Операція при парапроктиті

З метою лікування парапроктита виконується кілька видів хірургічних операцій. Вибір залежить від:

• Перебігу хвороби – гостре або хронічне
• Локалізації, розміру гнійника
• Розташування свищевого ходу щодо ректального сфінктера

Операції при гострому парапроктиті

Головною метою хірургічних операцій для лікування гострого парапроктита є видалення гнійних мас, а також встановлення і повне видалення анальної крипти і залоз, з яких почався запальний процес.

Однак діагностичні ситуації можуть бути різними. У тому випадку, якщо точно відомо, де розташований абсцес, гнійний хід, запалена анальна пазуха, а також, якщо навколишні тканини не порушені запальним процесом, проводиться радикальна одномоментна операція. Протипоказаннями до її проведення є:

• Важкий загальний стан хворої людини
• Невідоме місце розташування ураженої пазухи анальної
• В зоні майбутньої операції тканини схильні до запалення

Отже, розглянемо кілька варіантів радикальних хірургічних операцій при гострому парапроктиті.

• Розтин гнійника, його дренування, висічення пазухи і гнійного ходу в просвіт прямої кишки. Дане оперативне втручання виконується, якщо хід розташовується до середини від зовнішнього сфінктера, або вражає лише його підшкірний шар. Хороші результати після такого лікування бувають у більш, ніж 70 % випадків.
• Розкриття, дренування абсцесу, висічення анальної пазухи, сфинктеротомия. Дана операція показана при межсфинктерном процесі. В результаті втручання відбувається дренування абсцесу з межсфинктерного простору в простір прямої кишки.
• Розріз гнійника і видалення з нього гнійних мас, висічення крипти, накладення лігатури з метою дренування. Таке втручання необхідне при транс – і экстрасфинктерных парапроктитах. В результаті операції створюється хороший відтік вмісту, згодом виконується радикальне втручання.

Ще один вид хірургічних операцій при парапроктиті гострого перебігу – многомоментные. Вони виконуються частіше. На першому етапі проводиться розтин гнійника, видалення гною. На другому етапу видаляються уражена анальна пазуха і залози. Другий етап виконується приблизно через 5-7 днів після першого, в залежності від процесу загоєння тканин.

Якщо перший етап може бути зроблений у звичайному хірургічному стаціонарі, то другий при можливості необхідно проводити в спеціалізованому колопроктологическом відділенні. Методики операцій схожі на методики першого етапу, але проводяться не одночасно, а двухмоментно.

Операції при хронічному парапроктиті

Вибір методики операції залежить від локалізації нориці щодо сфінктерного апарату прямої кишки. Існує велике різноманіття хірургічних втручань для лікування хронічного парапроктита.

• Лікування интрасфинктерных і транссфинктерных свищів, які займають менше 1/3 сфінктера
• Розсічення або висічення нориці в просвіт прямої кишки. Розтин – це розріз ходу нориці з попереднім введенням зонда. Висічення – це повне видалення ходу з тканин. Результати таких операцій хороші в більш, ніж 90 % випадків. При цьому висічення несе за собою велику вірогідність ускладнень, більш тривале загоювання рани, більший ризик порушень функції сфінктера.
• Заповнення свищевого ходу фибриновым клеєм. Спочатку порожнину свища очищається від гнійних мас, відмерлих тканин і клітин, потім заповнюється спеціальним клеєм. Таке втручання досить просте, легко здійсненно, малотравматично, низький ризик різних ускладнень. Метод ефективний в 40-60 % випадків. Тому така операція рекомендована при наявності у хворого людини великих ризиків розвитку недостатності сфінктера, в інших випадках доцільніше використання інших методик.
• Лікування траснсфинктерных свищів, що займають понад 30 % сфінктера, а також экстрасфинктерных свищів

• Введення фібринового клею. У даній ситуації має сенс проведення такої процедури на перших етапах, і лише при її неефективності використання інших методик.
• Використання герметизуючих тампонів. Тампони виготовляють з біологічних матеріалів на основі кишечника свині та інших. На тампоні відбувається закриття і загоєння ходу нориці. Підготовка до введення тампона та ж, що і у випадку з фибриновым клеєм. Даний метод має високу ефективність (до 100 %) при свищах, що зачіпають менше 1/3 сфінктера. Може використовуватися як на початкових етапах лікування.
• Видалення свища, низведення клаптя з прямої кишки. Після резекції свища з навколишніх тканин береться клапоть прямої кишки для закриття утворився отвори. Клапоть може бути слизистим, слизово-підслизовим, повним. При операції сфінктер зберігається, хоча можуть виникнути порушення його функції, які в більшості випадків незначні. Ефективність операції 45-90 %.
• Видалення свища, накладення перев’язки (лігатури). Лігатура може бути накладена в якості дренажу, перед подальшою радикальною операцією. У такому випадку вона використовується 6-8 тижнів. Ефективність залежить від подальшого хірургічного втручання і становить 60-100 %. Ймовірність ускладнень дуже мала. Інший метод використання лігатури – поступове її затягування з метою розсічення свищевого ходу. У такому разі ймовірність ускладнень трохи вище.
• Висічення нориці та ушивання сфінктера. Застосовується для лікування високих свищів. Відбувається видалення свища, розсічення ділянки сфінктера, який торкнувся свищ, а потім зашивання сфінктера. Ефективність досить висока (до 80 %), але вкрай високий ризик розвитку недостатності сфінктера у вигляді нетримання калу, газів.
• Накладення перев’язки і розсічення свища в межсфинктерном просторі. З боку зовнішнього отвору нориці хід видаляється, інша його частина, розташована в межсфинктерном просторі, перетинається і перев’язується. Найчастіше ця методика слід за накладенням дренуючої лігатури через 1,5-2 міс. В даний час досліджень за даною методикою небагато.

Після проведеної операції при хронічному або гострому парапроктиті потрібне коригування харчування. Зазвичай ніякої спеціальної дієти не потрібно: їсти варто щадну їжу, здебільшого зварену або приготовлену на парі. Гострої, жирної, пряної їжі краще відмовити.

Після пластичної операції при парапроктиті харчування призначається для розм’якшення стільця. Необхідно вживати кисломолочні продукти, сухофрукти та обмежити свіжі фрукти і овочі, газовані напої, міцний кава, чай, шоколад.