Запор – неприємне явище, з яким часто стикаються молоді батьки. Утруднене випорожнення кишечника або відсутність такої може бути викликано багатьма факторами. До лікаря в цьому випадку слід звернутися, коли дефекація при грудному годуванні відбувається рідше, ніж 2 рази в добу, а при штучному зовсім відсутня за той же проміжок часу.
Молодим батькам важливо знати, що структура стільця у немовлят повинна бути кашкоподібної, оформлені калові маси показують схильність до появи запору. При цьому частота дефекації у маленьких дітей з віком зменшується.
При виникненні подібної проблеми батьки не приділяють їй належної уваги і не поспішають звернутися за допомогою педіатра. Тут потрібно відзначити, що іноді затримки пов’язані з вродженими анатомічними вадами, для усунення яких потрібно хірургічне втручання. Незважаючи на те що ці дефекти зустрічаються досить рідко, консультація лікаря не буде зайвою.
Причини запору у дитини
У більшості випадків запор у дитини пов’язаний з функціональними розладами травної системи, недостатньою або навпаки підвищеною скоротливою активністю товстої кишки.
У медицині також виділяють і інші причини запорів у дітей:
- неправильне харчування при грудному годуванні або ранній перехід до використання молочних сумішей; [bsa_pro_ad_space id=42][bsa_pro_ad_space id=78][bsa_pro_ad_space id=11][bsa_pro_ad_space id=31][bsa_pro_ad_space id=34][bsa_pro_ad_space id=44][bsa_pro_ad_space id=47][bsa_pro_ad_space id=49] [bsa_pro_ad_space id=52][bsa_pro_ad_space id=55] [bsa_pro_ad_space id=57][bsa_pro_ad_space id=62] [bsa_pro_ad_space id=60][bsa_pro_ad_space id=65] [bsa_pro_ad_space id=67][bsa_pro_ad_space id=69][bsa_pro_ad_space id=76][bsa_pro_ad_space id=73]
- хвороба Гіршпрунга
- дисбактеріоз, запальні процеси в ЖКТ;
- м’язова слабкість;
- наявність гельмінтозів;
- перинатальні ураження центральної нервової системи.
Діагностика та лікування дитячих запорів
Якщо у дитини запор, що робити, може вирішити педіатр дитячий гастроентеролог. Спочатку лікар проводить пальпацію живота і візуальний огляд періанальної області малюка, а також оцінює тонус анального сфінктера. На підставі фізікального огляду і дані анамнезу фахівець робить висновки щодо етіології хвороби та необхідності застосування клініко-лабораторних методів обстеження. Проведення останніх часто не відіграє важливої ролі в постановці точного діагнозу і здійснюється з метою визначення способів корекції травних порушень. До інструментальним методам діагностики вдаються рідко, найчастіше їх використання показано при підозрі на наявність аномалій товстої кишки.
Не останнє місце займає і стан нервової системи малюка. Для визначення її ролі в затримках дефекації потрібна консультація психоневролога, проведення певних психологічних тестів і ехоенцефалографія.
Існує два основні напрями лікування запору у дитини: консервативне і хірургічне (наприклад, операція з відновлення прохідності кишечника).
Консервативний метод складається з наступних заходів:
- дієтотерапія – в дитячий раціон включаються продукти, що сприяють випорожненню товстої кишки (сирі або варені овочі і фрукти). Важливе значення займає рясне пиття рідин;
- прийом лікарських препаратів – проводиться за приписом лікаря, самостійне застосування проносних засобів протипоказано щоб уникнути виникнення у дитини алергічних реакцій і дисбактеріозу;
- лікувальна фізкультура та масаж – спрямовані на стимуляцію кровопостачання кишечника, так і на поліпшення стану всього організму;
- механічне спорожнення кишечника – проводиться за допомогою очисної клізми.
Профілактика, консультація педіатра з питання лікування закрепів у дітей
Звертатися за допомогою педіатра необхідно у наступних ситуаціях:
- крім зниження частоти стільця, є скарги на болі в животі, зниження апетиту;
- в кале присутня кров;
- дитина спеціально зволікає похід в туалет (або на горщик) у зв’язку з різними емоційними причинами;
- нетримання кишкового вмісту, при якому тверді калові маси накопичується у товстій кишці, а рідкий кал мимоволі виходять назовні (енкопрез).
Варто пам’ятати, що не існує універсальної лікувальної методики, що дозволяє швидко вирішити цю проблему. Однак чим раніше буде нанесений візит до лікаря, тим вище ймовірність успішних результатів лікування.
Для профілактики затримки стільця у немовлят на першому році життя рекомендується зберігати природне вигодовування і своєчасно вводити в раціон суміші, що містять галакто – та фруктоолігосахариди.