ВІЛ: джерела, збудник, симптоми, ознаки, лікування, профілактика

Зміст:

• ВІЛ інфекція та СНІД в чому різниця?
• Історія виникнення ВІЛ
• Етіологія, епідеміологія і патогенез
• Патогенез ВІЛ СНІД
• Симптоми ВІЛ
• ВІЛ фото
• ВІЛ шляхи передачі
• Клініка і діагностика ВІЛ СНІД
• Аналізи на ВІЛ
• ВІЛ лікування
• Профілактика ВІЛ інфекції

ВІЛ інфекція та СНІД в чому різниця?

ВІЛ інфекція – це інфекційне повільно прогресуюче захворювання викликається вірусом імунодефіциту людини. Характеризується переважно ураженням імунної системи. В результаті чого організм людини стає високо-сприйнятливий до опортуністичних (умовно-патогенних) бактерій і пухлин, від яких в кінцевому підсумку він гине.

Захворювання відрізняється тривалим перебігом. Можливо довше 10 років. Терміни прихованого періоду можуть коливатися від 5 до 10 років. Відомий випадок коли клініка наступила через 22 роки після зараження. Середня тривалість життя інфікованої людини 10-15 років.

СНІД (синдром набутого імунодефіциту) – це не самостійне захворювання, а один із проявів інфекційного процесу. При ВІЛ інфекції СНІД розвивається в кінцевій термінальній стадії.

СНІД може виникнуть і при будь-якому іншому інфекційному захворюванні, але на відміну від ВІЛ, імунітет може відновитися, а при ВІЛ імунітет повільно але впевнено знижується практично до нуля.

Поширеність цієї патології в даний час носить характер справжньої пандемії. Захворюваність в усьому світі, особливо в країнах Східної Європи, постійно зростає.

За найпоширенішою теорії, ВІЛ-інфекція виникла у мавп на території Африки і була передана людям в кінці XIX століття. Сам же вірус імунодефіциту був виявлений в 1983 році в ході дослідження етіології СНІД.

Історія виникнення ВІЛ

Вперше в США в середині 70-х років лікарі звернули увагу на те, що стали з’являтися хворі практично з відсутністю імунітету. Зрозуміти причину цього не могли тому з’явився термін СНІД. Через наскільки років була доведена вірусна природа виникнення імунодефіциту.

Існує кілька версій виникнення ВІЛ:

1. Вірус імунодефіциту з’явився близько 100 років тому, але не набув великого поширення у зв’язку з обмеженнями в області сексу. Поширення вірусу пов’язують з тим, що відбулася сексуальна революція, тому перші випадки з’явилися в США.
2. На початку вірус знаходився у людиноподібних мавп, потім відбулася мутація і вірус перейшов до людини. Цим пояснюють і те, що найбільша інфікованість в країнах Африки та Індії.
3. Створювали біологічну зброю. Таємна лабораторія знаходилася в джунглях. Стався витік, захворіли місцеві жителі. Потім вірус потрапив в США, і в силу вседозволеності в статевих відносинах і сексуального життя саме в США, захворювання набуло поширення.

Етіологія, епідеміологія і патогенез

Збудник ВІЛ інфекції вірус підродини лентивірусів, сімейства ретровірусів. В даний час розрізняють 2 види: ВІЛ-1 і ВІЛ-2, які в свою чергу діляться на підвиди і позначаються маленькими латинськими буквами.

Вірус складається з білкової оболонки на якій знаходяться рецептори. Основний рецептор гликопротеид 120 (gp-120). Усередині оболонки знаходиться ядро, що складається з 2 молекул РНК і ферменту ревертази (зворотна транскриптаза).

Вірус живе і розмножується тільки в живій клітині. Нестійкий у зовнішньому середовищі. При температурі +70 +80 гине через 10 хвилин. При кип’ятінні гине через 1-2 хвилини. При дії дезінфікуючих засобів гине через 10 хвилин. Ферменти ШКТ, слина і піт інактивують вірус.

У інфікованої людини вірус знаходиться у всіх біологічних рідинах, у всіх тканинах і органах, але найбільша концентрація знаходиться:

• в крові
• в спермі
• у вагінальному вмісті
• в лікворі
• в кістковому мозку
• в молоці матері-годувальниці

Саме через ці біологічні рідини і відбувається зараження. У висушеної краплі крові вірус зберігає активність протягом 3-7 діб. У крові, призначеної для переливання, і замороженої сироватці зберігається місяцями і навіть роками. Довго зберігається в замороженій спермі (до 6 місяців).

Джерелом зараження є тільки людина ВІЛ інфікований або хворий. Людина стає заразною з моменту проникнення вірусу в організм і довічно.

Патогенез ВІЛ СНІД

Вірус ВІЛ проникає в організм тільки через пошкоджені шкірні покриви і слизові оболонки. ВІЛ може вражати багато органів і систем, але більш за інших страждає імунна система.

Головними клітинами імунної системи є лімфоцити: В-лімфоцити відповідають за гуморальний імунітет, тобто за антитіло- утворення, а Т-лімфоцити відповідають за клітинний імунітет, тобто за фагоцитоз.

Вірус в основному вражає Т-4 лімфоцити тому, що рецептор Т-4 лімфоцитів подібний по структурі з рецептором вірусу. Завдяки цьому подібністю вірус безперешкодно проникає в Т-4 лімфоцити. У результаті відбувається розмноження вірусу, а лімфоцити гинуть.

У здорової людини кількість Т-4 лімфоцитів становить від 800 до 1200 клітин в одному мкл крові. При зниженні Т-4 лімфоцитів від 700 клітин до 500 імунна система слабшає, і все ж може впорається з інфекцією.

При кількості Т-4 лімфоцитів від 499-200 клітин імунна система різко слабшає, в будь-який момент можливий розвиток будь якої опортуністичної інфекції. При зниженні Т-4 лімфоцитів менше 200 клітин імунна система повністю блокована, людина беззахисна перед будь-якою інфекцією або пухлиною.

Симптоми ВІЛ

Симптоматична картина ВІЛ-інфекції змінюється від стадії до стадії розвитку хвороби. Так, на етапі інкубації відбувається швидке розмноження вірусу, але імунна реакція на присутні в організмі людини вірусні агенти відсутня. Закінчується дана стадія або появою в крові хворого ВІЛ-антитіл, або проявом симптомів гострої ВІЛ-інфекції. Тривалість етапу інкубації може варіюватися в межах 3-13 тижнів.

На стадії первинних симптоматичних проявів ВІЛ-інфекції хвора людина може скаржитися на лихоманку, полілімфаденіт, діарею, ліенальний синдром, фарингіт і поява поліморфних висипів на слизових оболонках і шкірі. У 10-15% клінічних випадків гостра ВІЛ-інфекція супроводжується вторинними патологіями (пневмоніями різного генезу, ангіною, герпесом, грибковими інфекціями та ін.). Дана стадія триває до 3 тижнів, після чого хвороба набуває латентний характер.

Латентна стадія ВІЛ характеризується активним наростанням імунодефіциту. У цей час захворювання можна діагностувати з одночасного збільшення лімфатичних вузлів з різних, невзаємопов’язаних між собою груп. Латентна стадія хвороби може тривати від 2 до 20 років, однак найчастіше її тривалість становить 7 років.

Етап вторинних захворювань при ВІЛ характеризується виникненням опортуністичних протозойних, грибкових, бактеріальних і вірусних інфекцій, а також формуванням злоякісних новоутворень на тлі найсильнішого імунодефіциту. Залежно від ступеня вираженості проявів вторинних захворювань, виділяють три підстадії перебігу хвороби:

• А – зниження працездатності, вірусне, грибкове і бактеріальне ураження слизового епітелію і шкіри, зниження ваги менш, ніж на 10%;
• Б – тривала діарея, прогресування інфекційних захворювань, втрата ваги більше, ніж на 10%, виявлення волосистої лейкоплакії і локалізованої саркоми Капоші;
• В – перехід вторинних інфекцій в генералізовані форми, загальна кахексія, кандидоз респіраторних шляхів, стравоходу, позалегеневий туберкульоз, неврологічні порушення, пневмоцистна пневмонія, дисемінована саркома Капоші.

Термінальна стадія захворювання характеризується придбанням вторинними захворюваннями незворотного характеру. Всі вжиті терапевтичні заходи втрачають свою ефективність, і приблизно через півроку настає летальний результат.

ВІЛ фото

Віл шляхи передачі

 ВІЛ – це патологічний агент, що відноситься до роду Lentivirus, що входить в сімейство Retroviridae. Джерелом і резервуаром інфекції є заражені люди: поза організмом вірус швидко гине. Тим часом, відзначається відмінна виживаність інфекційних агентів в препаратах крові, підготовлених до переливання.

Фактори передачі ВІЛ СНІД

1. Біологічні рідини людини.
2. Мед інструмент інфікований вірусом.
3. Предмети особистої гігієни: бритвені прилади, манікюрні набори, зубні щітки і зубочистки, гребінці.

Виділяють наступні шляхи передачі ВІЛ-інфекції від хворої людини до здорової:

• при незахищеному статевому контакті;
• у випадках використання голок, шприців та інших медичних інструментів і пристосувань, заражених ВІЛ (найчастіше – при парентеральному введенні наркотиків, при пірсингу або при нанесенні татуювань за допомогою нестерильних інструментів);
• при переливанні заражених препаратів крові;
• від зараженої матері здоровій дитині (при вагітності через дефекти плаценти, при пологах або при годуванні груддю).
• можливе зараження матері від інфікованого дитини при догляді при недотриманні правил особистої гігієни.

ВІЛ-інфікування не відбувається при поцілунках, обіймах, рукостискання, чханні і кашлі, при користуванні спільними столовими приборами, постільною білизною, рушниками, при плаванні у відкритих водоймах і басейнах, при відвідуванні громадських душових, лазень і туалетів, через сльози, піт, укуси комах і тварин.

Клініка і діагностика ВІЛ СНІД

Клінічні прояви ВІЛ залежать від стадії інфекційного процесу:

1.Інкубаційний період. Однією з характерних особливостей ВІЛ-інфекції вважається тривалий інкубаційний період. Інкубаційний період триває з моменту проникнення вірусу в організм людини і до утворення антитіл. Згідно зі статистикою, його тривалість може варіюватися від 2 тижнів до 12 місяців.

У середньому ж з моменту інфікування до прояву перших симптоматичних ознак захворювання проходить близько 14 тижнів.

2.Гостра фаза. Гостра фаза відзначається у половини ВІЛ інфікованих. Це первинна відповідь на утворення антитіл. Основний симптом – лімфаденопатія. Слабкість, нічна пітливість, тривалий субфебрилітет. Так само можуть бути різні висипання на слизовій оболонці і шкірних покривах, що нагадують інфекційний мононуклеоз або краснуху. Можуть бути артралгії, міалгії. Може бути кандидоз порожнини рота. 

Гостра фаза триває від декількох тижнів до 2-3 місяців, іноді довше. Це залежить від стану імунітету. Коли імунітет відновлюється – гостра фаза припиняється.

3.Безсимптомна стадія. Людина відчуває себе добре, і не вважає себе хворим. Єдиний симптом, може бути, збільшення лімфовузлів, якщо вони були збільшені в гостру фазу. Якщо лімфовузли були збільшені в гостру фазу, то обов’язково збільшаться в кінці безсимптомної стадії. 

Ця стадія триває кілька років. Може тривати до 10 років.

4.Генерализованная лімфаденопатія. Генералізована лімфаденопатія – характеризується збільшенням двох і більше лімфатичних вузлів, в двох і більше різних групах. У дорослих розміри від 1-1,5 см і більше, у дітей 0,5 см і більше. Лімфатичні вузли безболісні, еластичні, не спаяні один з одним і оточуючими тканинами.

Вони можуть то збільшуватися то зменшуватися, це пов’язано з активністю вірусу. Лімфатичні вузли можуть     атрофуватися в останній термінальній стадії ВІЛ.

Цей період триває від декількох років до 5.

5.СНІД пов’язаний комплекс. СНІД пов’язаний комплекс – кількість Т-4 лімфоцитів 499-200 клітин в 1 мкл крові. Можливо в будь-який момент виникнення і розвиток вторинних інфекцій, викликаних умовно-патогенною флорою. Грибкові та герпетичні ураження шкіри та слизових. Непояснена лихоманка більше 1 місяця. Незрозуміла діарея більше 1 місяця, з втратою маси тіла більше 10%.

Гнійничкові ураження шкірних     покривів. Повторні фарингіти, отити, синусити, які спочатку добре піддаються лікуванню звичайними методами, але поступово набувають затяжного і наполегливого характеру. Може бути осередковий туберкульоз легенів, локалізована саркома Капоші. 

Без лікування період триває 12-18 місяців. При лікуванні можна продовжити життя на кілька років.

6.СНІД. СНІД – кінцева термінальна стадія. Характерні вторинні захворювання, від яких хворі і гинуть. Це так звані СНІД-маркерні захворювання. Вони виникають при зниженні Т-4 лімфоцитів менше 200 клітин в 1 мкл крові. 

Без лікування цей період триває від декількох місяців до 1 року. При своєчасному і ефективному лікуванні хворий може прожити до 3-5 років.

Аналізи на ВІЛ

Для підтвердження діагнозу проводять такі дослідження:

1. Імуноферментний аналіз (ІФА)
2. Імунний блокинг (ІБ)
3. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)

 Основним методом діагностування ВІЛ є виявлення антитіл до вірусних агентів шляхом проведення імуно-ферментного аналізу. При отриманні позитивного результату проводиться аналіз крові на ВІЛ з використанням методики імунного блоттинга, що дозволяє зробити точну ідентифікацію антитіл.

Взяття крові з вени для тестування при цьому займає не більше 20 хвилин, а проведення необхідних досліджень – не більше 3 днів.

При бажанні, пацієнт може пройти і експрес тест на ВІЛ, здавши на аналіз кров з пальця. Результати подібних тестів є не менш точними, ніж результати аналізу крові з вени. Різниця полягає лише в тому, що стандартне дослідження на наявність антитіл в кров’яний сироватці можна проводити через 3-4 тижні після передбачуваного інфікування, а експрес-тест – не раніше, ніж через 10-12 тижнів. Результати спрощеного аналізу можна дізнатися через 2 хвилини після взяття крові.

 Помилково-позитивні реакції бувають часто у наркоманів, хворих на туберкульоз і у вагітних жінок.

Віл лікування

Програма сучасного лікування ВІЛ-інфекції передбачає:

• спостереження за станом імунної системи;
• лікування та профілактику вторинних інфекцій;
• попередження розвитку небажаних новоутворень;
• використання препаратів, що блокують репродуктивні здібності інфекційних агентів (інгібіторів злиття, нуклеотидних інгібіторів зворотної транскриптази, інгібіторів протеази і нуклеозідних інгібіторів транскриптази);
• психологічну допомогу пацієнтам.

Успіх проведеного лікування напряму залежить від того, як точно пацієнт дотримується рекомендацій лікаря. ВІЛ-інфекція невиліковна, однак грамотний підхід до проведення терапії дозволяє помітно збільшити тривалість життя хворих.

Профілактика ВІЛ інфекції

Основними заходами, спрямованими на зниження рівня поширення ВІЛ, є:

• боротьба з наркоманією;
• просвіта в питаннях, що стосуються безпеки статевих стосунків;
• ретельна перевірка препаратів, виготовлених на основі донорської крові;
• наявність особливого підходу до ведення вагітності у жінок, інфікованих ВІЛ, надання їм препаратів, призначених для проведення хіміопрофілактики;
• ретельна стерилізація медичних інструментів, пристосувань для нанесення татуювань і пірсингу, використання одноразових шприців і голок.

З метою запобігання зараження здорової дитини через молоко, ВІЛ-інфікованим матерям рекомендують відмовитися від годування новонароджених грудьми.

Важливим моментом профілактики є виявлення ВІЛ інфікованих і хворих.

Обов’язковою обстеженням на ВІЛ піддаються донори, окремі категорії мед працівників, вагітні жінки, що йдуть на планову операцію.

Профілактика ВІЛ інфекції внутрішньо лікарняного зараження:

1. Обов’язкове обстеження донорів крові та органів в день здачі та через 6 місяців.
2. Скорочення інвазивних і парентеральних втручань. Проводити лише за суворими показаннями.
3. Обробка мед інструментів багаторазового використання згідно з чинними наказами та інструкціями.