Остеоартроз (деформуючий артроз) – це хронічне дегенеративне захворювання суглобів. Для цього захворювання характерне пошкодження суглобних хрящів і тканин,що оточують суглоби. Як правило, запальний процес в суглобах не виражений. Основним механізмом розвитку захворювання вважається порушення в хрящової тканини (надмірний знос) внаслідок різних причин.
Це може бути як природне старіння організму, так і розвиток аналогічних змін в суглобах у більш молодому віці (передчасне старіння) з-за порушення живлення хрящової тканини, що і призводить до більш швидкого зносу хрящової тканини. При розвитку остеоартрозу відбувається накопичення в оточуючих суглоб тканинах солей, деформація суглоба і запалення суглобової сумки (синовіт). Остеоартроз хворіє близько 10-12 % населення, найчастіше це жінки старше 40-45 років, а в більш старшій віковій групі (старше 60-65 років) хворіє практично 100%.
Найчастіше відбувається ураження великих суглобів таких, як тазостегновий суглоб, колінний, гомілковостопний суглоб, дещо рідше плечовий і ліктьовий суглоби Дрібні суглоби теж можуть бути залучені в процес (суглоби кистей, стоп). Остеоартроз (ДОА), як правило, часто поєднується з іншими дегенеративними захворюваннями опорно-рухового апарату такими, як остеохондроз, деформуючий спондильоз. Етіологія остеоартрозу не до кінця вивчена, але фактори, які сприяють розвитку остеоартрозу можна розділити на спадкові та набуті.
Розрізняють також первинний і вторинний деформуючий остеоартроз. До причин первинного остеоартрозу відносять:
Надлишкові або повторювані навантаження, значно перевищують фізичні можливості хрящової тканини суглобів. Це можуть бути як заняття спортом, так і пов’язані з важкою фізичною роботою.
Вроджені порушення геометричної форми суглобів, що призводить до порушення біомеханіки суглоба і зміни правильного розподілу векторів навантаження на суглобовий хрящ. Це можуть бути вроджені дисплазії суглобів, деформуючий захворювання хребта, аномалії розвитку скелета, недорозвинення і гіпермобільність зв’язок.
Зміна структури хрящової тканини суглобів внаслідок мікротравматизація, порушення мікроциркуляції, травм суглобів (внутрішньосуглобові переломи, вивихи підвивихи, гемартрози).
Причинами вторинного остеоартрозу найчастіше вважаються наступні стани:
Запальні процеси, викликані інфекцією або травмою, вроджена дисплазія кульшового і колінного суглобів, порушення розвитку суглоба, нестабільність суглоба (в тому числі і після травми), ендокринні захворювання (наприклад цукровий діабет) метаболічні зміни (подагра, гемахроматоз) некротичні зміни в кістковій тканині, інтоксикація солями важких металів, ревматологічні захворювання такі, як ревматоїдний артрит, ВКВ, захворювання крові (гемофілія). У розвитку остеоатроза розрізняють три стадії:
- 1 стадія характеризується наявністю незначних морфологічних змін в суглобі і проявляється болями при фізичному навантаженні (рентгенологічно буде лише звуження суглобової щілини). Морфологічні зміни в суглобовому хрящі в1 стадії проявляються появою шорсткості розволокнення структури тканини.
- 2 стадія характеризується постійними болями в суглобах рентгенологічно більш виражене звуження статутний щілини з’являються остеофіти морфологічно ця стадія характерна появою горбистості поверхні хряща розвитком остеофітів.
- 3 стадія остеоартрозу характерна не тільки больовими проявами, але і появою порушень функцій суглобів. Морфологічно 3 стадія проявляється истончением хряща аж до зникнення потовщенням внутрішньосуглобових зв’язок різким зменшенням внутрішньосуглобової рідини
Симптоми
Симптоматика остеоартрозу розвивається, як правило, поступово. Спочатку в процес буває залучено один або кілька суглобів. Існують певні характерні прояви остеоартрозу:
Першим симптомом остеоартрозу буває біль в суглобах, яка виникає при фізичному навантаженні і іноді ранкова скутість, але на відміну від ревматологічних захворювань скутість швидко регресує після невеликої фізичної активності. Болі обумовлені микропереломами трабекул, застійними явищами венозної системи суглоба, що може проявлятися також тупими болями по ночах.
При ураженні остеоартрозом хребта (як правило, шийного і поперекового відділу) частим проявом цього захворювання є мієлопатія, але клінічно мієлопатія виявляється досить помірно. Виникнення мієлопатії пов’язано з компресійним впливом потовщеною і гіпертрофованої поздовжньої зв’язки,яка чинить тиск на передню частину спинного мозку, при гіпертрофії жовтих зв’язок відбувається компресія задніх відділів спинного мозку. Крім того, можливий вплив остеофітів на хребетні артерії, що може служити причиною спінальних інсультів. Больові прояви також можуть бути обумовлені змінами в зв’язках, сухожиллях, міжхребцевих дисках. Залежно від ураженого суглоба розрізняють наступні види деформуючого остеоартрозу:
Коксартроз
Коксартроз – найчастіше зустрічається і важко протікає форма деформуючого остеоартрозу. Коксартроз, як правило, призводить до грубих порушень функції кульшового суглоба та інвалідизації пацієнтів. У 50-60% хворих на коксартроз має вторинний генез і розвивається внаслідок процесу некротизації (остеонекроза) при вадах розвитку опорно-рухової системи наявності порушеної біомеханіки (наприклад, різна довжина нижніх кінцівок), при підвищеному навантаженні на суглоб (ожиріння). Як правило, пацієнт починає кульгати на ногу, потім з’являються болі і в паховій ділянці, інколи з ірадіацією в коліно, виникає зменшення обсягу рухів у суглобі (обмеження ротації, згинання, розгинання). Епізодично можливо заклинювання в тазостегновому суглобі. Зменшення обсягу рухів у суглобі у свою чергу призводить до гіпотрофії і атрофії м’язів стегна і сідниці, появи контрактур, зміни довжини кінцівки, порушується хода, постава, ходьба з вираженою кульгавістю (при двосторонньому ураженні кульшових суглобів з’являється « качина хода». Протягом коксартрозу перманентно прогресуюче і рентгенологічно процес починається з звуження суглобової щілини, а в подальшому кісткові розростання призводять до деформації головки стегнової кістки (сплющиванию) і вкорочення кінцівки.
Гонартроз протікає, як правило, більш сприятливо, ніж коксартроз. Зазвичай гонартроз буває вторинним, пов’язаний з травмою суглоба або статичним.Симптоматика проявляється болями з внутрішньої або передньої частини колінного суглоба, болі виникають при ходьбі (найбільш сильно при підйомі по сходах).Крім того виникає хрускіт при інтенсивних рухах в суглобі з’являється нестабільність суглоба. Крім того, можлива скутість в суглобі в ранкові години з регресом протягом 30 хвилин.
Остеоартроз ліктьового суглоба
Може проявлятися болями при рухах у ліктьовому суглобі можливо також обмеження рухливості (в основному при розгинанні). Така симптоматика пояснюється значними кістковими розростаннями в навколосуглобових тканинах ліктьового суглоба.
Остеоартроз плечового суглоба
Як правило, плечовий артроз буває вторинного генезу. Проявляється болючістю та обмеженням відведення плеча убік і обумовлено це патологічними змінами в субакромиальном суглобі.Можливий також хрускіт при рухах у плечовому суглобі. Обмеження обсягу рухів може призвести до атрофії прилеглих м’язів. Плечовий остеоартроз, як правило, не супроводжується деформацією плечового суглоба.
Остеоартроз грудинно-ключичного зчленування
Така форма остеоартоза нерідко супроводжується плечелопаточным периартритом. Для цієї форми остеоартрозу характерні болі при русі припухлість та деформація грудинно-ключичного зчленування.
Остеоартроз гомілковостопного суглоба
Як правило, має посттравматичний генез і проявляється болями в суглобі порушенням ходи. Відбувається також деформація суглоба.
Остеоартроз першого плюснефалангового суглоба
Причиною цього виду артрозу найчастіше є плоскостопість травма поразка буває в основному двостороннє. Проявляється цей артроз болючістю та обмеженням рухливості великого пальця стопи болями при ходьбі вальгусною деформацією великого пальця стопи і деформацією суглоба. Суглоб внаслідок деформації схильний до травм (наприклад, незручною взуттям.) часом бувають запалення навколосуглобових сумки (бурсит).
Остеоартроз дрібних суглобів кисті
Характеризується наступними клінічними ознаками:
Остеоартроз п’ястно-зап’ястного суглоба великого пальця
Цей вид остеоартрозу спостерігається, як правило, у жінок клімактеричного віку найчастіше двосторонній і проявляється болями в місці зчленування п’ясткової і трапецієподібної кістки при здійсненні рухів у великому пальці кисті. Крім того можливе обмеження в обсязі рухів і хрускіт. При вираженому остеоартрозі можлива значна деформація кисті. Але зазвичай для цієї форми остеоартрозу не характерні виражені больові прояви і порушення рухливості.
Поліостеоартроз
Поліостеоартроз або хвороба Келлгрена) – це різновид остеоартрозу з ураженням великого числа периферичних і міжхребцевих суглобів. У генезі цього виду артрозу лежить генетично детермінована генералізована хондропатия зі зниженням функціональних властивостей хряща і слабкість зв’язкового апарату, детермінована розпадом протеингликанов. Головними проявами поліостеоартрозу є наступні клінічні прояви:
- Множинне ураження суглобів (3 і більше) двостороннє ураження. Процес зазвичай зачіпає тазостегнові колінні дистальні міжфалангові суглоби (геберденовские вузлики); ураження суглобів великого пальця стопи, кисті і гомілковостопні суглобів відбувається набагато рідше;
- Полиартрозу супроводжує остеохондроз, який може проявлятися болями в хребті порушеннями чутливості. При компресійному вплив на хребетні артерії можуть бути головні болі, запаморочення і т. д.
- Можливо також спондильозу в шийному і поперековому відділах хребта.
- Запалення навколосуглобових тканин (періартриту – плечолопатковий, епікондиліт, трохантерит;
- Запалення сухожиль (тендовагініти.)
Поліостеоартроз ділиться на безузелковую і вузликову форми (вузлики Гебердена і Буршара). За клінічними ознаками виділяють малосимптомные і манифестные форми ДОА. Манифестные форми, підрозділяють на повільно і швидко прогресуючі.
Малосимптомные форми зустрічаються в основному в молодому віці. Пацієнтів турбують епізодичні неінтенсивні, нетривалі біль і хрускіт в 1-3 суглобах, що виникають після надмірного фізичного навантаження; можливі епізоди судом литкових м’язів, вузлики Гебердена. Функції суглобів, як правило, не порушуються.
Повільно прогресуючий перебіг манифестной форми може дебютувати в будь-якому віці. Больовий синдром у суглобах помірний. Функціональні та клінічні ознаки розвиваються досить повільно протягом 5 і більше років. Болі в суглобах виникають як після навантажень, так і при зміні метеоумов за характером болю ниючого характеру, середньої інтенсивності. По мірі прогресування остеоартрозу з’являється епізоди блокування (заклинювання суглоба) деформація суглоба.
Швидко прогресуючий перебіг манифестной форми ДОА зазвичай зустрічається у молодих людей. Функціональні прояви прогресують швидко протягом кількох років. Больовий синдром більш виражений болі можуть бути одночасно в багатьох суглобах посилюються при навантаженні. Виявляються вузлики Гебердена, нерідко вузлики Бушара. Характерно також наявність периартритов з’являються трофічні зміни в м’язах (гіпотрофії атрофії синовіти неврологічні порушення).
Діагностика
Діагностика остеоартрозу (деформуючого артрозу) заснована на сукупності клінічних та інструментальних даних. У сучасній медицині існують певні діагностичні критерії цього захворювання як клінічні, так і інструментальні. Клінічними критеріями вважаються: Наявність болю в суглобах переважно в кінці дня або на початку ночі болю як правило, виникають також при фізичному навантаженні і регресують після невеликого спокою і візуально визначається деформація суглобів (у тому числі за рахунок вузликів Гебердена і Буршара). Рентгенологічно проявами остеоартрозу є: зменшення суглобової щілини наявність склеротичних змін в кістковій тканині наявність кісткових наростів (остеофіти).Певні особливості характерні для деяких форм остеоартрозу (коксартрозу).Для коксартрозу характерні такі клінічні прояви: зменшення обсягу рухів у кульшовому суглобі (зменшення зовнішньої ротації) і біль при внутрішній ротації скутість в суглобі в ранкові години тривалістю не більше години вік пацієнтів старше 50 років.
Лабораторні обстеження показують відхилення при наявності ускладнень (наприклад, при сини може збільшення ШОЕ і в біохімічних показниках при сини збільшується кількість фібрину серомукоїда сіалових кислот).
Рентгенологічні методи дослідження дають, як правило, достатню інформацію про наявність дегенеративних змін в суглобі. В залежності від рентгенологічної картини проводиться і класифікація остеоартрозу:
- 0 відсутність рентгенологічних ознак остеоартрозу
- 1 стадія – кістозна перебудова кісткової структури тканини поява маленьких остеофітів ознаки лінійного остеосклерозу
- 2 стадія остеосклероз, більш виражений і з’являються ознаки звуження суглобової щілини.
- 3 стадія виражений остеосклероз остеофіти стають великими, суглобова щілина значно звужується.
- 4 стадія остеофіти більш масивні суглобова щілина практично не візуалізується деформація епіфізів кісток їх сплощення.
Рентгенологічне дослідження суглобів.
Для діагностики остеоартрозу нерідко призначається аналіз біоптату синовіальної рідини, який дозволяє визначити наявність ознак дегенерації або запального процесу.
МРТ і КТ призначаються при необхідності детальної візуалізації морфологічних змін і диференціальної діагностики з іншими захворюваннями суглобів
Лікування остеоартрозу
Лікувальні заходи при остеоартрозі спрямовані на виконанні кількох завдання: це зменшення навантаження на уражені суглоби мінімізацію запального процесу і таким чином призупинити прогресування захворювання. Розвантаження уражених суглобів передбачає зменшення механічного впливу на суглоби (уникати тривалої статичної навантаження (наприклад, стояння на ногах тривалої ходьби перенесення великих вантажів зниження ваги і таким чином зменшення як безпосередній навантаження на суглоби, так і поліпшення завдяки цьому метаболічних процесів.
Медикаментозне лікування. Включає в себе велику групу препаратів НПЗЗ (моваліс целебрекс вольтарен і т. д). Призначення цих препаратів дозволяє зменшити запальний процес і знизити больовий синдром. Крім НПЗЗ можливе призначення міорелаксантів, особливо коли є м’язові спазми місцеве призначення різних мазей, що містять анестетики. Широке застосування отримало призначення курсового прийому хондропротекторів, які дозволяють компенсувати надмірне руйнування хрящової тканини суглобів.
Внутрішньосуглобові ін’єкції ендопротезів синовіальної рідини (таких як ферматрон, остенил, дюралан) дозволяє поліпшити руху в суглобі. Крім того при вираженому запальному процесі можливе введення в суглоб пролонгованих стероїдів (таких як дипроспан) інгібіторів протеолізу.
Фізіотерапія. Є невід’ємною та провідною в лікуванні остеоартрозу. Фізіопроцедури будучи неивазивными дозволяють проводити тривале лікування і результатами їх застосування є зменшення больового синдрому поліпшення мікроциркуляції зменшення запального процесу в суглобах. В даний застосовуються різні фізіотерапевтичні методики * електрофорез фонофорез лазерна терапія, магнітотерапія). Хороший результат дає застосування сучасних методик, таких як кріотерапія електроміостімуляция. У деяких випадках можливе застосування УВТ (ударно-хвильової терапії)
Масаж і мануальна терапія особливо показані при наявності ураження суглобів у хребті.
ЛФК. Завдання фізичних навантажень зберегти функціональність суглобів і уповільнити дегенеративні зміни. Вправи при остеоартрозі дозволяють поліпшити кровопостачання зменшити больовий синдром і зберегти якість життя. У американських ортопедів є такий девіз при захворюваннях суглобів « Use it or loss it» і це добре відображає значення фізичних навантажень при остеоартрозі.
На жаль, консервативні методи лікування не завжди бувають ефективні при виражених змінах в суглобі і якщо функція суглоба значно знижується, а також при стійкому вираженому больовому синдромі (зазвичай це буває при 3-4 стадії артрозу) то рекомендується оперативне лікування – ендопротезування. Сучасні ендопротези дозволяють практично повністю відновити функцію суглоба.