Алергія і онкологія — одні з найпоширеніших захворювань сучасності. Від раку щорічно помирає до 8 мільйонів чоловік, у той же час у лавах страждають аллергопатологиями, на думку вчених, через кілька років буде кожен другий житель планети. А це вже схоже епідемії, від якої необхідно позбавлятися.
Сучасні праці алергологів видають, на перший погляд, парадоксальні гіпотези, ніби алергіки набагато рідше потрапляють у списки хворих на онкологію. Тепер вченим поставлено важливе завдання — зрозуміти причини цього взаємозв’язку. Не виключено, що розгадка цієї таємниці допоможе створити ідеальне зброю проти двох ворогів людства одночасно.
Різні дослідження дали вченим привід вважати, що алергія і рак можуть мати якийсь взаємозв’язок. Але яку? За фактом, пухлини зароджуються з власних клітин організму, в яких трапився генетичний збій. Імунітет людини не чинить опору на новоутворення, ігноруючи їх, оскільки вони не є чужорідними для нього.
У випадку з алергією відбувається все навпаки — імунна відповідь достатньо агресивна навіть у тому випадку, якщо збудники алергії не представляють явної небезпеки. Але в чому причина таких різних поведінкових реакцій організму?
І астма, і ракова пухлина — це захворювання, що виникають при контакті особливостей генетики індивіда з зовнішніми факторами. У різних людей реакція на одні й ті ж шкідливі фактори навколишнього середовища може відрізнятися, що в кінцевому підсумку може призвести до розвитку серйозного захворювання.
В умовах негативних впливів на організм головну роль грають гени, здатні знешкодити агресивні речовини, які можуть зашкодити генокод і призвести до розвитку раку або алергії.
На клітинному рівні
Наукові співробітники НДІ онкології Сибірського відділення РАМН провели аналіз даних про діяльність так званих Т-клітин регуляторів, які здійснюють контроль над поведінкою Т-лімфоцитів.
Розрізняють два типу Т-лімфоцитів хелперів, що мають індивідуальне призначення. Т-хелпери 1 в основному дають поштовх до розвитку клітинної імунної відповіді, активуючи при цьому Т-кілери, які знищують ворожий мікроорганізм або пухлинні клітини.
Т-хелпери 2 сприяють виробленню спеціальних антитіл — захисту організму від бактерій, що знаходяться у крові та позаклітинній просторі, активують В-лімфоцити, запускаючи і розвиток алергічної реакції.
При цьому Т-регуляторні клітини підтримують рівновагу між активністю Т-хелперів 1-го і 2-го типів. Вивчаючи вміст цих клітин в організмі алергіків та онкохворих, учені виявили дивну закономірність. Наприклад, при атопії Т-регулятори виконували своє призначення не повністю, підсумком чого відбувався дисбаланс Т-хелперів 1-го типу на користь 2-го.
При цьому у хворих з діагностованим раком легенів відзначалося збільшення Т-регуляторів, пов’язане з негативним прогнозом. Дослідження принципів роботи даних клітин при онкологічної патології і атопії в майбутньому приведе до створення принципово нових способів профілактики і терапії захворювань.
Одночасно вчені-медики з центру фізіології, патофізіології та імунології Медичного університету Відня займалися впливом на клітини злоякісних новоутворень. За продукцію імуноглобуліну Е несуть відповідальність Т-хелпери 2-го типу, і він вважається основним посередником реакцій на збудників алергії.
На прикладі дослідів було виявлено його сильне дію на окремі види ракових пухлин при зростанні гіперчутливості до алергенів. Вчені зуміли провести деяку подобу вакцини, яка дала позитивний ефект при випробуванні на гризунах.
Практичне застосування довело, що нагла провокація алергії може зупинити розвиток онкології. Однак поки і дослідники, і лікарі-алергологи, і лікарі-онкологи вважають цей результат не остаточним.
На сьогодні, ймовірно, головною задачею, яку має вирішити алергологів-иммунологам, є виготовлення по-справжньому ефективного ліки, не має побічної дії на організм людини у формі гострої алергічної реакції. У подальших дослідженнях планується впливати на залучені до алергічний процес Т-клітини.
Хоча думки дослідників сходяться в тому, що між раком і алергією існує зворотній взаємозв’язок, вони не поспішають оголошувати алергію панацеєю від раку. Оскільки за реакцію імунітету на алерген того чи іншого типу у відповіді не єдиний ген, а цілий набір генів, ученим належить провести безліч досліджень для їх пошуку.