Захворювання, при якому в силу вікових або інших причин відбувається доброякісне розростання клітин передміхурової залози, найчастіше у чоловіків, які досягли п’ятдесятирічного віку, визначається як гіперплазія (або аденома) передміхурової залози. Зараз вона займає одну з верхніх позицій у списку патологій урологічної сфери.
Види аденоми простати
За зовнішнім виглядом аденома простати підрозділяється на фіброзну, грушоподібну, миоматозную, кулясту і циліндричну. По локалізації та будовою розрізняється три види аденоми простати.
- В результаті тиску аденоми простати однорідно ущільнюється. При цьому не відбувається припинень при сечовипусканні і сеча не залишається в сечовому міхурі.
- У разі якщо пухлина росте в напрямку прямої кишки, відбувається незначне порушення процесу сечовипускання, але простатична частина уретри втрачає здатність скорочуватися, що призводить до неповного звільнення сечового міхура.
- При проходженні пухлини через сечовипускальний канал і попаданні її в сечовий міхур, відбуваються патологічні зміни його внутрішнього сфінктера і порушення роботи.
Причини аденоми простати
До кінця ще точно не встановлені причини, з яких більша частина чоловіків страждає цим захворюванням. З віком знижується вироблення чоловічих гормонів, починають неконтрольовано розмножуватися клітини дрібних залоз, які виробляють речовини-антагоністи до чоловічих гормонів і викликають аденому простати.
Сучасні чоловіки ведуть переважно сидячий і малоподвижную життя, мають шкідливі звички, що призводить до застою крові в малому тазу. Небезпечні види спорту, дайвінг і серфінг, гірські лижі і сноуборд, при яких людина відчуває переохолодження, провокують неінфекційний простатит хронічної форми. Всі ці фактори можуть викликати у досить молодих чоловіків, вже починаючи від 30 років, аденому простати.
Симптоми аденоми простати
Хвороба проходить через три стадії свого розвитку, для кожної з них притаманні особливі симптоми. На початковій або компенсованій стадії пацієнт відчуває часті позиви до звільнення сечового міхура, які посилюються вночі. При цьому спостерігається млявий струмінь сечі і запізніле сечовипускання, але міхур ще до кінця спорожняється, а верхні відділи сечових шляхів не зазнають якихось змін.
На наступній стадії наростають труднощі у відтоку сечі, товщають його м’язові стінки, в результаті чого сеча в кількості приблизно 100 мілілітрів залишається в сечовому міхурі. Пацієнт це відчуває і починає мочитися тонкої і млявою струменем в кілька етапів.
На третій стадії розвитку захворювання відбувається втрата активності м’язів сечового міхура, що виражається в затримці або нетриманні сечі, неконтрольоване виділення її по краплях при повному міхурі.
Діагностика аденоми простати
Діагностувати аденому простати можна декількома методами.
- Найбільш чутливий метод діагностики – це пальцеве дослідження, при якому лікар за допомогою пальця, введеного через просвіт в пряму кишку пацієнта, обмацує залозу і визначає розміри пухлини, її консистенцію, форму і болючість.
- УЗД – це самий безпечний, недорогий і простий метод дослідження. Він показує розмір кожної з частин залози, стан паренхіми (функціонуючої тканини) і стінок сечового міхура, наявність залишків сечі і каменів у міхурі або тканинах простати. Іноді пацієнту призначається трансректальне УЗД або Трузд – ультразвукове дослідження аденоми простати за допомогою датчика, який вводиться через просвіт в пряму кишку.
- Рентгенологічні методи дослідження застосовуються при наявності сечокам’яної хвороби, гематурії або інфекції сечовивідних шляхів.
- Урофлоуметрія досліджує різні параметри сечовипускання, наприклад, його швидкість.
- Лабораторні дослідження включають як звичайні аналізи сечі і крові, так і вивчення простатспецифічного антигену, який є білковою речовиною, що виділяються простатою.
Лікування аденоми простати
Тактика лікування вибирається лікарем залежно від віку і стану пацієнта в цілому, а також від ступеня аденоми. Терапія лікарськими засобами передбачає застосування андреноблокаторов. Препарати цієї фармакологічної групи приводять у норму кровообіг в стінках простати, нормалізують скоротливу функцію сечовипускального каналу, знижують посилену чутливість рецепторів сечового міхура. Препарати другої фармакологічної групи (інгібітори 5-а-редуктази) запобігають надмірне розростання тканин.
Така терапія полегшить стан хворого, щоб закріпити позитивний ефект, слід неодноразово повторити курс лікування.
Радикальний метод лікування передбачає проведення хірургічної операції з видалення аденоми, яка проводиться в цілях швидкого і ефективного позбавлення пацієнта від пухлини.
Крім того, в лікуванні можна використовувати і рецепти народної медицини. Також хворим показані прогулянки і лікувальна фізкультура, ритмічна статеве життя, протипоказано вживання гострої їжі, переохолодження та зловживання шкідливими звичками.