Тромбофлебіт поверхневих вен є найпоширенішим ускладненням варикозної хвороби.
Його суть полягає у формуванні кров’яних згустків, що закупорюють просвіт підшкірно розташованих судів, і розвитку асептичного запалення венозної стінки в результаті підвищення в’язкості крові, утруднення венозного відтоку, переохолодження, травми, операції на нижніх кінцівках або різкої зміни гормонального фону (наприклад, під час вагітності).
Найчастіше тромбофлебіт локалізується в нижній третині стегна або у верхній третині гомілки, хоча не одна ділянка підшкірних вен від нього не застрахована.
При цьому превалює ураження великої підшкірної вени та її приток (95%) і тільки 5% випадків припадає на малу підшкірну вену.
Клінічні прояви досить специфічні, у зв’язку з чим встановлення діагнозу у досвідченого фахівця труднощів, як правило, не викликає.
Класичні ознаки поверхневого тромбофлебіту – це гіперемія (почервоніння) шкіри над варикозно змінену віднем і виражена болючість при пальпації на тлі несуттєвого зміни загального самопочуття (субфебрилітет, слабкість).
Крім того, при обмацуванні кінцівки по ходу ураженої судини нерідко визначається деяке ущільнення м’яких тканин у вигляді тяжа і місцева гіпертермія.
З часом у патологічний процес втягуються все нові і нові ділянки вен, що в 10% випадків призводить до його поширення на глибше розташовані судини, а це, в свою чергу, пов’язане з ризиком розвитку тромбоемболії легеневої артерії.
Адекватно оцінити стан уражених судин, визначити точне розташування верхівки тромбу, протяжність і характер наявних патологічних змін, своєчасно виявити ризик розвитку небезпечних для життя ускладнень дозволяє ультразвукове сканування судин з кольоровим картуванням кровотоку, що має в цьому плані максимальною роздільною здатністю і інформативністю.
При поширенні тромбозу на нижню порожнисту вену і клубові судини, візуалізація яких при эхографическом дослідженні у непідготовлених заздалегідь пацієнтів вкрай скрутна, призначається рентгеноконтрастная флебографія.
При необхідності вона з діагностичної процедури може перейти в лікувальну (імплантація кава-фільтра, що перегороджує кров’яних згустків шлях у напрямку до серця).
В аналізах крові яких-небудь специфічних змін не виявляється – виявляється помірний лейкоцитоз, збільшення швидкості осідання еритроцитів, підвищена концентрація фібриногену та С-реактивного білка. У коагулограмме можливий зсув у бік гіперкоагуляції.
Крім цього, пацієнтам з рецидивуючим варикотромбофлебитом з метою виключення злоякісних новоутворень показаний цілий ряд додаткових обстежень, перелік яких в індивідуальному порядку визначається лікарем.
Виявлення характерних ознак поверхневого тромбофлебіту – привід для негайного звернення за медичною допомогою, адже дане ускладнення варикозної хвороби – не що інше, як гостра судинна патологія, в ряді випадків потребує госпіталізації в стаціонар і екстреного оперативного втручання.
Тим не менш, можливо і амбулаторне лікування, але тільки за умови, що патологічний процес, що локалізується в системі великої підшкірної вени, не виходить за межі гомілки (це має бути підтверджено в ході комплексної діагностики).
У плані консервативного лікування призначаються нестероїдні протизапальні препарати, ангіопротектори, антикоагулянти, дезагреганти, лікарем підбирається оптимальний руховий режим і розробляється схема компресійної терапії.
Показаннями до проведення оперативного втручання служать підтверджений за допомогою ультразвукового ангиосканирования висхідний тромбофлебіт основного стовбура великої підшкірної вени з розташуванням верхівки тромбу вище середньої третини стегна, а також висхідний варикотромбофлебит малої підшкірної вени.