- Причина та механізм розвитку патології
- Клінічні прояви
- Типові симптоми первинного генітального герпесу
- Клініка рецидивуючого генітального герпесу
- Небезпечний генітальний герпес при вагітності
- Лікування генітального герпесу при вагітності
Однією з провідних проблем у практичному акушерстві та гінекології є генітальний герпес під час вагітності. Інфікованість чоловіків нижча, порівняно з жінками. Ця форма широко поширена серед дорослого населення, у зв’язку з наявністю високого відсотка не діагностованих і безсимптомних форм захворювання. Крім проблем з профілактикою можливих ускладнень самої інфекції, значні труднощі представляє собою питання про те, чим лікувати генітальний герпес при вагітності таким чином, щоб медикаментозними засобами негативно не вплинути на її розвиток та не завдати шкоди плоду.
Причина та механізм розвитку патології
Джерелом зараження є хвора людина в гострому періоді або в період загострення, від якого партнер заражаються при статевому контакті. Максимально висока захворюваність відмічена серед людей 20-29-річного віку. Самому високому ризику схильні особи з великою кількістю статевих партнерів, а також ті, які починають жити статевим життям у ранньому віці.
Збудник захворювання — вірус герпесу 2-го типу. Воно є клінічним варіантом простого герпесу. Інкубаційний період — від 2 до 11 днів. Вхідні ворота для збудника — це шкіра зовнішніх статевих органів і слизові оболонки сечостатевої системи, далі він потрапляє в кровоносну і лімфатичну системи. Але на ранньому етапі віруси проникають в закінчення нервів, звідти по цитоплазмі відростків чутливих нервових клітин — до периферичних, сегментарним і регіонарним нервових вузлах центральної нервової системи.
У цих нервових клітинах герпес зберігається в латентній (прихованій) формі. Нервові вузли попереково-крижового відділу спинного мозку служать сховищем вірусу і джерелом при передачі його статевим шляхом в періоди загострень, які зустрічаються в середньому у 40% інфікованих.
Рецидивуючий генітальний герпес є однією з найпоширеніших інфекцій, які передаються статевим шляхом. Його збудник відрізняється від інших тим, що в латентній (прихованій) формі довічно присутній в організмі людини і важко піддається специфічної терапії.
Він орієнтований на поразку не тільки нервових і епітеліальних клітин, але і кров’яних імунокомпетентних клітин, що проявляється множинністю форм клінічного перебігу і вторинним імунодефіцитом, з яким пов’язані часті простудні захворювання, тривала і нічим «не зрозуміла» субфебрильна (37,0-37,2 о) температура тіла, психічна нестійкість, збільшення лімфатичних вузлів.
Рецидив генітального герпесу під час вагітності може бути спровокований переважно такими факторами, як:
- сама вагітність;
- переохолодження;
- надмірний вплив сонячних променів;
- психічні травми;
- нервова перевтома і розлади сну;
- гормональні зміни в організмі;
- хронічні захворювання внутрішніх органів.
Ступінь інфікованості, загострення, його частота та інтенсивність проявів залежать від кількості та активності мікроорганізмів, тривалості їх дії, від бар’єрного стану плаценти і оболонок, а також від ступеня опірності організмів матері і плода.
Клінічні прояви
Відповідно до міжнародної класифікації й у залежності від клінічних проявів розрізняють первинний і рецидивуючий генітальний герпес. Останній, у свою чергу, підрозділяється на клінічні форми:
Дуже важливо обстежитися і виявити генітальний герпес при плануванні вагітності. Найчастіше первинна інфекція статевих шляхів не викликає ніякої симптоматики, особливо серед осіб, що перенесли до цього захворювання, яке було викликане вірусом простого герпесу 1-го типу. У цих випадках інфікування другим типом вірусу протікає у вигляді рецидивуючої форми або прихованого носіння.
У той же час, гостра фаза захворювання або рецидив генітального герпесу при вагітності не завжди виявляються за допомогою стандартних лабораторних мікробіологічних і бактеріологічних методів. В результаті цього жінка не отримує необхідного специфічного лікування. Вона стає вірусоносієм і джерелом зараження плоду.
Типові симптоми первинного генітального герпесу
Вони, як правило, мають локальний характер і проявляються:
Дозвіл елементів висипу відбувається протягом 6-12 днів з подальшою епіталізації уражених ділянок. Слідів на шкірі і слизових оболонках після відторгнення скоринок, як правило, не залишається. У деяких випадках можуть зберігатися почервоніння і набряклість в зоні висипання пухирців.
Нерідко страждає загальне самопочуття вагітної, що проявляється головним болем, нездужанням, порушенням сну, незначним підвищенням температури тіла. Максимальна вираженість загальної симптоматики відзначається напередодні та в перші 2 дні після появи висипань. В подальшому вона поступово зменшується і протягом 1 тижня зникає.
При атиповому перебігу генітального герпесу, яке становить близько 60%, єдиним його ознакою можуть бути тільки виділення з піхви або незрозумілі болі в нижніх відділах живота.
Виділення збудника захворювання з сечовипускального і цервікального каналів з’являється разом з першими висипаннями і зберігається в середньому близько 5 днів, але може тривати і довго навіть при відсутності елементів ураження.
Читайте також: Генітальний герпес
Клініка рецидивуючого генітального герпесу
Для нього характерно наполегливе і тривалий перебіг, при якому періоди загострення чергуються з ремісією різної тривалості, можуть повторюватися щомісяця або 1 раз на 3 роки. Локалізуватися процеси можуть в області зовнішніх і внутрішніх статевих органів і органів сечовиділення, викликаючи кольпіт, цервіцит, ендометрит, аднексит, уретрит, цистит. Вони супроводжуються тієї ж симптоматикою, що і при звичайному запаленні відповідних органів. Нерідко запалення в результаті поразки герпесом поєднується з невирусным запальним процесом.
Інші ознаки приблизно ті ж, що і при гострому герпесі, але запальні явища виражені менше, а процеси загоєння тривають довше. При багаторічному перебігу хвороби може виникати стійка надмірна пігментація слизових оболонок і шкірних покривів в зоні висипань. Нерідко в результаті частих рецидивів, що супроводжуються печінням, сверблячкою, болем і відчуттям тяжкості в нижніх відділах живота, в крижовій області і в області промежини, виникають нестійкість психіки і неврози.
Генералізація інфекції по своїй суті є ускладненням первинного або активованого рецидивного захворювання розвивається поступово через 1-2 дні (іноді до тижня і більше) після їх початку. У вагітних жінок рецидивна форма частіше виникає у третьому триместрі.
Спочатку в цьому процесі беруть участь вхідні ворота інфекції — зовнішні статеві органи, піхва, шийка матки. Після цього виявляється виражена симптоматика загального характеру, пов’язана з інтоксикацією: висока температура тіла, озноб, болі в м’язах, загальне нездужання і слабкість. Майже в 90% випадків розвивається гепатит, рідше — гломерулонефрит, панкреатит, енцефаліт, міокардит.
Небезпечний генітальний герпес при вагітності
Вірус герпесу 2-го типу за ступенем небезпеки для плоду знаходиться на другому місці після збудника краснухи. Його присутність в організмі вагітної жінки може призводити до інфікування зародка, плода та новонародженої дитини різними способами:
- по маткових трубах з порожнини малого таза і яєчників (трансовариально);
- сходженням інфекції зовнішніх статевих органів або родових шляхів;
- трансплацентарно, тобто через плаценту (при значній концентрації збудника в крові);
- через канал шийки матки (трансцервикально);
- у процесі пологів;
- після пологів під час контакту дитини з матір’ю, що може призвести до генералізації процесу в його організмі з ураженням різних відділів нервової системи і внутрішніх органів.
Вплив інфекції на вагітність і плід обумовлене наступними механізмами:
Це веде до раннього або пізнього мимовільного викидня або затримці розвитку плода, його гіпоксії (кисневого голодування) і аномалій розвитку, до передчасних пологів і т. д.
Особливо високий ризик для плода являє собою інфікування майбутніх матерів, у яких до вагітності ніколи не було герпесу, і вони захворіли їм вперше. В результаті вивчення впливу цієї інфекції на вагітність, розвиток плода і новонародженої дитини було встановлено, що стосовно всіх термінів вагітності максимальну небезпеку являють собою генералізовані форми цієї патології, а також первинне інфікування. В останньому варіанті жінка виділяє вірус протягом 8-10 днів, а часто і до 3,5 місяців.
Плід або немовля заражаються як при первинній, так і при рецидивної формах. Проте інфікування герпесной інфекцією у першому випадку становить від 40 до 50%, в той час як при рецидивуючих формах — всього 5%.
При порівнянні даних клінічних спостережень і лабораторних досліджень жінок з генітальним герпесом, наприклад, на 5 тижні вагітності і на 19 тижні вагітності було встановлено, що із збільшенням терміну спостерігається і збільшення частоти рецидивування захворювання, так і частоти і тривалості виділення вірусу при безсимптомному перебігу.
Ці показники досягають свого піку на пізніх термінах вагітності. До початку пологів у вагітних з серопозитивными реакціями від 2 до 5% хворіють загостренням хвороби, а у 20% методом проведення полімеразної ланцюгової реакції виявляється безсимптомне виділення збудника хвороби.
Це пояснюється тим, що при рецидивах захворювання в організмі виробляються специфічні антитіла проти вірусу (виявляються у 25% жінок). Їх наявність, хоча і не повною мірою, але все ж значною мірою стримує його активність. Тому при рецидивуючих формах генітального герпесу інтенсивність виділення вірусу значно менше, а тривалість коротше.
Однак зі збільшенням термінів вагітності збільшується і ступінь імунної супресії (зниження активності імунної системи), що досягає свого максимуму до початку пологів, що і веде до збільшення кількості виділеного вірусу і числа загострень.
Такі дані є причиною рекомендацій жінці в проведенні кесаревого розтину при первинній та генералізованої форми генітального герпесу. Це повністю виключає можливість інфікування дитини. У випадках наявності рецидивуючого генітального герпесу при відсутності його загострення і відсутності вірусу в повторних мазках із сечостатевих шляхів, взятих напередодні майбутніх пологів, можливе проведення останніх природним шляхом.
Генітальний герпес на ранніх термінах вагітності найчастіше призводить до мимовільного переривання або завмерлої вагітності. За статистикою до 30% мимовільних абортів на ранніх термінах і половина викиднів на більш пізніх термінах спровоковані вірусом генітального герпесу.
Крім того, інфікування плоду в першому триместрі, коли відбувається закладка і початок розвитку органів, може бути причиною формування у нього енцефаліту, що сполучається з мікроцефалією (недорозвинення головного мозку) та гідроцефалією (водянка головного мозку), аномалій розвитку органів травлення, вад розвитку серця та судин і т. д.
2 триместр і третій також небезпечні мимовільним перериванням вагітності, внутрішньоутробної смертю, гіпотрофією, анемією і сепсисом у плода, розвитком у нього геморагічного синдрому з кровотечами і тромбозами, менінгоенцефаліту, епілепсії, мозкових некрозів, пневмонії, ураження очей, слухового апарату, шкіри, слизової оболонки порожнини рота, ураження печінки з розвитком жовтяниці і т. д.
Первинне захворювання являє собою загрозу і для самої вагітної жінки, оскільки може відбуватися дисемінація вірусу (розповсюдження по організму) з подальшим розвитком гострого гепатиту, менінгіту або енцефаліту (запалення оболонок головного мозку).У випадку генералізації інфекції і при відсутності ефективної специфічної терапії ця форма (70-80%) закінчується смертельним результатом.
Лікування генітального герпесу при вагітності
Сучасні методи терапії не дозволяють повністю вивести вірус генітального герпесу з організму. Тому лікування спрямоване на досягнення більш рідкісних загострень і усунення або корекцію викликаних захворюванням порушень.
Його основні принципи полягають у використанні противірусних препаратів у поєднанні, якщо це необхідно, зі специфічної і неспецифічної імунотерапії. При клінічних проявах захворювання (у випадках первинної форми і при рецидивах) призначається Ацикловір по 0,2 г 5 разів протягом доби або по 0,4 г 3 рази в день протягом тижня. Можливе застосування аналогів Ацикловіру (Зовіракс, Ацикловір-акрі, Герпевір, Герперакс, Валтрекс, Фамвир, Валацикловір та ін) у відповідних дозах.
Ще один підхід — це тривалий (кілька років) супрессивное лікування більш низькими дозуваннями при відсутності загострення.
Імунотерапія проводиться з допомогою людського інтерферону, природного лейкинферона, интерлока, виферон в свічках. Місцеве лікування здійснюється за допомогою нанесення препаратів на область поразки. Чим мазати область поразки? Для цього краще всього застосовувати крем Ацикловір 8 разів на день або мазь з вмістом Виферон (при менш вираженому процесі).
Таким чином, герпетична інфекція є високим фактором ризику для розвитку самої вагітності і народження дитини з різною патологією, а іноді і для життя самої жінки. В середньому у 42% вагітних з генітальним герпесом була відзначена загроза переривання, майже у 29% — затримка розвитку, а у 30% — хронічна форма гіпоксії плода (за даними досліджень у 2000 та 2005 роках). Ретельне обстеження і лікування при плануванні і під час вагітності у багатьох випадках дозволяють уникнути можливих ускладнень.
loading…