Алкоголізм-це хвороба, пов’язана з порушенням роботи ферментів, призначених для утилізації алкоголю. Збій роботи ферментів сильно відбивається на здоров’ї пацієнта. Насамперед, страждає його психічний стан.
Тому до людей, які мають алкогольну залежність потрібен особливий підхід. Є багато інформації про те, як допомогти алкоголіку.
Але про те, чого робити по відношенню до алкоголікам не можна, написано мало. Постараємося заповнити цей пробіл. Нижче описані найбільш універсальні «не можна».
Вони підходять для більшості типів особистості алкоголіків і можуть застосовуватися майже без урахування особливостей їх характерів, соціального стану і т. д.
Коли пацієнт п’яний
Алкоголік-деспот не приховує свого пияцтва від домочадців. Йому наплювати на думку інших він живе за принципом «пив, п’ю і буду пити». Але такі типи особистості зустрічаються не часто, і розглядати їх потрібно в окремій статті.
У переважній більшості випадків, приходячи додому в черговий раз нетверезим, алкоголік в душі сподівається, що його домочадці не помітять п’яного стану.
На крайній випадок заготовлені виправдання: «зустрів старого друга і випили з ним по пляшці пива», «день народження у начальника, не можна було відмовитися» і т. д. Нехай буде так.
Не можна звинувачувати алкоголіка в обмані прямо тут і прямо зараз. Крім скандалу нічого не вийде. Краще підіграти йому і відкласти з’ясування стосунків на майбутнє.
Інакше наступного разу він принесе пляшку додому і буде пити відкрито, з викликом, тобто перетвориться в алкоголіка-деспота.
Якщо пацієнт дійшов до стану, коли йому начхати на наслідки, думка найближчих родичів, він сидить на кухні, і з похмурим виглядом поглинає алкоголь, не можна забирати у нього пляшку й виливати вміст, забирати з кишені гроші (щоб не пропив), провокувати скандал і погрожувати розлученням і міліцією.
Хай п’є. Чим більше він вип’є, тим важче буде його похмілля, і тим наочніше стане необхідність лікуватися від алкоголізму.
Якщо наш пацієнт у п’яному вигляді проявляє агресивність, сам провокує скандал і з’ясування відносин, буянить, не можна показувати йому свою слабкість або страх.
Тут виклик міліції буде дуже до речі. Саме міліції. Не можна залучати сусідів, родичів або друзів. Мета не зганьбити п’є, а втихомирити, використовуючи силу закону. А допомога родичів і друзів стане в нагоді пізніше.
В період похмілля
У цей період усі алкоголіки відчувають страшні муки, які без перебільшення можна назвати адовыми. Головний біль, нудота, слабкість це тільки «квіточки».
Дев’яносто дев’ять відсотків складають душевні переживання: жахливий дискомфорт, незрозуміла тривога і безпричинний страх…
Словами неможливо описати всю гаму цих болісних відчуттів. Вони настільки болісно, що іноді навіть доводять до самогубства.
Не можна силою утримувати алкоголіка від спроб похмелитися. Не можна закривати в квартирі, ховати ключі, одяг, гроші. Замість цього потрібно просто поговорити з ним. Поговорити доброзичливо.
Так, як лікар розмовляє з важко хворим пацієнтом. Запропонувати ліки для лікування абстиненції. Тут буде дуже до речі залучити близьких людей – батьків, братів та сестер, вірних друзів (але не собутильників).
В розмові можна принижувати пацієнта обзивати його алкашем, переконувати в тому, що він зникла нікчемна особистість (тим більше, що це дійсно так, адже все ще можна виправити).
Потрібно розкрити райдужні перспективи тверезого життя, вселити впевненість у тому, що все налагодиться і буде набагато краще, ніж раніше, а для цього потрібно просто залишатися тверезим.
Категорично не можна йти у алкоголіка на поводу і бігти в магазин за рятівною пляшкою пива або чекушкою горілки.
Якщо він клятвено обіцяє завтра кинути пити, а зараз тільки хоче поправити здоров’я, щоб не померти – це 100% брехня.
Не можна вигороджувати алкоголіка за скоєне напередодні – брехати начальникові, що його підлеглий захворів, віддавати товаришам по чарці борги і т. д. Але і шкодити йому теж не потрібно. Нехай пацієнт сам знаходить вихід з положення.
Якщо тяга до спиртного взяла верх, і алкоголік знайшов спосіб похмелитися, все доведеться починати спочатку. Але це не так вже й страшно.
Зазвичай запій припиняється, як тільки закінчуються всі гроші або стан настільки поганий, що немає можливості навіть збігати в магазин за випивкою. Тому ще одне «не можна» – не можна зберігати вдома запаси спиртного і грошей.
В період ремісії
Рано чи пізно запій проходить. Людина добровільно чи під тиском родичів, а може, пройшовши курс лікування, але припиняє вживати алкоголь.
В цей період:
Категорично не можна придивлятися і принюхуватися до пацієнта, з метою з’ясувати – не зірвався він. Питання «ти випадково сьогодні не випив?» буде сприйматися людиною, який кинув пити, надзвичайно болісно!
Також не можна хвалити пацієнта за те, що він вже давно не п’є. Тверезість це не подвиг, це норма життя. Краще взагалі не торкатися цієї теми, повністю забути про існування алкоголю та алкогольної проблеми у родича.
Не можна демонстративно відмовлятися від святкування днів народжень і уникати застіль нібито тому, що ваш родич може зірватися, надивившись на п’яну компанію. Це принижує.
Сміливо беріть участь в таких заходах, але в знак солідарності теж не вживайте спиртних напоїв. На запитання компанії відповідайте: «Ми ведемо здоровий спосіб життя і перестали вживати отруйні продукти. Ось скоро ще й йогою займемося….»
І останнє. Під час ремісії не можна згадувати минулі гріхи колишнього алкоголіка або говорити: «от, якби ти раніше не пив, то міг би …». Вся життя повинна бути зорієнтована тільки на тверезе майбутнє, а про минуле потрібно забути назавжди.