Популярно про алкоголізм: керівництво для родичів питущих людей
Алкоголізм-це страшна біда не тільки для алкоголіка, але і для членів їх сімей. Як бути, коли алкоголік – син, дочка, батько, мати?
Адже сина не кинеш, з ними не розлучишся. Та й з чоловіком розлучатися не хочеться. Адже була ж любов, було щастя.
Родичі з болем спостерігають, як член їх сім’ї спивається, і нічого не можуть вдіяти. На всі вмовляння кинути пити слід відповіді: «Я не алкоголік», «Я так розслабляюся», «Захочу і кину»…
Напившись п’яний, дорогою вам людина стає нестерпним. У близьких поступово накопичується почуття ненависті. Це так боляче – ненавидіти коханої людини. Що ж робити?
Універсального рецепту немає. Все залежить від особистості того, хто п’є і багатьох різних обставин, які неможливо заздалегідь передбачити. Але є в цьому питанні і щось постійне, що підвладне передбаченню.
А саме – у всіх без винятку алкоголіків з плином часу і збільшенням алкогольного стажу змінюється їх ставлення до випивки, їх психологія. Ця психологічна «еволюція» відбувається абсолютно однаково у абсолютно різних людей.
Не важливо – професор чи це університету, відомий актор або простий роботяга. Всім їм належить пройти абсолютно однаковий шлях, зіграти один і той же сценарій.
В кінці цього шляху одні повністю деградують (про таких кажуть – спився), інші кидають пити.Як же так, запитаєте ви, сценарій однаковий, а фінал такий різний.
Вся справа в тому, що доленосне рішення – пити чи не пити, найчастіше приймається алкоголіком лише «під завісу п’єси», коли життя змушує їх і відступати більше нікуди.
Нерідко виявляється, що час згаяно, і змінити що-небудь вже пізно. Зате, якщо докласти зусиль, то вибір питущого може виявитися своєчасним і рятівним.
Але про все по порядку. Нижче будуть викладені всі етапи зміни психологічного портрета питущого, в залежності від його алкогольного стажу.
Ці «портрети» корисно знати їх родичам. Такі знання допоможуть відповісти на питання – що робити з питущим, як допомогти йому, як переконати в необхідності лікування.
З чого все починається
Вживання спиртних напоїв – невід’ємна частина нашої культури. Жодне свято, жодне свято не обходиться без пляшки. Так уже влаштований світ. Спочатку людина дуже обережно ставиться до спиртних напоїв.
Випивши зовсім трохи, він зауважує, що в його організмі щось змінилося. Навколишня дійсність сприймається не так, як зазвичай. Контролювати себе стає важче, зате з’являється неземна легкість, впевненість.
Всі проблеми здаються легко можна вирішити. Людина відчуває в собі прилив сил, йому хочеться спілкуватися і реалізовувати свій досі невикористаний потенціал.
На цій стадії алкоголь практично не приносить шкоди. Протверезівши, чоловік відчуває себе бадьорим і з радістю згадує ті приємні відчуття, ту силу і впевненість, які йому подарувала чарка горілки. І мимоволі виникає питання – а що буде, якщо випити більше?
Побутове пияцтво
Наступна щабель драбини, яка веде вниз, це втрата контролю за кількістю випитого. Людина все ще залишається людиною. Під час застіль він не падає обличчям у салат, але випиває достатньо багато, щоб на ранок страждати від нудоти і головного болю.
Погане самопочуття на цьому етапі пияцтва це наслідок токсичного впливу алкоголю, але це ще не алкоголізм. Ранок людина відчуває відразу до спиртних напоїв і ні за що не стане похмелятись.
Запійного пияцтва немає. Зате коли стан здоров’я повністю нормалізується і про головного болю людина повністю забуде, виникає думка – а чому б не розслабитися після важкого трудового дня чаркою доброго коньяку. І люди часто використовують таку можливість.
Ця стадія за тривалістю може бути різною. Іноді через 1-2 роки настає хвороба. Іноді можуть знадобитися десятиліття.
Початок хвороби
Настає момент, коли після чергового бурхливого застілля, протверезівши, чоловік випробовує нові неприємні відчуття. Причому ці відчуття настільки огидні, що звична при «перепое» головний біль здається порівняно з ними сущою дрібницею. Що ж це?
Це абстинентний синдром, який свідчить про початок захворювання під назвою алкоголізм.
Неможливо передати словами ту огидну гаму переживань, які відчуває алкоголік під час абстиненції. Це і безпричинний страх і невпевненість, і дискомфорт, і ще багато такого, що не піддається словестному опису.
Але найголовніше – відрази до спиртних напоїв більше немає. Навпаки, чарка горілки надає «лікувальний» ефект і приносить швидке полегшення.
Так починається запійний пияцтво. Спочатку приховане. Людина не напивається п’яним, але змушений весь час знаходитися трохи «під градусом».
Тільки так він може повернути собі колишню впевненість і щодо гарне самопочуття. Запитай його: «Алкоголік чи ти?», – і він буде запевняти, що – ні.
І правда, оточуючі люди підтвердять – який же він алкоголік? На роботі все гаразд. Вдома теж. Кому може зашкодити символічна доза спиртного, якщо ти, звичайно, не шофер?
У цей період захворювання абстинентний сидром ще не так сильно виражений, і часто люди можуть відносно спокійно дотерпіти до кінця робочого дня, і тільки тоді вже «розслабитися» і «зняти втому».
Але це не втома. Це алкоголізм. І він прогресує. На жаль, змусити людину в цій стадії захворювання лікуватися – практично неможливо. Адже він не помічає свою проблему. Часто не помічають її і родичі. Але вона є, хоч ще й не актуальна.
Хвороба у розпалі
Поступово абстиненція починає проявлятися все яскравіше і яскравіше. З’являється безсоння. Людина змушена починати похмелятись з самого ранку. Часто «похмелка» плавно переходить у чергову пиятику.
Починаються прогули роботи. Пияцтво більше не вдається приховати від товаришів по службі, сусідів і рідних. Воно починає приносити їм незручності.
Пити по трохи не виходить, і майже щовечора чоловік сильно напивається. Зростає напруга в сім’ї. Домочадці більше не в змозі терпіти такої поведінки і вимагають припинити пияцтво. У відповідь з’являється агресія.
Людина і сам бачить, що щось відбувається не так. Випивка більше не приносить йому колишньої радості, а перетворилася на банальну потреба. Причому кожен раз одна єдина чарка чомусь закінчується цілою випитою пляшкою, скандалом і різними неприємностями.
Людина вперше починає замислюватися, а не алкоголік чи я? Але тут же жене цю думку геть. Так уже влаштовані люди. Вони впевнені, що біда може трапитися з ким завгодно, але тільки не з ними.
В цьому періоді захворювання з’являється надія умовити питущого звернутися до лікаря. Але шансів дуже мало. Навіть якщо це вдається, то лікування завжди (!) виявляється марним. Все тому, що пацієнт до кінця не вірить в те, що він хворий і лікується тільки заради близьких, а не для себе.
Криза
Неприємності в житті накопичуються, як снігова куля. Прокинувшись на N-ий день після запою, і не маючи можливості похмелитися, людина починає смутно розуміти, що причина всіх бід алкоголь.
Він все ще не вважає себе алкоголіком, але бере себе в руки, і в його житті починають з’являтися досить тривалі тверезі періоди (від кількох тижнів до кількох місяців). Але, як тільки надається зручний випадок, наш пацієнт ні за що не відмовиться від випивки.
При цьому він кожен раз буде запевняти себе: «Так, я знаю, що алкоголь приносить мені неприємності. Я знаю, що ця чарка може закінчитися черговим запоєм, скандалом, звільненням. Але я ж сильна людина. У мене ж є воля. Ось вип’ю чарку, ні, краще дві, і більше ні за що пити не буду».
На жаль, ці обіцянки виконати не вдається. Адже у виникненні запоїв сила волі не грає ніякої ролі. Механізм запоїв схований глибоко в біохімічних процесах організму, які не підвладні нашим бажанням. Як би ми не старалися, у нас ніколи не вийде силою волі вплинути на закони хімії.
В цьому періоді захворювання пацієнт стає більш відкритим для переконання в необхідності лікуватися. Найголовніше це переконати його, що він хворий і ніколи не зможе вживати алкоголь без шкоди.
Переконати в тому, що для нього є єдино правильний вихід – повністю і назавжди відмовитися від будь-яких, навіть самих малих доз алкоголю. Зробити це може тільки лікар.
Завдання родичів – спонукати у пацієнта щире бажання прийти до фахівця. Родичам вдається це приблизно в 50% випадків. Але і на цій стадії лікування далеко не завжди виявляється ефективним. Навіть пролікувавшись, пацієнт може повернутися до спроб пити як всі.
Перелом
Наполегливість алкоголіків в марних спробах пити «як всі» вражає. Люди можуть роками і навіть десятиліттями «наступати на одні і ті ж граблі» – сотні разів давати собі і близьким щирі обіцянки більше не пити (і ці обіцянки дійсно щирі), але кожен раз порушувати їх заради дурного експерименту – а раптом у мене в цей раз вийти випити «як всі, трохи» і не потрапити в запій.
Багато алкоголіки так і вмирають, продовжуючи свої, свідомо приречені на невдачу, експерименти.
Але є люди, у яких вистачає розуму визнати свою повну поразку в боротьбі з «зеленим змієм» і усвідомлено, без жалю відмовитися від алкоголю на все життя. Іноді вони роблять це за допомогою лікарів.
Ефективність лікування переконаного пацієнта, який щиро вирішив покінчити з пияцтвом, наближається до 100%. Іноді навіть лікування їм не потрібно.
Адже будь-який, навіть найкращий лікування алкоголізму, може тільки допомогти, але не вирішить за людину, всіх його проблем. Головне в цьому відводиться на самого пацієнта, на його бажання прожити залишок життя по-людськи, а не деградувати в повністю залежна від алкоголю істота.
Висновок
Якщо у вас вистачило терпіння дочитати до цього місця, то, напевно, ви задалися питанням: – Так що ж все-таки робити? Зі статті виходить, що не потрібно нічого робити, а просто чекати – коли людина сьорбне горя» і таки сам щиро захоче кинути пити?
А ось і ні. Потрібно починати діяти ще тоді, коли ваш син вперше пішов з друзями на футбол з пивом. Коли на випускному вечорі в школі дізнався – яке воно випити вина.
Коли чоловік вперше прийшов з роботи із запахом алкоголю. Коли ви помічаєте, що ваш бар відкривається частіше, ніж холодильник…
До будь випивки потрібно ставиться негативно і не залишати її непоміченою. Влаштовувати скандал категорично забороняється, але треба постійно показувати своє невдоволення. Робити це м’яко і в доброзичливій формі.
Постарайтеся показати, що ви жертва і що це дуже засмучує вас. Якщо наявний факт не побутового пияцтва, а є симптоми прогресуючої хвороби, примусьте вашого родича обґрунтувати фактами – що він сам думає про це. Постарайтеся максимально актуалізувати проблему і для себе, і для нього.
Тепер найголовніше. Навіть не сподівайтеся, що всі ваші зусилля відразу матимуть якийсь ефект. Швидше за все, вас просто будуть ігнорувати, доводити, що проблеми немає, скандалити і все одно пити.
Але будьте впевнені, труди не пропадуть даремно і позитивний результат обов’язково проявиться.
Нехай навіть це станеться через багато-багато років, коли хвороба близької людини увійде в стадію кризи або перелому, і він буде змушений приймати яке-небудь рішення.
Знайте, що без ваших зусиль, питуща людина так і залишиться на останніх стадіях захворювання і буде приречений.
І тільки завдяки вам, він отримає реальну можливість в доленосний момент прийти до рішення, в якому ви переконували його багато років поспіль – до необхідності назавжди кинути пити. Ваше завдання день у день терпляче робити свою справу і чекати цього доленосного моменту.