Коли мова заходить про венеричні захворювання, перше, що приходить в голову – сифіліс. За статистикою ця недуга займає третє місце серед усіх хвороб, що передаються статевим шляхом.
Щорічно в клініках реєструють до 12 мільйонів звернень, а якщо врахувати, що багато хто намагаються лікуватися самостійно, то цифра стає дійсно страшною.
Як правило, частіше заражаються люди, які належать до неблагополучних верств населення. Але в групу ризику може потрапити кожен.
Джерелом зараження сифілісом виступає бактерія Treponema pallidum. Це мікроорганізм сімейства трепонем. Він викликає ураження слизової оболонки, шкірних покривів, внутрішніх органів і кісток. Заразитися можна статевим шляхом або через контакт з рідинами тіла хворого.
- Сексуальний контакт. Мікроорганізм проникає через будь-які, навіть дуже маленькі пошкодження слизової статевих органів, ротової порожнини або прямої кишки.
- Передача через предмети побуту. Це рідкісні випадки, так як бліда трепонема не може довго виживати поза організму носія. При впливі високих температур (більше 50 градусів) або спиртових, мильних розчинів швидко гине.
- Переливання крові або трансплантація органів. На сьогоднішній день такий варіант передачі практично виключений. Донорів перевіряють на всі інфекційні хвороби, включаючи венеричні.
- Зараження дитини в утробі матері. Також можливий варіант інфікування через грудне молоко або при пологах (при проходженні родових шляхів).
До загальних симптомів захворювання відносять склераденіт, шанкр під шкірою, висип, ураження мигдаликів, геніталій.
При виявленні у себе подібних ознак захворювання необхідно терміново звернутися за допомогою до профільних фахівців. Якщо венеролог не почне лікування вчасно, то можуть з’явитися гуми в кістках, порушення в нервовій та судинній системі, і як наслідок цього смерть.
Перед вибором терапії потрібно правильно визначити тип хвороби. Діагностика сифілісу складається з декількох клінічних і лабораторних досліджень.
- Анамнез. Хворого опитують на предмет скарг. З’ясовується характер статевих зв’язків та наявність подібних хвороб у партнера.
- Фізичний огляд. Венеролог візуально оглядає шкірні покриви, поверхні в області дітородних органів і ануса. Проводиться пальпація лімфовузлів.
- Дослідження аналізів крові та вогнищ запалення. Для того, щоб підтвердити наявність або відсутність типових форм трепонеми використовують темнопольную мікроскопію, макроскопічний тест, пряму реакцію імунофлюоресценції та інші дослідження.
- Підтвердження різних стадій і ускладнень недуги. Якщо з’являються ознаки вторинного або третинного сифілісу, то використовують рентгенографію (перевіряють аорту, кістки грудини, черепа, суглоби на наявність змін), сурдологічне і офтальмологічне обстеження (зміна в функціональності зорового, слухового каналу).
Лікування захворювання краще починати на ранніх стадіях. На сьогоднішній день ефективність боротьби з бактеріями Treponema наближається до 100%-му показнику.
- Фармакотерапія. Після проведення всіх необхідних процедур доктор призначає комплекс лікарських засобів, гнітюче діють на інфекцію. Популярні в застосуванні антибіотики, йод і препарати вісмуту. До поширеним засобам відносять «Цефотаксим», «Ретарпен», «Біцилін», «Ровамицин», «Цефобид» та інші пенициллиновые групи.
- Неспецифічна терапія. При визначенні пізніх прихованих або заразних форм застосовують різні додаткові види впливу на хворобу. Наприклад, пиротерапию (посилення теплопродукції), імунотерапію (біологічні стимулятори), опромінення ультрафіолетом. Для посилення ефекту застосовують ванночки з димексидом, мазі на основі ртуті, гепарину, присипки з тальком.
Важливо пам’ятати, що інфекція добре піддається лікуванню. Не потрібно соромитися звертатися в медичні установи. Це можна зробити анонімно.
Не зайвим буде дотримання правил особистої гігієни, і виконання профілактичних заходів після статевого акту. Наприклад, протирання органів ваткою, змоченою в сольовому розчині.