Про те, що порожнина рота потрібно утримувати в чистоті, люди зрозуміли давно.
Проведена археологами експертиза останків зубів, вік яких налічує понад 1,8 млн років, показала, що маленькі вигнуті ямочки на них утворювалися з-за впливу первісної щіткою. На той момент це був пучок трави, яким древні люди натирали зуби.
Перші зубні щітки, мають вік близько п’яти тисяч років, були знайдені в єгипетських гробницях і були звичайними дерев’яними паличками, загостреними на одному кінці і распушенными на іншому. Деякі племена і народності Африки і мусульманського Сходу досі доглядають за зубами такими паличками, добутими з дерева роду сальвадора або араку.
Щодо схожий з сучасної зубною щіткою інструмент придумали тільки в 1498 році в Китаї, прикріпивши до бамбукової палички кілька щетинок сибірського вепра, але без нанесення зубного порошку або пасти.
З часом мода на чистку зубів добралася і до України. Вже при Івані Грозному бояри по закінченні бенкету діставали з кишені кафтана «зубну мітлу» — дерев’яну паличку з прикріпленим пучком щетини.
Петро I звелів замінити щетинистую паличку ганчірочкою і дрібкою крейдяного порошку. У селах же в той час зуби чистили березовим вугіллям, який, до того ж, міг відбілити зубну емаль.
В Європі ж чищення зубів, як і гігієна тіла, спочатку вважалася чимось непристойним, але приблизно до середини XVII століття зубна щітка поступово ставала предметом домашнього туалету завдяки науковій праці французького дантиста П’єра Фошара.
Він стверджував, що чистка зубів повинна бути щоденною, але кінський волос та свиняча щетина, використовувані в Європі, не підходили для цієї процедури. На той момент єдиним відносно прийнятним предметом гігієни порожнини рота він вважав натуральну морську губку.
В кінці XIX століття відомий французький мікробіолог Луї Пастер оприлюднив думку, що причиною різних захворювань зубів служать патологічні бактерії і віруси. А вологе середовище натуральної щетини прекрасно підходила для їх розмноження.
В якості альтернативи для знезараження зубних щіток стоматологи радили їх кип’ятити кожен день, але від цього знос щетини збільшувався, а предмет гігієни приходив в непридатність.
Щоб зубна щітка приносила здоров’ю людини тільки користь, знадобилося ще близько півстоліття. У 1937 році фахівці американської хімічної компанії Du Pont винайшли синтетичний матеріал – нейлон.
Переваги очевидні: легкість і еластичність, але при цьому висока міцність, висока стійкість до вологи і дії багатьох хімічних речовин, погана середовище для розмноження бактерій.
Серед недоліків можна було відзначити те, що він досить сильно дряпав зуби і ясна, однак трохи пізніше компанія винайшла «м’який» нейлон, який стоматологи безустанно рекламували своїм пацієнтам.
Вік електрики
У Швейцарії наприкінці 30-х років минулого століття винайшли першу електричну зубну щітку, працює від мережі, але поставити виробництво на потік вдалося лише в 1960 році. Спочатку її придумали для людей, що мають порушення дрібної моторики, або тих, у кого стояли незнімні ортопедичні системи, наприклад, брекети.
Але вже через рік компанія General Electrics представила універсальну електричну зубну щітку, яка працювала вже не від мережі, а від вбудованого акумулятора.
Протягом наступних 40 років було запатентовано понад 3000 моделей зубних щіток. Що тільки не вигадували: і вбудований таймер, і змінні миючі головки, і покриття щетинок поступово стирающимся пігментом, що нагадує про необхідність зміни щітки.
Мало того, вже була придумана ультразвукова зубна щітка, яка знищує бактерії, розташовані під яснами навіть на глибині 5 мм. І це – далеко не межа…