дане захворювання, однак слід коректно розраховувати дозу для пацієнта.
Амікацин уколи: дозування і аналоги
Так як з шлунково-кишкового тракту ліки не всмоктується, можливо два способу його введення: внутрішньом’язовий і внутрішньовенний (за допомогою крапельниці).
Необхідна добова кількість препарату визначається індивідуально залежно від тяжкості захворювання. При загрозливих для життя і стійких до інших антибіотиків патологіях дозування для дітей і дорослих становить 15 мг/кг, при інших інфекціях — 10 мг/кг.
Цей обсяг можна розбити на два прийоми, але краще вводити всю дозу Амікацину одним уколом.
Це не впливає на ефективність препарату, але знижує ризик побічної дії. Тривалість курсу терапії при внутрішньовенних ін’єкціях становить від 3 до 7 днів, при внутрішньом’язових — 7 — 10 діб.
Важливо
При розрахунку дозування звертають увагу на конституцію хворого. Кількість ліки знижують чи збільшують залежно від відхилення від значення індексу маси тіла. Ииндивидуальный підхід потрібен літнім людям з-за вікових змін у роботі нирок.
Розчин для внутрішньом’язових уколів Амікацину готують безпосередньо перед використанням. Вміст флакона розводять у 2 — 3 мл води для ін’єкцій. Для внутрішньовенних крапельниць до цієї суміші додають 200 мл натрію хлориду або декстрози.
В інших країнах випускаються аналоги препарату з таким же складом (Фабианол, Ликацин, Флекселит, Лорикацин). Однак у Росії зареєстрований тільки Амікацин, який випускається на вітчизняних фармацевтичних фабриках.
За відгуками лікарів, Амікацин (уколи) рідко супроводжуються розвитком стійкості бактерій. Лікарі говорять, що якщо інфекція не піддається цього препарату, то інші аміноглікозиди будуть також неефективні.