М’язовий дисбаланс зустрічається досить часто у людей, навіть у спортсменів світового класу. М’язи передньої частини стегна (чотириголовий м’яз) досить часто сильніше, ніж м’язи задньої частини стегна. А верхні трапецієподібні м’язи, як правило, сильніше, ніж нижні трапецієподібні. Передні дельтовидні м’язи сильніше, ніж задні дельтовидні. Розвивають, як правило, м’язи, які людина бачить і вони знаходяться попереду. Плече є класичним прикладом частини тіла, яку намагаються розвивати в першу чергу. Не дивно, що 30% всіх травм при силових тренуваннях виникає саме в плечовому суглобі.
М’язи плеча можна розділити на дві групи:
Дані дослідження бодібілдерів показали, що сила передньої дельтоподібного м’язи могла перевищувати таку у звичайних людей в 5 разів. А бічні дельтовидні м’язи могли бути сильнішими в 3 рази. У теж час, як не дивно, задні дельтовидні м’язи були сильнішими лише на 15%.
М’язовий дисбаланс між передньою і задньою дельтою почасти можна пояснити акцентом на вправи, при яких задіюються передні дельти і відсутність вправ для задньої дельти.
Координована робота м’язів плеча дозволяє виконувати необхідні рухи і зберігати стабільність плечового суглоба. Порушення взаємодії м’язів стабілізуючих плече з м’язами, які виконують руху, називається м’язовим дисбалансом плеча. Таке порушення створює проблеми при русі, так як м’язи, що відповідають за рухи, сильніше м’язів відповідають за стабільність і це призводить до нестабільності.
У більшості випадків м’язовий дисбаланс може виникнути із-за повторюваних рухів. Найбільш поширеним є надмірне посилення м’язів внутрішнього ротатора плеча на тлі слабкого розвитку м’язів зовнішнього ротатора. Внутрішні м’язи ротатори зміцнюються вправами на грудні м’язи і вправами для спини, а зовнішні групи м’язів ротаторів опрацьовуються рідко. Це призводить до дисбалансу м’язів обертальної манжети і пошкодження, як м’язів ротаторної манжети, так і сухожиль. Такий дисбаланс можна усунути за допомогою спеціальних вправ для зміцнення м’язів зовнішньої ротації.
Причини
Найчастіше дисбаланс м’язів плеча виникає внаслідок повторюваних рухів з нерівномірним навантаженням різних груп м’язів. Крім того, причиною дисбалансу м’язів плеча можуть бути травми плеча. Також сприяти розвитку дисбалансу м’язів плеча можуть бути пошкодження сухожиль і зв’язок або тривалі статичні навантаження, погана постава. Наприклад, при професіях, пов’язаних з тривалим сидінням (офісні працівники, водії, що працюють за комп’ютером) досить часто виникає порушення балансу м’язів плеча. У той час як внутрішні ротатори підтягнуті, зовнішні ротатори в розтягнутому стані і відбувається їх поступове ослаблення, це є результатом пози та опори при сидінні. У таких випадках необхідно розтягнення внутрішніх ротаторів і зміцнення зовнішніх ротаторів з допомогою вправ.
Симптоми та діагностика
Порушення балансу м’язів плеча, як правило, проявляються такими симптомами, як біль, печіння в області плеча, утома, зменшення діапазону рухів в плечі. Наявність таких симптомів дає можливість лікарю припустити наявність дисбалансу м’язів плеча. Для виключення органічних змін в плечі призначаються інструментальні методи обстеження, такі як МРТ, особливо якщо є підозри на наявність пошкоджень обертальної манжети. При наявності порушень чутливості можливе призначення ЕМГ і ЭНМГ, для виявлення можливого порушення провідності по нервових волокнах.
Лікування
Найбільш ефективним методом лікування дисбалансу м’язів плеча є ЛФК. Програма вправ дозволяє зміцнити ослаблені м’язи і розслабити м’язи знаходяться в постійній напрузі. Крім ЛФК можливе використання фізіопроцедур, які допомагають зменшити больові прояви. Масаж дозволяє зменшити м’язовий спазм і поліпшити кровообіг в м’язах. Велике значення в лікування м’язового дисбалансу м’язів плеча має зміна постави під час роботи особливо якщо робота пацієнта пов’язана з тривалим сидінням.
Як правило, лікування м’язового дисбалансу консервативне. Але в тих випадках коли дисбаланс м’язів важкий і призвів до ускладнень (наприклад нестабільності), то в таких випадках проводиться артроскопічна операція для зміцнення стабільності плечового суглоба.