Як тільки малюк робить перші кроки, ми тут же тягнемо його в дитячий колектив.
Я така ж «правильна», турботлива мама, яка з купою іграшок приходила на дитячий майданчик і буквально примушувала (о боже!) свого карапуза ділитися.
Тільки через кілька років я зрозуміла, як сильно помилялася. Але про все по-порядку. Отже, треба змушувати дитину ділитися? Свій досвід я викладу в цій статті.
Мені мріялося, щоб мій малюк був близький до ідеалу, надходив благородно. Тому коли інший такого ж віку карапуз бився в істериці від того, що хотів нашу іграшку, я наполегливо переконувала сынулю поділитися з ним.
На моє рішення впливали розповіді мами крикуна про те, який він нервовий, збудливий, як важко з ним впоратися будинку. Син віддавав іграшку.
А я, щоб заохотити і попутно заглушити внутрішнє відчуття неправильності свого вчинку, оточувала дитя підвищеною увагою, похвалами за його доброту і покору.
Минуло два роки. Діти підросли. Ми продовжували епізодично гуляти тим же складом, і я помітила таку тенденцію: нервовий карапуз продовжував вимагати чужі іграшки, більш того, його мама теж дозволяла собі відбирати їх у діток, щоб порадувати своє чадо.
І тут настало моє прозріння. Як я була не права! Адже на догоду чужим примхам я ображала власного улюбленого дитини. Я багато чого переосмислила з того моменту і зрозуміла: ділитися іграшками діти повинні, але тільки якщо вони самі цього хочуть, без тиску, вказівок дорослих.
Уявіть ситуацію. Ви сидите в парку, читаєте журнал, поруч лежить ваша сумка. Підходить незнайомець, бере сумку, починає в ній порпатися, потім вистачає журнал і вмощується зручніше читати. Уявили? І як вам? Те ж саме відчуває дитина, коли відбирають його речі. А мама ще й умовляє не плакати, а віднестися з розумінням до кривдника.
У конфліктній ситуації захищайте свого карапуза. Але багато жінок роблять навпаки. Микита не дає іграшку, а Артем наполегливо намагається її відібрати. Мама Микити вмовляє сина поділитися з другом. Мама Артема лає свого за те, що він відбирає вподобану річ. Обидві вони не праві.
В першу чергу дбайте про власну дитину. Будьте його кам’яною стіною. Не хоче ділитися? Скажіть, що він має на це право. Але коли награється, цілком може дозволити пограти одному, адже той теж виносить цікаві іграшки і може не дати йому наступного разу.
Має намір цю хвилину отримати чуже? Поясніть, що це не його, але якщо дуже добре попросити або почекати, поки один награється, то бажана річ стане доступна. Запропонуйте помінятися іграшками, але не вмовляйте зробити це. Обмін повинен бути усвідомленим вчинком малюків.
Чому дитина скупитися
Для маленького чоловічка іграшка – це частина його внутрішнього світу. Умовляючи віддати, забираючи її, ви порушуєте його особистий простір. Карапуз хоче грати і щиро засмучується, якщо у нього забирають бажаний предмет.
Пояснюйте дитині, що як тільки він захоче, то може витребувати свою річ назад, а якщо йому не шкода, то дружок по майданчику трохи пограє і обов’язково поверне. Для 1,5-однорічного малюка взагалі не існує понять «моє» і «чуже». В такому віці його легко відвернути від недосяжного об’єкта.
До трьох років вже формується власне «я», бажання, принципи, тепер настав час вчити дітей домовлятися, поважати рішення інших.
Ніколи не відбирайте у своєї дитини іграшку на догоду іншому. Для малюка це-зрада.
Трапляються ситуації, коли дитина не хоче ділитися з певною людиною. Це його право. І навіть якщо видимої причини для цього немає (сусід не б’ється, виглядає пристойним хлопчиком, тітка посміхається, простягає цукерку), таке рішення треба поважати. У зростаючої особистості вже оформилися симпатії і антипатії.
Як діяти правильно
- Якщо чужа дитина хоче взяти вашу іграшку, запитайте свою дитину, чи він не проти поділитися. Не розпоряджайтеся нею самостійно. Якщо віддати без попиту, ваше чадо моментально підлетить з криками: «Моє, не дам». Запитавши його, ви дуже ймовірно отримаєте позитивну відповідь.
- Йдучи на прогулянку, беріть ігрові приналежності. Адже можливо вашому малюку сподобається чужа річ і знадобиться обмін.
- Не сваріть за «жадібність». Дитина має повне право дорожити особистими речами.
- Будьте готові до того, що принесеним на майданчик зацікавляться чужі діти. Якщо ви не бажаєте ділитися дорогими іграшками, не беріть їх у колектив.
- Не виносьте на прогулянку улюблені іграшки, маляті буде прикро, якщо хтось їх поламає, відбере.Коли дитина ділиться – це добре, але важливіше навчити дітей грати разом. Без допомоги дорослих це неможливо. Придумайте сценарій, казку, залучіть дітей у спільну активну гру. Повірте, навіть моторошний власник віддасть перевагу цікаву розважальну програму самотньому сидінню в пісочниці. Комунікабельність, вміння вести себе в суспільстві закладаються в дитинстві.
- Стійте горою за дитину. До трьох років це обов’язково. Згодом він повинен вчитися відстоювати свої інтереси самостійно.
- Не змушуйте дитини старшого беззастережно ділитися з молодшим. Часто виникає картина: лише брат побіг грати в м’яч, сестричка тут же летить до нього і заважає, він взяв конструктор – вона тут як тут. Молодший в родині повинен розуміти, що йому не все дозволено, а вміння ділитися – на кшталт поваги.
- Якщо двоє малюків в сім’ї сваряться через іграшки, розсудити їх треба справедливо, знайти компроміс. Не можна ставати на бік одного з них. Інакше інший, покараний дитина подумає, що менше любимо батьками, адже дітки в одній родині часто воюють за батьківську любов.
- Ні в якому разі не дражніть карапуза, не допускайте знущань з боку. Ярлики «жаднюга-яловичина», «ти такий вредний» наносять травму нестійкою дитячій психіці. Не кажіть: «Ти поганий», скажіть: «Гарні дітки так не роблять, а ти хороший у мене».
- Не квапте події. Прийде час, і малюк обов’язково буде ділитися. Зараз же він твердо відстоює особистий простір.
Щоб дитина охоче ділився, поясніть йому, що він дає іграшку на час, і як тільки захоче, обов’язково отримає її назад.
Запропонуйте обмін. Поки взяли його м’яч, запитайте дозволу пограти чужий машинкою. З розумінням ставтеся до будь-якої ситуації – навіть безвідмовний добряк в певний момент може не захотіти ділитися.
Батькам не повинно бути ніяково або соромно за такий вчинок. У випадках, коли малюк надмірно агресивний, збуджений, надходить невластиво своїм характером, зверніться за допомогою до дитячого психолога, який підкаже, чи є проблема, відкоригує поведінка батьків.