Артроскопічна операція – це мініінвазивне хірургічне втручання, яке виконується під загальним наркозом або спинномозковою анестезією.
Особливість такого методу полягає в здійсненні двох проколів, через один з яких подаються інструменти для виконання маніпуляцій, а через другий – артроскоп, спеціальне пристосування з камерою, зображення з якої передається на монітор. Таким чином, хірург бачить все, що відбувається, не використовуючи відкриту техніку.
Це забезпечує найменше травмування, так як не вимагає нанесення великих швів, а значить, не залишає рубців.
Також інноваційний метод сприяє швидкому загоєнню і, відповідно, скорочення реабілітаційного періоду.
Показання для проведення артроскопічної операції
Артроскопічна операція є основним методом лікування травм колінного суглоба, які, в свою чергу, найпоширеніші серед пошкоджень опорно-рухового апарату через сильну навантаження саме на цю частину тіла.
Патологія характеризується пошкодженням передньої, задньої і бічних хрестоподібних зв’язок, розривами латерального і медіального менісків, а також хряща.
Ця методика застосовується на ліктьовому, плечовому, гомілковостопному і кульшовому суглобах: при вивиху плеча, плечолопатковий переартирите, ушкоджень ротаторної манжети, суглобової губи, патології двоголового м’яза плеча, нестабільності, хондроматозе і контрактурі суглоба, синдром фемоцетабулярного конфлікту та інших.
При травмах меніска артроскопія дозволяє з’ясувати точне місце пошкодження. Методика також здатна виявити цілі зв’язки, якщо суглоб не стабільний і, навпаки, пошкоджені – при його стабільності.
Така техніка використовується при діагностиці захворювань синовіальної оболонки та її видаленні.
Крім того, цей хірургічний спосіб застосовується при ревматоїдному артриті для нівелювання уражених поверхонь, при деформуючому артрозі для видалення патологічно зміненої внутрішньосуглобової тканини, а також при хворобах жирового тіла.
Скільки коштує артроскопічна операція?
У разі сильного пошкодження необхідна артроскопічна операція на колінному суглобі, вартість якої залежить від складності та характеру травмування.
Метою хондропластики є відновлення невеликих дефектів хрящової тканини.
Виділяють кілька методів:
- обробка пошкодженої зони, яка викликає відновлення клітин;
- встановлення трансплантата з хряща пацієнта;
- заміщення штучними импплантами або хрящами іншої людини.
Абразивна хондропластика передбачає створення отвори, через яке в травмовану область вводять мезенхімальні стовбурові клітини, що викликають регенерацію.
Однак волокнистий хрящ відрізняється від початкового гіалінового меншою міцністю і пружністю, а дефект часом не заповнюється повністю.
Мозаїчна техніка полягає в зборі матеріалу на ділянках, найменш піддаються навантаженню, і пересадці у пошкоджене місце.
Колагеновими мембранами, які фіксуються швами і фибриновым клеєм, також закривається дефект: їх пориста сторона утримує складові червоного кісткового мозку, що сприяє відновленню, а щільна – не дає клітинам проникати в синовіальну рідину.
Пластика хрестоподібних зв’язок являє собою трансплантацію власних аутологічних імплантів. Сухожилля простягається через отвір, просверленный в гомілці і стегні, і фіксується там.
В якості матеріалу використовуються сухожилля зв’язки надколінка або напівсухожильного м’яза, для кріплення вдаються до нитками, гвинтів або поліетиленовим штифтів.
Економна резекція пошкодженої частини меніска і вирівнювання країв прокладки спеціальними інструментами – такою є техніка менискэктомии, ще одного виду артроскопічної операції.
Ціна лікувально-діагностичної артроскопії значно нижче хірургічного втручання.
Консультація ортопеда-травматолога і хірурга з приводу артроскопії
Ця техніка дуже ефективна в придушенні больового синдрому, усунення набряку, допомагає збільшити амплітуду рухів і відновлює функціональну активність м’язів.
Що цікаво: метод найкраще діє саме на застарілі травми та хронічні форми захворювань опорно-рухової системи.
Перш ніж йти на цей крок, обов’язково треба проконсультуватися з фахівцем, оскільки операція має протипоказання у вигляді гострих і хронічних інфекційних захворювань, загострення артриту, фіброзного анкілозу, спайкового процесу і контрактури суглоба.
Також у ряді випадків можливе консервативне лікування – медикаментозні препарати, фізіотерапія, масаж, лікувальна фізкультура та інше. Діагностика допоможе визначити захворювання і підібрати ефективний метод.