Парапроктит залежно від перебігу може бути гострим і хронічним. У випадку з гострим захворюванням ні в якому разі не можна не тільки займатися самолікуванням, але і взагалі відкладати візит до лікаря.
Справа в тому, що при даній патології розвивається гнійник, абсцес у клітковині близько прямої кишки.
Цей вогнище запалення може розташовуватися в різних по локалізації ділянках, по-різному ставиться до прямої кишки.
Симптоматика гострого парапроктита досить яскрава: висока температура тіла, біль у околопрямокишечной зоні і в самій прямій кишці, почервоніння шкіри, тому пропустити його неможливо. Багато хто, провівши самодіагностику цього захворювання, вважають, що можливо лікування парапроктита антибіотиками. Однак це не так, і в даній ситуації безконтрольний прийом антибактеріальних препаратів може призвести до сумних наслідків.
Лікарі-проктологи вважають, що єдиним правильним методом лікування в такій ситуації є хірургічне лікування: розкривається і дренується гнійник, а також повністю видаляються уражені анальні пазухи (крипти) і залози. Лікування гострого парапроктита без операції неможливо.
В залежності від ситуації хід оперативного втручання може бути різним. І тільки в післяопераційному періоді, в деяких ситуаціях парапроктит потребує лікування антибіотиками. При цьому застосовуються як місцеві форми (мазі левомеколь, левосин), так і парентеральні (внутрішньом’язові, внутрішньовенні), пероральні (в таблетках).
А ось в домашніх умовах застосовувати антибіотики без призначення не варто. Це стосується не тільки парапроктита, але й інших захворювань. Такої терапії буде не достатньо при гострому процесі, оскільки необхідна евакуація гною. Лікування парапроктита антибіотиками може лише трохи зменшити запальні явища, але не прибрати їх повністю.
Таким чином, патологічний процес буде розвиватися і далі, що загрожує проривом гнійника. Куди відбудеться цей прорив, залежить від локалізації гострого парапроктита. У дуже рідкісних випадках, коли абсцес розташований близько до шкірних покривів, гнійник може розкритися назовні, і відбудеться самовилікування.
Але ймовірність такого варіанту розвитку подій вкрай мала. Найчастіше відбувається поширення інфекції на сусідні органи і тканини: пряму кишку, її сфінктер (що може призвести до інвалідизації), піхву, передміхурову залозу, сечоводи, уретру і так далі.
Крім того, при не вылеченном гострому парапроктиті розвиваються свищева ходи, що в свою чергу призводить до хронічного парапроктиту. Таким чином, при виявленні у себе симптомів гострого парапроктита потрібно в екстреному порядку звертатися до фахівця.
Чи можливо лікування хронічного парапроктиту без операції?
Люди, які страждають хронічним парапроктитом, як правило, вже добре знайомі з ознаками захворювання. Але і в даному випадку доцільно якомога швидше звернутися до проктолога за допомогою. Адже і при хронічному перебігу хвороби проктологи вважають єдиним виходом для повного лікування хірургічну операцію.
Якщо в період загострення формується нагноєння (тоді симптоми будуть такими ж, як і при гострому процесі), то також потрібна термінова операція. Наслідки відсутності хірургічного втручання можуть бути такими ж, як у випадку з гострим парапроктитом – гній поширюється на навколишні тканини. У важких випадках це може призвести до септичних ускладнень – потрапляння інфекції в системний кровотік.
Можливість лікування даного виду парапроктита антибіотиками також відсутня. Таку терапію іноді використовують лише в період після операції, якщо сильно розвинені запальні явища, а також після пластичних оперативних втручань.
Крім того, навіть фахівці не починають лікування антибіотиками у випадку з парапроктитом відразу: спочатку проводиться повний огляд рани і бактеріологічні посіви вмісту. Тому і в даному випадку самостійне призначення антибіотикотерапії неможливо.
Що можна зробити до звернення до лікаря?
При сильних больових відчуттях можна застосовувати будь-які нестероїдні протизапальні засоби: ібупрофен, кетотифен, кетопрофен, диклофенак. Якщо хтось із домашніх вміє робити внутрішньом’язові ін’єкції, можливо і одноразове введення ліків в сідничний м’яз (наприклад, диклофенак). Але навіть при стиханні болю потрібно звернутися до фахівця в найближчі терміни.
Як ми вже з’ясували, лікування парапроктита антибіотиками в домашніх умовах не рекомендується. Застосовувати антибактеріальні мазі не має сенсу: вони не вплинуть на процес.
Крім того, часто радять різні методики, пов’язані з нагріванням ураженої зони. Це небезпечно проривом абсцесу! Будь нагрівання може привести до такого результату.
У випадку з хронічним парапроктитом можливе застосування народних методик. В основному це різні трави у вигляді настоянок, відварів, а також тампонів, які слід вводити в ректальне отвір. Докладніше в статті «Лікування парапроктита народними засобами».