Колись побутувала думка, що мати-одиначка – нещасна, покинута жінка, яка розривається між дітьми, роботою і домашніми справами.
Цей стереотип залишився в минулому. Сучасні самотні мами успішні і самодостатні, але і вони допускають ряд помилок у вихованні підростаючого покоління.
Як скрізь встигнути і нічого не втратити
Зараз неповна сім’я стала чимось на зразок норми. При цьому змінився соціально-історичний портрет матері. Буквально століття тому жінка була захисницею сімейного вогнища, далі домашнього простору її інтереси, як правило, не заходили.
Представниці «слабкої статі» взяли на себе роль мисливця і глави сімейства, причому ця тенденція спостерігається і в багатьох повних сім’ях. Жінка впевнено відвойовує чоловічі привілеї: бере участь у політичному житті, займається наукою, відкриває і успішно веде свій бізнес.
З усіма домашніми справами справляється побутова техніка, яка сама варить, сама миє посуд, пере. Вихованням дітей займається спочатку дитячий садок, потім школа. Здається, що все влаштовано так, як треба. Але на перевірку виходить зовсім інакше. Звичайно, одязі все одно, хто її пере, але все одно дитині, хто його виховує?
Замість живої сім’ї з’являється її привид, який не дає відчуття захищеності і стабільності. Дитина з неповної сім’ї гостро потребує підтримки, уваги й розуміння. Звичайно, це не означає, що на кар’єрі треба ставити хрест. Просто не забувайте робити перерви, брати вихідні дні, присвячувати вільний час своєму чаду.
Займіться тайм-менеджментом: заздалегідь плануйте свій день, складайте розклад і намагайтеся чітко слідувати складеним графіком. Завдяки управлінню часом ви будете успішно займатися кар’єрою і приділяти достатньо уваги сім’ї.
Де мій тато?
Дитина часто задає питання: звідки беруться діти, чому трава зелена, а небо блакитне? Маленький чомучка, який росте у неповній сім’ї, обов’язково запитає, а де ж тато? Часто сім’ї розпадаються тоді, коли дитина вже виросла. Однак це не означає, що підліток не захоче обговорити з матір’ю, чому пішов батько.
Багато жінок болісно переживають подібні питання. Тримайте себе в руках, не показуйте дитині, що вам не подобається ця тема. Спокійно поясніть, чому стався розрив. Для першої розмови можна відбутися загальними фразами: наприклад, ми вирішили, що нам варто пожити окремо.
Деякі жінки починають звинувачувати в розлученні дитини, мовляв, ти плакав, заважав татові спати, тому він від нас пішов.
Мати сподівається тим самим прищепити нелюбов до батька, але замість цього робить дитину закомплексованою, нерішучим і боязким. Також не можна говорити дитині, що він небажаний. Уявіть, яким ударом це буде для його психіки.
Ні в якому разі не намагайтеся налаштувати своє чадо проти батька! Ніколи не називайте колишнього чоловіка лайливими словами, не кажіть про нього в зневажливому тоні.
Дитина повинна поважати батька, адже він, як і мати, є життєвим орієнтиром, вищою цінністю для підростаючого члена суспільства.
Завжди пам’ятайте, що на вашому прикладі він буде будувати власну сім’ю, тому постарайтеся зберегти з колишнім чоловіком дружні відносини, не згадуйте минулі образи. Хоч зрідка проводите час «всією сім’єю».
Це моя дитина!
Багато жінок травмують психіку маленького чоловічка казками про батька, бажаючи відгородити своє чадо від цього «чудовиська». Можливо, він не подобався вам в ролі чоловіка, але це не означає, що він не сподобається дитині в ролі батька. Дайте їм шанс зблизитися і полюбити один одного.
Серед найпоширеніших помилок, які допускають матері-одиначки, можна назвати такі:
- жінка забороняє чоловікові бачитися і спілкуватися з малюком. «Недільний тато», звичайно, не замінить батька, який живе з дитиною під одним дахом. Однак, погодьтеся, що це краще, ніж нічого;
- на питання «Де тато?» мама починає розповідати, що батько був льотчиком/мореплавцем/космонавтом і не повернувся після чергового небезпечного завдання. У такі казки дитина буде вірити до тих пір, поки не подорослішає. Уявіть, як він буде засмучений і розчарований, коли зрозуміє, що все це час його обманювали. Зрештою, вам доведеться розповісти правду, але довіру підлітка до себе ви вже не повернете;
- жінка, що залишилася вдовою, відмовляється від особистого життя, цілком присвятивши себе роботі і дітям. Однак дитині потрібен батько, а вітчим може стати прекрасним сім’янином. Звичайно, перед таким кроком потрібно поговорити зі своїм малюком, пояснити всю ситуацію і запитати його поради. Говоріть з дитиною як з дорослим, на рівних. Не вважайте його думку чимось другорядним. Разом ви знайдете правильне рішення;
- мати-одиначка демонізує батька в очах сина чи доньки. Найчастіше жінка сама не усвідомлює того, що псує ставлення малюка до тата. Її настільки переповнюють емоції, що вона на автоматі говорить на адресу колишнього чоловіка лайливі слова. Коли дитина почне називати свого батька «козликом», жінка, як правило, усвідомлює свою помилку.
Демонізуючи батька, жінка підриває статус всього чоловічого роду. У результаті син може перейнятися глибокою недовірою і нелюбов’ю до всього, що пов’язане з світом чоловіків, а донька може в майбутньому бути нещасливого в любові і сімейного життя.
Як правильно виховати дитину без батька
Тут мова піде в основному про хлопчиків, яким складніше, ніж дівчаткам, рости без батька. Природно, донька теж орієнтується на батька, але все-таки вона ближче до матері.
Є кілька простих рекомендацій, які допоможуть виростити справжнього чоловіка в неповній сім’ї:
- не бороніть спілкування сина з батьком, допоможіть їм знайти загальне захоплення, яке б їх зблизило: риболовля, спортивні ігри, туризм. Проводите хоч трохи часу в компанії колишнього чоловіка і сина;
- поговоріть з дитиною про те, чим він хоче займатися: єдиноборством, футболом, плаванням і т. д. Хороший тренер буде прекрасним взірцем для наслідування. Ваш син росте мужнім і відповідальним;
Не намагайтеся тримати дитину біля своєї спідниці! Дайте йому більше свободи. Якщо ви будете пригнічувати хлопчика, він виросте боязким і нерішучим. Хіба таким повинен бути справжній чоловік?
- забудьте про надмірну опіку і потурання всім примхам сина. З ранніх років давайте йому посильні завдання, вчіть його відповідальності і стриманості. Ви можете подарувати дитині собаку, яку він так хотів, проте обов’язково скажіть, що догляд за домашнім улюбленцем повністю лягає на його плечі. Допомагайте йому, але не беріть на себе всю роботу, яку повинен виконувати ваш син.
Завжди пам’ятайте, що ви одна сім’я, і будьте щасливі!