Суспільна думка складається з різних точок зору.
Для того щоб отримати правдоподібне пояснення якоїсь теорії, слід з’ясувати судження про неї від протилежних зацікавлених сторін. Наприклад, полігамія.
Для чоловіків – це головна причина зв’язків на стороні, для жінок – нічого не значуща відмовка, що виправдує зради. Як не дивно, але і ті, й інші мають рацію.
Термін «полігамія» прийшов до нас з античної Греції. Дослівний його переклад – «численний шлюб». Представники сильної статі нерідко вказують на необхідність, вимушеність такого поводження і не хочуть чути аргументів противників випадкових статевих контактів. За статистикою, понад 60% чоловіків хоча б раз «ходили наліво».
«Леді-зрада заглядає майже в кожне сімейне вікно і наполегливо запрошує на прогулянку за новими враженнями в чужі ліжка» (Олег Рой)
Подвійні стандарти по відношенню до полігамії багатьом полегшують життя. Найчастіше їх використовують в спробі виправдатися перед самим собою.
Чоловічий погляд
Думка людських самців грунтується на необхідності продовження роду і збільшення його чисельності. А зробити це ефективніше всього в умовах полігамії. Історія вказує, що з часів первісного ладу племена виживали за рахунок отримання сильного потомства.
Але з появою культурних цінностей і поняття приватної власності суспільство почало обростати стійкими постійними зв’язками між протилежними статями. З’явилися зачатки шлюбу, і багато чоловіків почали зберігати вірність своїм партнеркам.
Нерідко невірні чоловіки пояснюють свої пригоди залишками тварин інстинктів. Вони стверджують, що бажання запліднити якомога більше самок у них в крові, і від цього нікуди не дітися.
Думка жінок
Немає нічого дивного в тому, що прекрасна половина людства не вважає ідею полігамних спілок правильної і допустимої. Дами впевнені, що розмови про необхідність різноманітності статевого життя – це виправдання, що не має жодної підстави.
Більш того, деякі дослідники припускають, що моногамія та полігамія зустрічається в обох статей. А обрання типу поведінки залежить від виховання та статевої конституції.
Для більшості жінок зрада – це зрада. Вони не можуть ставитися до позашлюбних зв’язків як до прояву інстинкту. Адже не існує доказів того, що чоловіків, які не в змозі самостійно впоратися зі схильністю до безладних зв’язків, дійсно багато.
Наукові теорії
Учені не такі категоричні у своїх висловлюваннях. Вони не заперечують той факт, що полігамна система більше підходить людям для того, щоб розмножуватися і отримувати конкурентоспроможну потомство.
За результатами досліджень сексологів, чоловіки частково втрачають інтерес до своєї партнерки по закінченні трьох років шлюбу. І якщо пара не докладе певних зусиль з оновлення відчуттів, то може виникнути бажання пошукати нові враження на стороні.
«Люди змінюють з-за безлічі причин: нудьги, похоті, тому що не розуміють свою кращу половину, тому що їх чоловік не бажає розуміти їх. Від коханки ніхто не чекає, щоб вона була більш привабливою або дуже розумною, або краще підходила тобі» (Пол Вінсент)
Фізіологічно практично всі самці полігамні. Але необхідно пам’ятати, що людину від тварини відрізняє здатність мислити і діяти, ґрунтуючись на здоровому глузді. І тут поклик природи поступиться місце бажанням емоційної близькості.
Психологи розглядають питання вірності у відносинах як результат виховання та вміння висловлювати свої почуття і бажання. Багатьом представникам сильної половини легше завести коханку, чим пояснити дружині або постійної партнерки свій внутрішній дискомфорт.
Нерідко тяга до різноманітності відносин виникає з причини зайвої опіки в дитинстві. Полігамія тісно пов’язана з комплексами підліткового періоду.
Вплив релігії та історії
У ряді країн багатоженство не є порушенням закону або норм моралі. Найчастіше такі суспільні устої ґрунтуються на вірі або необхідності. Наприклад, іслам та іудаїзм. В арабських країнах наявність декількох дружин – нормальне явище. В Ізраїлі полігамія не заохочується, але і не заборонена.
Цікавий той факт, що навіть у християнстві були часи, коли продовження роду ставало першорядним завданням. Так, по закінченню тридцятилітньої війни в Німеччині (1619-1648 роки) для відновлення населення терміном на 10 років було офіційно дозволено двоєженство.
Але існує й інша теорія, заснована на дослідженні мормонських сімей. Вчені звернули увагу на те, що жінка, яка має багато сексуальних контактів з різними чоловіками, втрачає здатність до дітородіння. Подібний феномен отримав назву «градієнт Бейтмана», і він повністю нівелює значення полігамії в процесі порятунку людства від вимирання.
Статистичне дослідження, проведене групою вчених Лондонської школи економіки на чолі з Сатосі Канадзавою, зафіксувала несподіваний результат. Опитування показало, що схильність до зрад і вільним відносинам властива людям з низьким рівнем IQ. А це означає, що твердження: «зраджують тільки дурні» – багато в чому справедливо.