Зміст
- Основні причини розвитку хвороби
- Фактори неінфекційного походження, що сприяють розвитку уретерита
- Фактори, що сприяють розвитку хвороби
- Симптоми
- Алгоритм діагностики
- Лікування
- Висновок
Запальний процес може локалізуватися на різних етапах сечовивідного тракту (у тканинах нирок, сечоводах, сечовому міхурі або в просвіті уретри). Розвиток патології безпосередньо пов’язано з впровадженням інфекційних агентів (у першу чергу, мова йде про бактеріях) або ж захворювання носить неінфекційну природу.
Запалення сечоводу (уретерит) досить часто зустрічається в практиці лікаря урологічного профілю. Це пов’язано з тим, що орган займає проміжне положення. Він відокремлює верхні відділи сечовивідного тракту (нирки) від нижніх (сечового міхура і уретри).
Уретерит однаково поширений серед усіх верств населення, при цьому хвороба реєструється як у чоловіків, так і жінок. Рідше хвороба зустрічається серед дітей молодшої вікової групи. Однак не варто забувати про існування цього захворювання, при наявності у дитини відповідних клінічних проявів.
Основні причини розвитку хвороби
Уретерит найчастіше буває одностороннім або ж в патологічний процес залучаються відразу обидва сечоводу. По вираженості клінічного перебігу хвороба може носити гострий перебіг або ж переходити в хронічну форму.
Як правило, запалення сечоводу є вторинним процесом, який виникає на фоні вже наявних інфекційних захворювань верхніх або нижніх відділах сечовидільної системи.
В першу чергу початку уретерита сприяють наступні захворювання:
- пієлонефрит (гостре або хронічне запалення в чашково-лоханочном апараті однієї або обох нирок);
- цистит (гостре або хронічне запалення в тканинах сечового міхура);
- уретрит (гостре або хронічне запалення слизового шару сечовипускального каналу);
- простатит (гострий або хронічний запальний процес у тканинах передміхурової залози);
- сечокам’яна хвороба (наявність конкрементів різного розміру та походження, які надають травматичне вплив на стінки сечоводу, що сприяє впровадженню патогенних мікроорганізмів);
- порушення іннервації сечоводу, що має прямий зв’язок з ураженням структур центральної нервової системи (наприклад, при пошкодженні крижового сплетення або при переломі поперекових хребців).
Інфекційний агент досить легко проникає в тканини сечоводу з ураженої нирки (спадний шлях)
Запалення в тканинах сечоводу обумовлено впровадженням інфекційних агентів різного походження. До найбільш поширених бактеріальних збудників відносять Esherichiacoli, Klebsiella, Proteus, Enterobacter, Neisseriagonorrhoeae та інших.
Впровадження мікроорганізмів можливо кількома шляхами:
- низхідним (безпосереднє поширення запалення тканин ураженої нирки);
- висхідним (рух інфекційного агента відбувається знизу вгору, тобто з просвіту сечового міхура або сечівника);
- гематогенним або лімфогенним (током крові або лімфи відбувається занесення збудника з інфекційних вогнищ, що мають віддалену локалізацію).
Фактори неінфекційного походження, що сприяють розвитку уретерита
Існують ситуації, коли запалення сечоводу у жінки або чоловіки ніяк не пов’язано з впливом інфекційного агента. До них відносять:
- наявність вроджених патологічних вигинів в органі або його надмірна звивистість (це сприяє застою сечі і постійного подразнення стінок сечоводу);
- виражена алергічна реакція (на продукти харчування, косметичні засоби тощо);
- застійні явища у структурах малого тазу (варикозна хвороба і т. д.)
- порушення обмінного характеру, які призводять до зміни кислотності сечі, формування піску і каменів;
- онкологічні процеси доброякісного або злоякісного походження в органах сечовивідного тракту.
Якщо в просвіті сечовода тривалий час спостерігається застій сечі, то це створює сприятливі умови для проникнення патогенних збудників
Фактори, що сприяють розвитку хвороби
Серед причин, так чи інакше, впливають виникнення уретерита, варто виділити наступні:
- низький рівень імунітету у пацієнта;
- низький рівень соціального статусу, в тому числі і безконтрольні статеві зв’язки;
- тривалий прийом глюкокортикоїдних гормонів, антибіотиків або цитостатиків;
- малоактивний спосіб життя;
- недотримання правил особистої гігієни та інші.
Симптоми
Якщо у пацієнта з тієї чи іншої причини запалився один або обидва сечоводу, то в клінічній картині хвороби переважають наступні симптоми:
- поява болю різного ступеня вираженості в області поясниці, як правило, з однієї сторони, яка іррадіює в область паху або статеві органи, поверхню стегна на стороні ураження;
- больовий синдром має однакову інтенсивність протягом всього дня, заняття найбільш зручної пози не покращує самопочуття хворого;
- симптоми запалення можуть поєднуватися з проявами нападу ниркової коліки (різкого болю, яка пов’язана з просуванням конкременту з просвіту сечоводу);
- почастішання позивів на спорожнення сечового міхура, при цьому похід в туалет стає болючим або супроводжується почуттям дискомфорту;
- підвищується температура тіла хворого, і з’являються всі симптоми інтоксикації (загальна слабкість, апатія, сильне нездужання, зниження працездатності тощо);
- зміна кольору сечі (поява в ній домішки гною або крові, пластівців і інших патологічних домішок).
Поява одностороннього болю в поперековій області нерідко є першим симптомом початку запального процесу в сечоводі
Також пацієнти пред’являють скарги, які обумовлені основним захворюванням, яке передує запального процесу в сечоводі.
Так, якщо уретерит виник на тлі гострого циститу, то до вищеописаних симптомів приєднуються наступні прояви:
- часті і болісні позиви на сечовипускання, які мають наказовий характер, при цьому інтервал між випорожненням сечового міхура може становити лише кілька хвилин (5-10);
- поява тягнуть або ниючі болі в нижній частині живота, які турбують хворого практично постійно і посилюються при поході в туалет.
При наявності запалення в сечівнику (уретриті) пацієнти скаржаться на появу неприємних виділень з просвіту уретри, які доставляють хворого постійне відчуття дискомфорту.
Алгоритм діагностики
Лабораторно-інструментальна діагностика уретерита полягає в проведенні наступних досліджень:
Розширення сечоводу у дитини
- загальний аналіз крові і сечі (є зрушення, що свідчать про запальні зміни: збільшення кількості лейкоцитів і ШОЕ в крові, лейкоцитурія і т. д.);
- аналіз сечі по Нечипоренко (спостерігається підвищення числа лейкоцитів, а при пошкодженні просвіту сечоводу, в урині виявляються множинні еритроцити);
- трьохстаканна проба (дослідження, що дозволяє визначити локалізацію запального процесу на ранніх етапах обстеження);
- посів сечі на живильні середовища, що дозволяє виявити інфекційного агента, а також визначити антибактеріальну чутливість до нього;
- серологічні методи діагностики для виявлення збудника і його ДНК, а також антитіл до нього (ПЛР, РСК і інші);
- оглядовий знімок сечовидільного тракту, екскреторна урографія та хромоцистоскопія;
- УЗД нирок і сечовивідних шляхів (дослідження дозволяє визначити наявність конкрементів, об’ємних утворень та інших патологічних процесів);
- цистоскопія (ендоскопічна процедура, завдяки якій можна візуалізувати гирлі ураженого сечоводу, впадающее в просвіт сечового міхура);
- КТ або МРТ органів сечовидільної системи з використанням контрастної речовини.
Хромоцистоскопія – метод діагностики, що дозволяє підтвердити діагноз
Лікування
Лікування запалення сечоводів (уретерита) має бути етіологічним, тобто, перш ніж приступити до терапії хворого, необхідно встановити природу інфекційного агента. Коли мова йде про бактеріальних агентів, основу лікування становлять антибактеріальні засоби, вибір яких визначається видом збудника, його чутливістю до медикаментозних препаратів, а також загальним самопочуттям хворого. Як правило, терапію починають з пеніцилінів (у тому числі захищених), макролідів або цефалоспоринів останнього покоління.
Якщо захворювання пов’язане з вірусами, то використовують противірусні препарати в необхідній дозі.
У комплексному лікуванні застосовують наступні групи фармакологічних засобів:
- протизапальні препарати;
- знеболюючі та спазмолітичні препарати;
- антигістамінні засоби;
- імуностимулюючі медикаменти;
- сечогінні та інші.
Сечокам’яна хвороба коригується призначенням правильного харчування, яке дозволяє впливати на обмінні порушення (оксалатурию, уратурию та інші).
Якщо у пацієнта спостерігається напад ниркової коліки і розміри конкременту не дозволяють його природному відходженню, то вдаються до хірургічного втручання
При стиханні запального процесу, широко призначаються методи фізіотерапевтичного лікування (електрофорез зі спазмолітиками на уражену сечовід, УВЧ, магнітотерапія та інші процедури).
Лікування засобами природного походження (фітотерапія) відіграє важливу роль у комбінованому лікуванні, так як воно дозволяє прискорити процес одужання пацієнта. Фитосборы володіють хорошим знеболюючим і протизапальним ефектами, вони також допомагають поліпшити діурез і прискорити виведення інфекційних агентів з організму. Пацієнтам рекомендований прийом відварів і настоїв з листя та ягід брусниці, трави деревію, березових бруньок і листя і т. д.
Висновок
Запалення сечоводу не завжди супроводжується вираженою клінічною картиною, особливо якщо процес перебуває у фазі підгострого перебігу. Необхідно звертатися за допомогою до фахівця при появі будь-яких неприємних симптомів, пов’язаних з ураженням органів сечовидільної системи.
Щоб не допустити проникнення патогенних збудників у просвіт сечоводу з нирок, сечового міхура або просвіту сечівника, потрібно своєчасно діагностувати запальні процеси і проводити їх адекватну санацію.