Як лікувати дорсопатию грудного відділу хребта?

Термін «дорсопатія» об’єднує всі дегенеративно-дистрофічні процеси, що розвиваються в хребті. Зазвичай при дорсопатії поєднуються 3 патологічні процесу: остеохондроз, спондильоз і спондилоартроз.

Дорсопатія грудного відділу хребта зустрічається рідше, ніж інші різновиди захворювання. Найчастіше хвороба вражає нижні грудні диски, які розташовані близько до попереку.

В основному патологія розвивається після 45 років, але нерідко вона може проявитися і раніше.

Класифікація хвороби

Відомо 3 форми дорсопатії:

  • гостра (триває менше 3 тижнів);
  • підгострий (від 3 тижнів до 3 місяців);
  • хронічна (більше 3 місяців).

Причини патології

Дорсопатія грудного відділу хребта може виникнути в результаті:

  • спадкової схильності;
  • похилого віку;
  • малорухливого способу життя;
  • надмірних або нерівномірних фізичних навантажень;
  • тривалого перебування в незручному положенні;
  • постійної роботи в умовах низької температури і високої вологості;
  • викривлення хребта (кіфозу, лордозу, сколіозу);
  • порушення постави;
  • вібрації;
  • травмування хребта;
  • запальних процесів в міжхребцевих дисках;
  • інфекційних захворювань;
  • частих респіраторних хвороб;
  • неповноцінне харчування;
  • надмірного вживання солоної та пряної, смаженої та копченої їжі;
  • ожиріння;
  • куріння;
  • зловживання алкоголю.

Першим патологічним змінам піддається міжхребцевий диск. Він постійно відчуває тиск з боку хребців, що призводить до зменшення його висоти. У молодих людей під час відпочинку диск відновлює свою висоту. Але з віком еластичність диска зменшується, і він втрачає здатність до відновлення. Хребці починають тиснути на фіброзне кільце диска, руйнуючи його, що призводить до розвитку остеохондрозу. Щоб захистити уражені хребці, організм збільшує тонус мускулатури спини, що на деякий час стабілізує хребет (тривалість цього періоду залежить від тренованості м’язів). Поступово на тілах хребців формуються кісткові освіти – остеофіти – розвивається спондильоз. З часом відбуваються дегенеративні зміни в міжхребцевих суглобах, що стає причиною спондилоартрозу.

Всі ці аномалії відбуваються для того, щоб стабілізувати хребет. Але в якості побічного ефекту виникає больовий синдром – дорсопатія.

Симптоми грудної дорсопатії

Дорсопатія грудного відділу хребта часто протікає безсимптомно. Але нерідко вона супроводжується сильним болем, яку часто порівнюють з «кілком у грудях», або ниючий болем в області серця. Зазвичай хворі вважають, що з’являються болі в серці або в інших внутрішніх органах, що значно ускладнює діагностику. Нерідко хворий відчуває біль при вдиханні. Больовий синдром посилюється при різких рухах, піднятті тягарів, чханні, кашлі.

З часом дорсопатія призводить до спазмів у спині, оніміння деяких ділянок грудної клітини, порушення чутливості, зниження рухливості хребетного стовпа. Якщо не лікувати хворобу, то вона призведе до інвалідності.

При підозрі на дорсопатию лікар ретельно оглядає хребет пацієнта в стоячому, сидячому і лежачому положенні. Щоб точно визначити діагноз, пацієнта направляють на рентгенографію, комп’ютерну та магнітно-резонансну томографію.

Лікування хвороби

Дорсопатія грудного відділу хребта лікується медикаментозно і з допомогою фізіотерапії. Тільки при комплексному лікуванні можна досягти позитивних результатів. Хірургічне втручання може знадобитися тільки в одиничних випадках.

На початку лікування іноді може сильно посилитися біль, але з часом вона зникне.

При дорсопатії лікар призначає:

  • анальгетики (темпалгін, спазмолгон, седалгін-нео);
  • нестероїдні протизапальні засоби (диклофенак, ібупрофен, вольтарен, нурофен, індометацин, мелоксикам, кетанов);
  • міорелаксанти (мідокалм) – звільняють від спазмів скелетну мускулатуру, розслаблюють м’язи, знижуючи болю;
  • спазмолітики – знімають спазми з гладкої мускулатури;
  • судинні медикаменти – живлять нервові корінці;
  • біогенні стимулятори;
  • седативні препарати;
  • антидепресанти;
  • анаболічні ліки;
  • хондропротектори (хондроїтину сульфат, дону, структум) – сприяють відновленню хрящів;
  • вітамінні комплекси.

Нестероїдні протизапальні препарати не лікують хворобу, але позбавляють від больового синдрому і знімають запалення. Не можна їх приймати тривалий час, так як вони можуть призвести до утворення виразок в шлунку.

Нестероїдні протизапальні засоби застосовуються у вигляді ін’єкцій (внутрішньом’язових або внутрішньовенних), таблеток або мазей.

Також можна скористатися розігріваючими мазями (эсполом, эфкамоном, фастум-гель). Вони сприяють припливу крові до ураженої ділянки, чим зменшують запалення і набряклість, відновлюють іннервацію.

Якщо всі перераховані вище засоби не рятують від болю, то вдаються до блокадам із застосуванням новокаїну, лідокаїну і дексаметазону.

Результативне дію надає фізіотерапія:

  • магнітотерапія;
  • лазеротерапія;
  • електрофорез;
  • фонофорез;
  • рефлексотерапія;
  • ультрафіолетове опромінення;
  • вплив ультразвуком;
  • дарсонвалізація;
  • діадинамічні струми;
  • витягування хребта;
  • корсетотерапия;
  • підводний душ;
  • грязьові аплікації;
  • мануальна терапія;
  • лікувальна фізкультура.

До фізіотерапії приступають тільки після зняття больового синдрому.

Фізіотерапевтичні процедури покращують обмін речовин і прискорюють циркуляцію крові. У процесі витягнення збільшується міжхребцевий простір, що призводить до ослаблення болів і відновленню нормальної роботи хребта. Масаж допоможе зняти м’язову напругу в спині, позбутися від болю, поліпшити кровообіг.

Лікувальна фізкультура є основним методом лікування дорсопатії. Вона створює дозовані навантаження, зміцнює м’язовий каркас хребта, забезпечує його стабільність, надає гнучкість хребта, відновлює рухову здатність, покращує кровообіг, нормалізує обмін речовин, збільшує міжхребцевий простір, запобігає розростання остеофітів, формує правильну поставу.

Відмінний результат дає лікування в санаторних умовах.

Повністю вилікувати дорсопатию неможливо, але цілком можливо загальмувати патологічні процеси і відновити рухливість хребта.

Зазвичай лікування триває 1-3 місяці, а період реабілітації – близько року.

Операція може знадобитися при:

  • парезі;
  • гострому здавлювання нервових корінців;
  • тривалому (понад 6 місяців) відсутності результатів від консервативної терапії.

Профілактичні заходи

Для запобігання дорсопатії необхідно:

  • зміцнювати м’язи спини за допомогою спеціальних вправ;
  • раціонально харчуватися;
  • підтримувати в нормі вагу;
  • не допускати травм;
  • вчасно лікувати захворювання.

Також Вам буде цікаво:

Leave a Comment